Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 351

УДК 351.745-057.36(477)

П. В. СИНИЦЬКИЙ

ВНУТРІШНЬОВІДОМЧИЙ КОНТРОЛЬ ТА ЙОГО ФУНКЦІОНАЛЬНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ В КОНТРОЛЬНО- НАГЛЯДОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ДСО ПРИ МВС УКРАЇНИ

Розглянуто питання, пов'язанні з визначенням, сутністю та особливостями внутрішньовідомчого контролю ДСО при МВС України.

The questions connected to the contents and features of internal department control in supervision activity of the State Protection Service in structure of Ukraine Ministry of Internal Affairs are considered.

Перехід незалежної України до ринкової економіки з багатоманітністю форм власності і господарювання зумовив становлення та розвиток суспільних відносин, а саме надання охоронних послуг ДСО при МВС України, а це, в свою чергу, потребує належного, всебічного правового регулювання надання цих послуг необхідність дослідження внутрішньовідомчого контролю ДСО при МВС України, пов'язаних з їхнім здійсненням.

Розробці проблеми внутрішньовідомчого контролю в діяльності органів виконавчої влади приділялась увага такими вченими, предмет дослідження яких складали методологічні засади адміністративно - правового регулювання, становлення і розвиток правовідносин у сфері державного управління, державного контролю: В. Авер'яновим, О. Андрійко, О. Бандуркою, Ю. Битяком, В. Гаращуком, В. Горшеньовим, О. Крупчаном, І. Шаховим, О. Кармолицьким та ін.

Разом з тим, у науці адміністративного права комплексний аналіз проблеми внутрішньовідомчого контролю в діяльності ДСО при МВС України залишився поза увагою науковців.

Таким чином, недостатність у розробках на теоретичному рівні, наявність правових прогалин, поставило необхідність проведення дослідження проблеми внутрішньовідомчого контролю в діяльності ДСО при МВС України.

Аналіз понятійного апарату є неодмінною умовою з'ясування й розкриття сутності досліджуваного явища, в даному випадку внутрішньовідомчого контролю. При цьому первинним є контроль взагалі як об'єктивно існуюче явище, а потім уже його відомча приналежність. Тому з'ясуємо, насамперед, змістове значення даного феномена.

Слово "контроль" - (від франц. controle) - інтерпретується як зустрічний, вторинний запис з метою перевірки першого [11, с. 250], і багатьма дослідниками вживається в значенні "перевірка", а також "спостереження, наглядання з метою перевірки".

У науковій літературі аналізується кілька аспектів контролю як особливого виду діяльності, що входить до структури функції управління, здійснюваної з метою розвитку й удосконалювання організації. Одні автори визначають його як специфічний процес забезпечення нормального, тобто запланованого функціонування системи, на основі чого робиться висновок, що організація дійсно досягає своїх цілей, вирішує виробничі завдання, що стоять перед нею [5; 6].

Інші вчені в контроль вкладають ширший зміст, представляючи його як безперервний процес зі встановлення: а) стандартів діяльності організації, що підлягають дотриманню, а значить, і контролю; б) виміру й аналізу її результатів, інформація про які отримана за допомогою контролю; в) системи дій, що забезпечують коригування виробничих процесів відповідно до зроблених висновків й прийнятих рішень [4, с. 196]. Але є й такі визначення контролю, що базуються на порівняльному аналізі відповідних виробничих процесів. Прихильники такого підходу думають, що контроль - це постійне порівняння того, що є, з тим, що повинно бути [9, с. 158].

Стосовно тематики статті більш прийнятна позиція тих учених, що розглядають контроль як управлінську діяльність. Її завданням є, з одного боку, кількісна і якісна оцінка функціонуючої системи, а з іншого - облік результатів роботи даної організації [13, с. 233]. Тут як форма контрольної діяльності виступає оцінка функціонування організації за кількістю та якістю роботи, а також облік отриманих як проміжних, так і кінцевих результатів.

Слід, однак, зазначити, що такий підхід стає проблематичним при визначенні рівня керованості системи, побудованої на правових нормах, які, врешті-решт, і повинні бути реалізовані з метою одержання цілком визначеного правового результату. Причому оцінка якості функціонування організації зводиться в ній до визначення відповідності (чи невідповідності) вчинених дій і досягнутого результату нормативному припису, тобто тому правовому образу, що, зрештою, і повинен бути досягнутий і на досягнення якого зорієнтовано організацію [3, с. 13; 7, с. 176; 12, с. 247].

Усе це й дозволяє нам зупинити свій вибір на концепції, згідно з якою контроль - це основний елемент у структурі функції управління, що встановлює ступінь відповідності фактичного стану системи прийнятим рішенням і виявляє відхилення, а також причини їх виникнення з метою наступного їх усунення й досягнення запланованого результату [8, с. 206207]. У процесі управління контроль виступає як елемент зворотного зв'язку з прийнятими до виконання рішеннями, оскільки за даними контролю здійснюється коригування раніше прийнятих рішень і планів, робиться оцінка відповідності вжитих дій нормам, що вказують шляхи й способи досягнення соціально-корисного результату.

Цільова спрямованість контролю, на думку В. Афанасьєва, складається у виявленні результатів впливу суб'єктів на об'єкт допущених відхилень від установлених вимог, прийнятих принципів організації, урегулюванні причин цих відхилень, а також визначенні шляхів подолання наявних перешкод для ефективного функціонування всієї системи [2, с. 123].

Крім чіткого визначення показників отриманого результату, при контролі дуже важливо дати оцінку аналізованим процесам і зробити відповідні висновки. При цьому показники оцінки повинні використовуватися для визначення фактичного положення справ і досягнення запланованих результатів. Істотним моментом при цьому є можливість чіткої оцінки напрямку розвитку порівняно з вихідним рівнем і задовільності нинішнього рівня під кутом зору майбутнього функціонування організації.

Беручи до уваги викладене, можна стверджувати, що внутрішньовідомчий контроль ДСО при МВС України дозволяє дати всебічну та глибоку оцінку стану службової діяльності підпорядкованих підрозділів в цілому, її служб, ділових якостей окремих керівників та співробітників.

Практикою управлінської діяльності міліції напрацьовано різні форми внутрішнього контролю, які застосовуються окремо або в сукупності з іншими. Такі форми визначаються та застосовуються з урахуванням особливостей об'єкта контролю.

Універсальною формою внутрішнього контролю є контроль керівника. Керівник збирає необхідну інформацію, аналізує її, вирішує питання щодо застосування відповідних заходів впливу. Він має право здійснювати попередній, поточний, наступний контроль діяльності підлеглих. Ним застосовуються різноманітні методи перевірки: вивчення звітів, особиста перевірка (спостереження, інспектування тощо). Завдяки цьому перевірка має всеохопний характер, поширюється на всі напрямки діяльності підлеглих у межах виконання останніми службових обов'язків, стає можливим негайно усунути виявлені недоліки.

Внутрішній контроль за законністю адміністративної діяльності міліції може здійснюватись у таких формах: перевірки, заслуховування звітів, проведення нарад, надання дозволів або згоди на вчинення певних дій.

Однією зі складних форм контролю є перевірки за такими формами:

предметні або цільові (здійснюються контролерами-спеціалістами), вибіркові;

планові: а) комплексні (один раз на п'ять років, а також після зміни начальника органу внутрішніх справ); б) контрольні (через 1 рік після комплексної перевірки);

позапланові;

дистанційні або камеральні (отримання інформації щодо об'єкта перевірки забезпечується без відвідування та обстеження);

інспекційні або виїзні (контроль об'єктів на місці розташування) [1, с. 162-163].

Прийнявши викладене за вихідне та враховуючи загальну класифікацію внутрішньовідомчого контролю в діяльності міліції, розглянемо відомчий контроль за діяльністю структурних підрозділів ДСО при МВС України.

Правовою регламентацією проведення внутрішньовідомчого контролю ДСО при МВС України є нормативні акти як законодавчого так підзаконного характеру, а саме: Закон України "Про міліцію", Постанова Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993 р. № 615 "Про заходи щодо вдосконалення охорони об'єктів державної та інших форм власності", Наказ МВС України від 25 жовтня 2003 р. № 1433 "Про організацію службової діяльності міліції охорони Державної служби охорони при МВС України", Наказ МВС України від 13 жовтня 2005 р. № 878 "Про затвердження Положення про Департамент Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України" та ін.

Контроль за несенням служби нарядами міліції охорони ДСО при МВС України є дієвим засобом зміцнення дисципліни та надання їм практичної допомоги.

Контроль здійснюється шляхом проведення гласних і негласних перевірок несення служби нарядами міліції охорони [10]. Перевірки проводяться згідно з графіком (графіки негласних перевірок складаються окремо).

Фізичні перевірки плануються (проводяться) у кількості, що забезпечує на професійному рівні виконання нарядами міліції охорони ДСО при МВС України службових завдань з надання послуг охорони, але не менше одного разу на зміну. Перевірки несення служби мають бути раптовими, дієвими, без сталого порядку (послідовності) їх проведення.

Поряд з фізичними перевірками несення служби нарядами проводиться контроль з використанням телефонного та радіозв'язку, технічних засобів, контрольних приладів і систем визначення місцезнаходження нарядів міліції, напрямку їхнього руху тощо.

Про час та результати здійснених перевірок працівник міліції охорони ДСО при МВС України невідкладно інформує чергового підрозділу охорони.

Контроль за несенням служби нарядами міліції охорони ДСО при МВС України здійснюють такі підрозділи:

керівний склад ДДСО при МВС України, УДСО (ВДСО);

начальницький (керівний) склад районних (міжрайонних) відділів (відділень), відповідальні чергові ДСО при МВС України;

працівники ДДСО при МВС України, УДСО (ВДСО), у т.ч. особи цивільного складу цих підрозділів, які мають право на перевірку несення служби нарядами охорони (за напрямками), за наявності службових посвідчень та приписів на право перевірки несення служби нарядами міліції ДСО при МВС України [10].

Право на перевірку нарядів міліції за посвідченнями мають Міністр внутрішніх справ України, його заступники, начальник ДДСО при МВС України та його заступники, начальники ГУМВС, УМВС, начальники УДСО (ВДСО), їхні заступники та відповідальні чергові підрозділів ДСО при МВС України.

На постах міліції охорони, де відсутні підрозділи ДСО при МВС України, для здійснення контролю за несенням служби за мотивованим поданням начальників обласних управлінь (відділів) ДСО при МВС України згідно з нормативними вимогами МВС України за окремими розпорядженнями залучаються працівники територіальних органів внутрішніх справ.

Особи, які перевіряють несення служби нарядами міліції охорони, зобов'язані знати оперативну ситуацію в районі, на об'єктах, що охороняються, об'єктивно оцінювати несення служби, навчати працівників міліції прийомам несення служби та надавати їм практичну допомогу.

У разі надходження під час перевірки сигналу про спрацювання засобів ОПС, вчинення правопорушень перевірка припиняється, а наряди направляються на відпрацювання вказаних сигналів. У разі виявлення недоліків особа, яка здійснює перевірку, припиняє її та вживає заходів для їх усунення.

У разі відсутності інформації від наряду міліції (фізична перевірка, радіотелефонний зв'язок, засоби технічного контролю тощо) більше двох годин вживаються заходи щодо встановлення місця його знаходження. Забороняється перевіряти несення служби шляхом спроб відібрати зброю та способами, що можуть призвести до нещасних випадків, здійснювати перевірку нарядів Служби інкасації, СПМО "Титан" під час завантаження (розвантаження), супроводження грошових коштів, цінних паперів, вантажів та нарядів, які забезпечують безпеку фізичних осіб.

При перевірках організації та несення служби нарядами міліції охорони ДСО при


Сторінки: 1 2