Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 332

УДК 332.2

Г.П. ПАСЕМКО

ДЕОНТОЛОГІЧНА ПАРАДИГМА ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНИХ ВІДНОСИН

Обґрунтовано необхідність існування деонтологічних вимог при здійсненні державного регулювання аграрних відносин. Висвітлено існуючий досвід деонтологічної відповідальності за володіння і користування землею. Запропоновано деонтологічну парадигму державного регулювання аграрних відносин.

Considering features of the ground as bases of all alive and specific character of work in agrarian manufacture, is proved necessity of existence of deontology's requirements at realization of state regulation of agrarian attitudes. Existing experience of the deontology's responsibility for possession and using the ground is covered. Author's vision of the deontology's paradigms of state regulation agrarian attitudes is offered.

До останнього часу вважалося, що деонтологізація діяльності стосується лише професії агронома. Виробниче використання - це не лише матеріальна система, а й система організаційних і психологічних відносин; управління фактично є управління їх суб'єктами, тому воно не може здійснюватися без втілення певних принципів деонтології, тобто без використання певних принципів відповідальності, належної поведінки. Зважаючи на це, до управлінців сфери аграрних відносин повинні висуватися не лише вимоги, які часто мають "апаратний" характер, а й ті, що спираються на певний менталітет світосприймання, тобто деонтологічні вимоги.

Для розробки цієї проблеми існує у світовій і вітчизняній науковій думці фундаментальна методологічна база і вагомі практичні спостереження й узагальнення, деякі з них мають статус правових приписів. З методологічної точки зору слід вказати на праці В. Докучаєва [3], В. Вернадського [1], П. Шардена [14], Б. Коммонера [9]. Вони відкрили як закони єдності живої речовини, так і механізми використання біогенної енергії в умовах обмеженості природно-біологічних ресурсів і під впливом перетворення наукової думки в планетне явище. Зважаючи на необхідність захисту всього живого, було розроблено юридично закріплені вимоги до фахівців сфер, які безпосередньо впливають на стан життя людини: медичний деонтологічний кодекс [17], система правничої деонтології [10]. Інваріантний аспект цих вимог може бути використаний при розробці деонтологічної парадигми державного регулювання аграрних відносин.

Управлінські принципи, що пов'язані з мотивацією людської діяльності і які можуть бути використані при формуванні деонтологічної парадигми розкриваються у працях Д. Макгрегора [6], А. Маслоу [7], Е. Хопманна [12], А. Шюллера [15].

Цілями роботи є узагальнення досвіду деонтологічного підходу до професійної діяльності з метою використання його стосовно регулятивної діяльності держави у сфері аграрних відносин; формулювання принципів деонтологічної парадигми державного регулювання аграрних відносин; виявлення проблем, що пов'язані з нехтуванням деонтологічними вимогами у сфері регулювання аграрних відносин, і шляхи їх подолання.

На практиці проблема деонтологічних вимог до регулювання аграрної діяльності існує давно. У повсякденній свідомості, наприклад, країн Заходу майже традиційною стала думка, що фермерство є не лише формою організації аграрного виробництва, але й діяльносним феноменом, що базується на конкретних деонтологічних вимогах. Наприклад, у відомому кодексі, що був схвалений з'їздом фермерів США у 1983 р., найбільш характерні вимоги такі: а) фермерство - це не бізнес, а спосіб життя; б) фермерством з повною відповідальністю повинна займатися сім'я; в) добре як що ти зумієш зберегти кожну травинку або на її місці виростити дві; г) фермер повинен бути сам собі господарем в усіх проявах життя і господарювання [4, с. 140 - 141].

Цей підхід напрочуд адекватно співпадає з фундаментальними положеннями вітчизняних представників економічної науки щодо відповідальності селян за свою діяльність і шляхами реалізації цієї відповідальності. У фермерських біллях США проблема відповідальності також займає одне із ключових місць [16, с. 153 - 177]. Особливістю сучасного підходу до деонтологічних проблем розвитку аграрних відносин є те, що вони формулюються і сприймаються вже не на національному рівні, а розглядаються як одна із міжнародних перспектив розвитку аграрних відносин. У своїй праці "Агрокультурний розвиток: міжнародні перспективи" І. Хайямі і В. Руттан моделі агрокультурного розвитку (ресурсну, консервативну, локальну, дифузну) розглядають не лише під кутом зору усталених теоретичних методів дослідження, але й зважаючи на те, на який тип відповідальності менеджменту в аграрному секторі спирається та або інша модель [18, с. 41 - 72].

Формою реального узагальнення деонтологічної відповідальності за володіння і користування землею в Україні є ст. 91 і 96 Земельного кодексу України [8, с. 242-243, 253 - 256]. Особливістю цих вимог є те, що в них органічно поєднані як економічні, так і деонтологічні зобов'язання, наприклад, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок, підвищувати родючість ґрунту і зберігати корисні властивості землі, дотриматися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з установленням земельних сервітутів.

Попри те, що Земельний кодекс є законодавчим актом і тому обмежений в обсязі, не можна погодитись з тим, що деонтологічні вимоги, тобто формулювання відповідальності за використання землі, вкрай обмежені і не вказуються принципи механізмів, за допомогою яких вони можуть реалізовуватися. Крім того, оскільки мова йде про земельні відносини, тобто основоположну частину відносин аграрних, доцільним було б указати на характер і спрямованість відповідальності всіх суб'єктів аграрних відносин стосовно землі.

У процесі регулювання аграрних відносин держава виступає як специфічний суб'єкт. З одного боку, вона покладає певну відповідальність за деонтологічні вимоги на суб'єктів аграрних відносин і в той же час повинна сама від себе домогтися дотримання цих вимог.

Перший аспект, як про це свідчать земельні кодекси країн, де вони існують, сумнівів у його сприйнятті не викликає. Другий аспект практично не розглядається як реальна вимога ні наукою, ні практикою, хіба що про це згадується в передвиборчих обіцянках. У той же час між цими двома аспектами існує діалектичний взаємозв'язок: це дві сторони однієї і тієї ж проблеми. Без реальних певних вимог до суб'єктів аграрних відносин не може бути ефективною і вимогливість до суб'єктів державницького апарату, а без вимогливості до державницького апарату деонтологічні вимоги до суб'єктів аграрних відносин будуть мати віртуальний характер. Зважаючи на це, на наш погляд, загальновизнані теорії державного управління і вимоги до апарату державного управління, попри те, що вони виникли в інших галузях, можуть бути використані в процесі регулювання аграрних відносин.

Перший підхід, який має фундаментальне значення і започаткований А. Маслоу, полягає в тому, що необхідно створити відповідну мотивацію людини [7, с. 148 - 157]. Ця мотивація має економічні і управлінсько-психологічні аспекти. Значення економічної мотивації полягає в тому, що вона охоплює глибинні практичні цілі, наприклад, задоволення фундаментальних (вітальних) потреб, потреб в економічній і особистій безпеці. Управлінсько-психологічна мотивація пов'язана, перш за все, із забезпеченням поваги. Виразом поваги має бути не лише адміністративне заохочення або гуманні відносини між суб'єктами регулювання, а й упевненість також щодо незалежності і свободи. Причому незалежність і свобода трактуються не як реалізація примх і суб'єктивних уподобань, а як самовираз у процесі діяльності і на засадах відповідальності до специфіки професійних обов'язків, що легітимізовані як певними нормативними актами, так і думкою професіоналів.

Обов'язковою вимогою до мотивації є врахування рівня тих відносин, в які включені суб'єкти управління і які врешті-решт визначають рівень і характер вимог до нього. На рівні регулювання діяльності конкретних суб'єктів аграрного виробництва деонтологічні вимоги мають чітко виражену матеріально-речову основу. З одного боку, виміром реалізації вимог є вимір якості створеного продукту, його кількість і призначення. Особливості потреби також вимірюються кількістю матеріальних речей, які надаються людині. Більш високі рівні регулювання в якості критерію мотивації мають задоволення потреб, багато з яких у реальному житті кількісного виразу не мають, це, наприклад, кар'єрне зростання, моральне заохочення, зовні виражена повага, за допомогою фіксованої думки колективу. Оскільки рівні мотивації суттєво відрізняються один від одного, це призводить до значних негативних наслідків. Щодо деонтологічних вимог при регулюванні аграрних відносин найбільш нерозробленою є проблема організаційно-психологічної мотивації. Складність її полягає в невирішеності питання, хто повинен її здійснювати і яка роль у такий мотивації належить кожному суб'єкту аграрних відносин. Досить поширеною помилкою є уявлення, що здійснювати мотивацію можуть лише вищі ієрархічні ланки. Насправді вона може виходити також від "масових" суб'єктів аграрних відносин. Цей аспект є виключно важливим, оскільки реальні зміни відбуваються лише тоді, коли в них беруть участь безпосередні, тобто найбільш масові учасники аграрно-економічних відносин.

Досвід дотримання деонтологічних вимог у процесі державного регулювання аграрних відносин, не дивлячись попри фрагментарний характер його узагальнення, є достатньою основою для розробки деонтологічної парадигми такого регулювання. Під парадигмою розуміється така сукупність наукових положень і кінцевих процедурних аспектів, які, по-перше, сприйняті певною спільнотою фахівців, а по-друге, є основою для постановки нових наукових і практичних проблем [5, с. 228-229]. Деонтологічна парадигма стосовно державного регулювання аграрних відносин, зважаючи на складність феномену аграрних відносин, неможлива без забезпечення таких її рівнів: методологічного, конкретно-теоретичного, діяльністного і управлінського. Методологічний рівень покликаний вирішити проблему світоглядного підходу стосовно необхідності деонтологічних вимог для регулятивної ролі держави у сфері аграрних відносини. Деонтологія - це розділ етично-діяльністної системи, в якому розглядаються проблеми обов'язку і взагалі всього обов'язкового. Після відкриття В. Вернадським закону єдності живої речовини на Землі, необхідність деонтологічного підходу до проблеми використання землі, а врешті-решт і до аграрних відносин, набула свого завершеного вигляду. Це означає, що регулюючу діяльність у сфері аграрних відносини об'єктивно визначають не лише зовнішні обставини, а й внутрішні імпульси професійного обов'язку, оскільки в цьому випадку мова йде про фундамент існування людства [1, с. 15 - 21]. Стосовно сфер діяльності, пов'язаних із збереженням життя, є теорія життя П. Шардена [14], який паралельно з В. Вернадським розробив теорію неосфери. Неосфера, тобто сфера свідомого на землі, перетворилася на планетну силу, а життя набуло такої форми, коли все людство, об'єднане свідомістю і спільною діяльністю, виступає як єдина свідома істота [Там само, с. 171-172]. Із цього з неминучістю випливає, що і керуватися у своїй діяльності людство повинне загальними принципами відповідальності перед цим "зверх життям". Певні засади такого підходу є в науковій спадщині В. Докучаєва, коли він розглядав землю і працю на ній як первозданні і віковічні передумови людини та її культури [3, с. 375 - 379]. Таким чином, обґрунтування деонтологічних


Сторінки: 1 2 3