Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 35:658

УДК 35:658.114

М.В. БОЛДУЄВ

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ КРАЇНИ

Досліджено теоретичні положення щодо необхідності та напрямів державного втручання в економічні процеси країни, окремі галузі, досвід розвинутих країн світу щодо оптимізації співвідношення державних та ринкових механізмів регулювання.

At the article it is investigational theoretical positions in relation to a necessity and directions of state interference for the economic processes of country, separate industries, experience of the developed countries of world in relation to optimization of correlation state and markets mechanisms of adjusting.

Найбільш важливою складовою теорії та практики економічної діяльності держави в ринковій економіці є визначення раціональних меж цього процесу. Якщо модель економіки має ринковий тип, то держава не повинна нашкодити ринку. У науковій літературі ця проблема нерідко визначається як пошук оптимального співвідношення і забезпечення на практиці ринкових і державних механізмів, ринку і держави. Саме в цьому аспекті ринок і держава, на наш погляд, взаємно доповнюють одне одного, займають ті ніші в економічній системі, де вони більш ефективні.

Ґрунтовне дослідження різних аспектів економічної діяльності держави зробили у своїх працях Л. Абалкін, Д. Богиня, В. Бодров, М. Вітковський, П. Гайдуцький, А. Гальчинський, Й. Завадський, О. Крисальний, Ю. Лузан, І. Лукінов, П. Макаренко, В. Малес, Л. Мельник, О. Могильний, О. Онищенко, П. Саблук, В. Юрчишин та ін.

Мета даної роботи - узагальнити теоретико-методичні положення щодо необхідності та напрямів державного втручання в економічні процеси країни, окремі галузі.

Категорії "держава" та "ринок" і процеси, які вони відображають, досить різні, а за деякими ознаками навіть альтернативні. За способом дії ринок є стихійним регулятором економіки і забезпечує спонтанний порядок, а держава діє свідомо. Однак їх поєднує та обставина, що як регулятори економіки вони забезпечують функціонування та відтворення економічної системи суспільства. І якщо остання за будь-якої моделі є ринкового типу, то саме ринок повинен у першу чергу регулювати відносини між усіма суб'єктами економіки. Іншими словами, в основному ринок вирішує, що, як, скільки і для кого виробляти продукцію, а не держава. Водночас, дія ринкового механізму супроводжується чисельними негативними моментами, що з часом накопичуються і призводять до деформації в економіці (кризи надвиробництва, безробіття тощо). Особливо вразлива ринкова економіка в соціальному аспекті (значна диференціація в доходах і багатстві), що може спричинити стійкі соціальні протистояння і навіть революційні вибухи, бунти тощо. Саме держава повинна своєчасно та ефективно, якщо і не усувати недоліки ринку, то пом'якшувати їх.

У ринковій економіці є чимало сфер, які не можуть функціонувати на ринкових принципах взагалі, їх регулює держава. Треба говорити про оптимальне співвідношення ринку і держави. Вони "приречені" від природи на повне одержавлення (задоволення потреб у суспільних товарах тощо).

Отже, концептуально питання про раціональні межі втручання держави в економіку вирішується просто. Зміст його можна визначити в такому положенні: держава повинна пом'якшувати негативні наслідки дії ринкового механізму, а по можливості їх усувати. Першочергове значення має соціальна політика держави. Окрім того, держава бере на себе ті соціально-економічні функції, які взагалі не можуть бути організовані на ринкових принципах. Усі інші регулятивні функції по відношенню до національної економіки є прерогативою ринку.

Безперечно, що в цьому випадку ми абстрагуємося від інших регуляторів сучасної ринкової економіки, що забезпечують її функціонування та розвиток (менеджмент на рівні фірм, підприємств та корпорацій, різні недержавні інститути - союзи підприємців, профспілки, політичні партії тощо). Саме завдяки дії всіх названих коректорів-регуляторів соціально-економічна сфера у країнах Заходу функціонує ефективно, забезпечуючи благополуччя і добробут для широких верств населення.

Водночас, застосування на практиці зазначеного вище концептуального положення пов'язана із значними проблемами. Спробуємо визначити, чим це обумовлено, і ті чинники, дія яких значно ускладнює встановлення оптимального співвідношення ринку і держави як регуляторів економіки.

Аналогічно ринковому механізмові державному регулюванні також притаманні негативні моменти. Точніше, державний механізм регулювання соціально-економічних процесів має позитивні і негативні риси. Щодо останніх, то в зарубіжній літературі використовується термін "фіаско уряду".

Останнє означає, що економічна політика держави, і насамперед уряду, призводить до неефективного використання ресурсів. Наведемо приклад деяких напрямків неефективних дій держави: високі митні тарифи та імпортні квоти неминуче ведуть до послаблення конкуренції на внутрішньому ринку, а це у свою чергу знижує ефективність виробництва і якість продукції. Негативно впливають на економіку високі податки, оскільки неодмінно знижується економічна активність приватних підприємств, відбувається відтік капіталу в тіньовий сектор економіки. У ФРН, наприклад, "фіаско уряду" знайшло свій прояв у провалі урядової політики підтримки приватних ядерних технологій (реактори на швидких нейтронах), у недооцінці ролі мікроелектроніки, у прорахунках державних органів при проведенні структурної політики, яка спостерігалась в останні десятиріччя. Саме це не дає змоги стверджувати про незаперечну перевагу державного передбачення порівняно з приватним господарством [4, с. 132].

Фіаско держави знаходить прояв і в надмірній зарегульованості окремих галузей. Захищені від конкуренції на національних ринках, вони також не в змозі протистояти тиску міжнародної конкуренції. Не випадково, що в останні десятиріччя масштаби прямого державного регулювання стали поступово зменшуватися. Уже в 1970-ті рр. у ФРН почало спостерігатися зниження питомої ваги галузей, що регулюються у створенні сукупної валової вартості. У 1980-ті рр. ця тенденція продовжувалася.

Представники теорії суспільного вибору, виходячи з того незаперечного факту, що і ринок, і держава - недосконалі інститути, приходять до такого висновку. При прийнятті рішення про те, хто краще виконує ту чи іншу функцію - держава або ринок, - необхідно порівняти можливості "фіаско уряду" з можливостями "фіаско ринку" [5, с. 100].

Таким чином, державний механізм управління економікою також не є "чарівною паличкою", яка автоматично усуває недоліки ринкового механізму. І як не без підстав відмічалося багатьма дослідниками, було б невірним вважати, що держава завжди здатна успішно справлятися з тими проблемами, які не під силу ринку. Іноді випадки фіаско ринку, які, згідно з ортодоксальною теорією, повинна усунути держава, пов'язані з меншими витратами, ніж їх усунення. Тоді суспільству вигідніше змиритися з певною недосконалістю своєї економіки і не намагатися її в цьому аспекті оптимізувати. Держава намагається не допустити фіаско ринку; але це не завжди дає позитивні результати через такі причини: а) адміністративна неефективність державних органів управління та їх дієвий захист від конкуренції; б) через психологію чиновників, які намагаються використовувати державні установи у власних корисних інтересах [2, с. 60].

Масштаби державного регулювання, а відповідно, пошук оптимального співвідношення ринку і держави не є сталою величиною. Це співвідношення досить динамічне, постійно змінюється під впливом багатьох соціально-економічних чинників. Про це свідчить зарубіжний досвід країн з розвинутою ринковою економікою.

Так, глибока економічна криза і Велика депресія 1929 - 1932 рр. у

США і в інших країнах обумовили посилення втручання держави в економіку. Тобто дестабілізація економіки, її кризовий стан, загострення соціальних протиріч спричинили розширення масштабів економічної діяльності держави. Їй вдалося певною мірою усунути негативні наслідки дії ринкових сил. І навпаки, надмірне, а іноді неефективне втручання держави в економічні і соціальні процеси може спричинити також загострення соціально-економічних суперечностей у суспільстві. В обох випадках мова йде про переміщення центру тяжіння у співвідношенні ринку і держави. Нерідко це супроводжується зміною форм, способів, механізмів, методів і інструментів в економічній політиці держави - від жорстоких до ліберальних, і навпаки.

Так, у післявоєнний період у Західній Європі значне одержавлення ринкових за своєю суттю систем було виправдане і дозволило вирішити низку гострих проблем. Однак на кінець 1970-х рр. у більшості розвинутих країн економічна стабільність порушилася. Поглибилися економічні спади, прискорилися процеси інфляції, зросло безробіття, знизилися темпи оновлення виробництва.

Тому не випадково у 1980-ті рр. у більшості розвинутих країн набрало сили так зване дерегулювання економіки. Держава відмовилася від регулювання низки економічних процесів, залишаючи їх на розсуд корпорацій і фірм. У результаті посилилися регулюючі тенденції ринку. Однак у 1990-ті рр. неоконсервативна хвиля з її "рейганомікою" і "тетчеризмом" стихає. Інакше кажучи, у багатьох країнах відходять від правоконсервативної до більш помірної позиції щодо державного втручання в економічні процеси. Як уже відзначалося, змінюються пріоритети централізованого регулювання.

Таким чином, досить поширена в економічній літературі теза про послаблення економічної ролі держави в розвинутих країнах потребує уточнення. Держава змінює пріоритети, форми діяльності і функції, намагається звільнитися від тих, які краще й ефективніше виконує ринок. Між ринком і державою встановлюється новий баланс, не виключено, що в майбутньому він ще не раз зміниться. У цілому ж сучасні економічні системи (змішана економіка, соціальне ринкове господарство) управляються і ринком, і державою. При цьому ринок і держава діють невідокремлено, відбувається взаємодоповнення функцій ринку державним регулюванням.

Масштаби економічної діяльності держави, конкретні форми, механізми і методи цього процесу істотно відрізняються в окремих країнах. Така специфіка обумовлена багатьма причинами. Головні з них: модель національної економіки; історія, традиції і культура певного народу, його менталітет; геополітичне положення країни, її масштаби тощо. У цьому зв'язку доречною є теза, згідно з якою природі державності, в конкретних формах держав є багато універсального, типового, притаманного їм давно і відтвореного в різні часи і в різних народів. І разом з тим майже ніде і нічого буквально не повторюється, а набуває якийсь винятковий самопрояв. Кожна держава чимось відрізняється від іншої [3, с. 66].

Саме тому навіть для певного часу не можна знайти загальні стандарти, розробити конкретні схеми, що були б однаково ефективні для різних країн світу. Ефект від цього буде невеликий. Спільними можуть бути лише деякі концептуальні положення. Неправильно абсолютизувати і перебільшувати роль держави і тим самим недооцінювати потенціал ринкової саморегуляції, яка базується на матеріальній зацікавленості і відповідальності всіх суб'єктів економіки. І навпаки, слід завжди враховувати, що ринок не все робить ефективно, а деякі процеси не може регулювати взагалі. Із цього положення витікає теза, яку можна віднести до аксіом, - кожній країні для певного часу потрібно вести пошук раціонального, ефективного співвідношення двох важливих регуляторів національної економіки - ринку і держави. Безперечно, що ця проблема дуже складна і вирішити її повною мірою, напевне, ще не


Сторінки: 1 2





Наступні 7 робіт по вашій темі:

ПЕРЕДВИБОРЧІ ПРОГРАМИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ І БЛОКІВ НА ПАРЛАМЕНТСЬКИХ ВИБОРАХ ЯК ВІДБИТТЯ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ - Стаття - 11 Стр.
ДЕРЖАВА НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛЬНОЇ ФІНАНСОВОЇ КРИЗИ - Стаття - 13 Стр.
ПЕРЕДВИБОРЧІ ПРОГРАМИ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ: СУЧАСНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА - Стаття - 13 Стр.
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ ЦИВІЛЬНИМ ЗАХИСТОМ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ: НЕДОЛІКИ ТА ШЛЯХИ ЇХ УСУНЕННЯ - Стаття - 13 Стр.
НАПРЯМИ ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТЕХНОЛОГІЙ ЗОВНІШНЬОГО ІНФОРМАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ НА НИХ - Стаття - 11 Стр.
ОСНОВНІ МОДЕЛІ УПРАВЛІННЯ ТРУДОВИМИ РЕСУРСАМИ - Стаття - 16 Стр.
АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ БЕЗПЕКИ - Стаття - 17 Стр.