Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 353:330

УДК 353:330.322

О. А. КИРИЧЕНКО, Ю. Г. КІМ

ДЕРЖАВА НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ

Викладено проблеми діяльності держави на ринку цінних паперів в умовах глобальної фінансової кризи. Досліджено сутність державних цінних паперів і роль держави у вирішені складних питань фінансування економіки в умовах фінансової кризи.

Проблемы деятельности государства изложены на рынке акционерных капиталов в условиях г лобального финансового кризиса. Исследованная сущность государственной безопасности и роль государства в решительных сложных вопросах финансирования экономики в условиях финансового кризиса.

У 2008 р. Україна увійшла до десятки країн з найбільш високим ступенем фінансового ризику в світі. Основні причини уразливості української економіки такі: великий дефіцит рахунку поточних операцій; тягар зовнішнього боргу; слабкість банківського сектора.

У 2009 р. очікується збільшення дефіциту рахунку поточних операцій до 24 млрд дол., що становить 10 % від прогнозованого ВВП. Такі об'єми потребуватимуть зовнішнього фінансування. Близько 10 млрд дол., цього дефіциту рахунку поточних операцій пояснюються імовірним підвищенням цін на імпортований газ.

Одним з найчастіше використовуваних інвесторами показників дефолтного ризику облігацій є премія по кредитному дефолтному свопу (K/tC). КДС - це договір, подібний до страхового, який передбачає компенсацію збитків по облігаціях у разі невиконання емітентом своїх зобов'язань. Покупець КДС страховки платить страхову премію в обмін на компенсацію збитків у разі дефолту. Ринок КДС було створено в 1994 р. і сьогодні він оцінюється в 45 трлн дол. Дослідження показали, що премії КДС визначають ризик дефолту раніше, ніж облігаційні спреди або рейтинги: це найкращий передвісник дефолтів, і відповідно, ризиків, що насуваються. Премія КДС по п'ятирічних облігаціях, випущених урядами країн, що розвиваються, на даний момент перебуває в діапазоні від 50 до 200 базисних пунктів на рік.

За останні два роки загальний зовнішній борг зростав на 45 % на рік і досяг 100 млрд. Зовнішній борг приватного сектора виріс до 85 млрд дол., з яких 29 млрд дол. становить короткостроковий борг (класифікований по первинному терміну погашення). На даний момент зовнішній борг

України перевищує середній показник по країнах в аналогічній кредитно-рейтинговій категорії: при 60 % ВВП, співвідношення зовнішнього боргу до ВВП в Україні перевищує середній показник в 40 % для країн з аналогічним рейтингом. При 120 % надходжень по поточному рахунку, співвідношення зовнішнього боргу до надходжень по поточному рахунку в Україні також перевищує середній показник в 84 % для країн з аналогічним рейтингом [1].

Уразливість України пояснюється необхідністю погашення великого короткострокового боргу, високим дефіцитом рахунку поточних операцій, швидким зростанням споживчого кредитування і великими зобов'язаннями банків в іноземній валюті.

Такі ризики розкрилися в підвищенні премій по КДС в Україні з 250 до 600 базисних пунктів з середини 2007 р. - більше, ніж в інших країнах. Крім того, надходження портфельного капіталу в Україну зменшилося з и 803,3 млрд дол., у першій половині 2007 р. до 350 млн в аналогічному періоді 2008 р. Частково в результаті цього індекс ПФТС знизився на 65 % з початку року (станом на 19 вересня 2008 p.), що є одним з найбільш сильних падінь у світі. У цих умовах неймовірно зростає роль держави в регулюванні ринкових процесів і особливо на фондовому ринку. Цим зумовлена актуальність і мета дослідження.

Питання ролі та місця держави на фінансовому ринку України мало досліджено. Хоч з цього питання є достатньо розробок таких відомих вчених як М. Азарова, В. Гейца, Б. Данилишина, О. Василика, В. Корнєва, О. Мозгового та ін. Ця проблематика залишається поза межами методології науки.

Мета дослідження полягає в розкритті суті, ролі і місця держави в формуванні ефективного ринку цінних паперів.

Українська національна економічна система, що досить інтегрована у світове господарство, не могла залишитися осторонь світових процесів. І порушення макростабільності на зовнішніх ринках мала знайти відгук у внутрішніх процесах в Україні.

Світова фінансова криза 2007-2008 рр., як і будь-яка інша, проходить кілька хвиль у своєму розвитку. Дві попередні українці пережили досить упевнено, хоча й не без помилок.

Перша хвиля поширилась у 2007 р., коли на світових фондових ринках відбулося перше падіння фондових індексів провідних банків і фінансових компаній. За таких обставин спекулятивний капітал, що шукає стабільні ринки з найвищими прибутками, перейшов із ринків розвинених країн до країн з економіками, що розвиваються, які продовжували демонструвати високі темпи зростання та прибутковості. За оцінками фінансових експертів, співвідношення ризику та прибутковості в таких країнах було досить привабливим. Як наслідок, у 2007 р. фондові ринки таких країн продемонстрували зростання. Китай і Україна стали лідерами такого зростання.

Так само значними були обсяги припливу кредитів. За 2007 р. українська економіка запозичила 24,3 млрд дол. середньо- та довготермінових кредитів.

Друга хвиля стартувала на початку 2008 р., коли падіння фондових ринків світу зумовило переорієнтацію фінансових потоків з одних активів в інші, зокрема сировинні та енергетичні. Ці активи стали більш привабливими, що одразу стимулювало істотне зростання цін на сировинні ресурси. За підсумками січня - липня, ціна на метал у середньому у восьми регіонах світу зросла майже на 81 %, вартість нафти марки Brent - на 32 %. До моменту, коли з'явилися перші позитивні прогнози щодо світового валового збору зернових у 2008/2009 маркетинговому році, за 2007-2008 маркетинговий рік ціни на пшеницю (США, FOB) зросли в середньому на 79 %.

Наслідки для економіки України були такими.

Посилився загальний інфляційний фон. Інфляційна спіраль, розкручена в 2007 р., мала продовження і в 2008 р. Нестабільність політична не могла не позначитися на економічній площині. За підсумками восьми місяців, ціни виробників промислової продукції зросли на 36,5 %. Лідерами зростання стали такі галузі, як добування корисних копалин (крім паливно-енергетичних) - 70,4 %, металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів - 68,1, виробництво коксу - 64,3, хімічне виробництво - 55,9 %. Тобто всі галузі, які орієнтовані на зовнішні ринки або, відповідно до особливостей виробничого процесу, обслуговують експортозорієнтовані виробництва.

Третю хвилю світової кризи спостерігається і сьогодні.

Наслідками цього етапу світової фінансової кризи стала серія банкрутств провідних світових фінансових компаній та поширення фінансової кризи на реальний сектор світового господарства, падіння попиту на світових ринках та, як результат, обвал цін на сировинних ринках, стагнація провідних економічних систем.

Третя хвиля світової фінансової кризи примусила уряди провідних країн переглянути свою політику щодо фінансових ринків. Зокрема уряди США, Великобританії, Німеччини, Росії, країн Бенілюксу тощо прийняли рішення про державну підтримку окремих фінансових установ, які переживають фінансові труднощі.

Того ж очікують інвестори і від уряду України. Але проблеми, які в США та інших розвинених країнах призвели до іпотечної і фінансової криз, та проблеми, які можуть сформувати негативні тенденції в розвитку економіки України, істотно різняться.

Для прийняття рішень, які справді дозволять пом'якшити вплив світової кризи на економіку Україні, необхідно проаналізувати, через які канали найбільш відчутним може бути цей вплив. Наразі фондовий

канал впливу світової фінансової кризи на Україну буде насправді найболючішим.

Провідним емітентом на ринках боргових цінних паперів у багатьох країнах світу є держава. У більшості країн держава випускає боргові зобов'язання, щоб забезпечити фінансування різниці між податковими надходженнями та поточними витратами та іноді профінансувати деякі непередбачені поточні витрати.

Під державними цінними паперами (public sector securities) розуміють папери, які емітують уряд і його центральні установи, а також урядові органи нижчих рівнів. Основними типами державних цінних паперів є різні види облігацій, казначейські векселі та ноти.

Випускаючи цінні папери, держава переслідує цілу низку цілей, головні з яких показано на рис. 1.

Рис. 1. Основні цілі випуску державних цінних паперів

Фінансування поточного бюджетного дефіциту.

Для досягнення своїх цілей держава здійснює витрати з державного бюджету. З огляду на різноманітні обставини бюджет часто зводиться з дефіцитом, тобто видатки перевищують доходи. З метою залучення коштів на покриття дефіциту випускаються цінні папери.

Регулювання грошової маси в обігу.

Випуск державних цінних паперів є інструментом для зменшення маси грошей в обігу; скупка державою своїх боргових зобов'язань означає збільшення грошової маси.

Переоформлення раніше випущених цінних паперів.

Можлива ситуація, коли держава бажає відкласти платежі по своїх цінних паперах, строк викупу яких уже настав. Тоді вона обмінює ці папери на нові чи випускає інші цінні папери, кошти від реалізації яких спрямовуються на погашення раніше випущених.

Касове виконання державного бюджету передбачає використання короткострокових цінних паперів для того, щоб у межах одного бюджетного року ліквідувати короткостроковий розрив між доходами та видатками.

Згладжування нерівномірного надходження податкових платежів. У деяких випадках розрив між доходами та видатками бюджету зумовлений незбалансованістю надходжень податкових платежів. Випуск державних цінних паперів може усунути цю причину.

Забезпечення комерційних банків ліквідними активами.

Розміщуючи свої активи в державних цінних паперах, комерційні банки отримують не лише високоліквідний, а й безризиковий товар.

Державні цінні папери класифікуються:

· на ринкові, тобто ті, що вільно обертаються на ринку;

· на неринкові, які не переходять від одного власника до іншого [6].

Основні порівняльні характеристики державних ринкових і неринкових цінних паперів наведено в табл. 1.

Державні ринкові цінні папери поділяються (за терміном обігу):

· на короткострокові, що обертаються до 1 року;

· середньострокові - до 10 років;

· довгострокові - понад 10 років.

Державні ринкові цінні папери можуть мати похідні - так звані "стріпи" - від американського терміна "stripped trersury securities" [5]. Суть їх полягає в тому, що під ті державні цінні папери, які є власністю інституціональних інвесторів, останні випускають власні папери, забезпечені майбутніми доходами від державних боргових зобов'язань.

Класифікацію державних неринкових цінних паперів наведено на рис. 2.

Ощадні облігації призначені виключно для громадян, котрі використовують їх, як правило, для збереження і нагромадження власних коштів. Облігації пенсійних фондів та індивідуальні пенсійні облігації призначені для пенсійного забезпечення громадян. Для осіб, що зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, кошти на придбання таких облігацій виключаються із сум, які обкладаються податком.

Податково-депозитні сертифікати підтверджують внесок юридичними та фізичними особами коштів у рахунок майбутніх податкових платежів. Залежно від терміну, на який депонуються кошти, а також від кон'юнктури ринку, власники отримують на ці папери різні відсотки - найбільші, коли кошти використовуються для сплати податків, найменші


Сторінки: 1 2 3