Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 35

УДК 35.088.6:352

С.В. КРАСНОПЬОРОВА

"СЛУЖБА" ЯК БАЗОВЕ ПОНЯТТЯ ПРОФЕСІОНАЛІЗАЦІЇ СЛУЖБИ В ОРГАНАХ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

Розглянуто поняття "служба" як базове для контексту професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування. Зосереджено увагу на визначенні служби в загальному розумінні, її диференціації за видами, місці і ролі служби як соціальної діяльності в системі суспільних відносин, головним чином, в інтелектуальному відношенні.

In the article the concept of service is examined as base for the context of професіоналізації of service in the organs of local self-government. An author concentrates attention on determination of service in the general understanding, to its differentiation after kinds, place and roles of service as social activity in the system of public relations, mainly in an intellectual relation.

Витоки зародження служби як одного ".із найсуттєвіших видів цілеспрямованої діяльності людей, а також суспільства" [7, с. 9] характеризуються рисами розвитку насамперед суспільства, а пізніше, з появою держави, - етапами державотворення. Ще на ранній стадії суспільного життя внаслідок розподілу праці в суспільстві, безперервного розвитку виробничих сил, формування різних соціальних груп виокремилась діяльність, яку стали називати службою і яка зайняла своє місце серед основних видів суспільної корисної праці, а тих, хто її здійснював, - службовцями, що склали свою соціальну групу поряд з іншими групами, класами, прошарками. Новий вид людської діяльності був спрямований на забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства, інших видів соціального життя - виробництво (організація, раціоналізація, проектування і конструювання тощо), зовнішні зв'язки, військова справа, розподіл матеріальних та інших благ, охорона порядку і безпеки. Зміст виконуваних призначень обумовив диференціацію служби, на що суттєвим чином вплинув і факт появи держави. Так, з'явилась "служба в державних, суспільних, релігійних, іноземних, міжнародних організаціях" [1, с. 97], виділилась "приватна" та ін. [13, с. 4] служба. У чому ж полягає сутність служби в масштабі усього суспільства, у житті різних об'єднань і індивідів? Остаточної відповіді на це питання немає. Тому в рамках даної роботи спробуємо самостійно з' ясувати сутність служби в загальному розумінні, що надасть можливість детально охарактеризувати процес професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування, що буде предметом нашого основного наукового дослідження.

Важливе теоретико-методологічне значення має, на нашу думку, визначення самого поняття "служба". З приводу його тлумачення відбувається постійна дискусія. Це поняття використовується по-різному, проте у більшості таких випадків:

· як вид людської, соціальної, платної суспільно корисної діяльності (таке поняття служби використовується найчастіше і асоціюється з необхідністю забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства, інших видів соціальної діяльності в системі соціальних відносин) [13, с. 3 - 5]. За С. Ожеговим, служба - це робота, заняття службовця, а також місце його роботи, будь-яка сфера діяльності. При цьому службовець - особа, яка працює за наймом (курсив авт. - К.С.) у різних установах, у сфері обслуговування [6, с. 23]. Майже такого значення набуло поняття "служба" у словниках сучасної української мови: "Служба - дія за значенням служити // Обов'язок, визначений посадою (курсив авт. - К.С.) .служити - виконувати які-небудь обов'язки по відношенню до кого-небудь, працювати, трудитися в ім'я кого-небудь, на користь кого- або чого-небудь" [4, с. 1345-1346]. Цікавим є порівняння понять "службовець" у сучасному українському і радянському трактуваннях, зокрема словник російської мови 1981 - 1984 рр. видання визначає, що службовцями є "працівники нефізичної і розумової праці (курсив авт. - К.С.), які отримують заробітну плату." [14, с. 143-144], а тлумачний словник сучасної української мови навпаки вважає, що службовець - це "той, хто займається розумовою працею, а також фізичною працею (курсив авт. - К.С.), пов'язаною не з виробництвом, а з обслуговуванням кого-небудь, чого-небудь" [4, с. 1346]. Дійсно, протягом багатьох років вважалося, що служба - це сфера розумової праці, і лише в останні часі зі сторінок спеціальної літератури зникло це визначення як несумісне з дійсністю;

· як управління, забезпечення та здійснення самого управління, соціально-культурного обслуговування громадян [1, с. 97]. Ю. Старілов наводить загальне визначення служби як діяльності, пов'язаної з керівництвом, управлінням, контролем, наглядом, обліком тощо. При цьому працівники, залучені до служби, або створюють духовні цінності, або реалізують функції управління (курсив авт. - К.С.) [6, с. 23];

· як соціально організаційне явище, сутність якого може бути виражено такими положеннями. По-перше, служба виступає як рушійна, потужна система, що надає життя організації. Усі інші частини внутрішньої структури організації лише забезпечують діяльність службовців (курсив авт. - К.С.). Зрозуміло, що саме якість цієї рушійної сили, активність і професіоналізм визначають її діловий статус, рівень позитивної роботи та престиж в очах організацій, населення. По-друге, служба спрямовує діяльність органу та в процесі реалізації компетенції зберігає і забезпечує цей напрям [5, с. 6];

· як соціально-правовий інститут. Важливим елементом здійснення служби, наполягає Ю. Битяк, є включення до змісту службової діяльності організації та правового регулювання внутрішніх взаємовідносин (курсив авт. - К.С.) [2, с. 96];

· як сфера діяльності, що визначає певний соціально-економічний або гуманітарний сектор, нерозривно пов'язаний з системою інституцій (підприємств, установ і організацій та ін.) із забезпечення вирішення певного завдання або реалізації певної функції [6, с. 23].

Узагальнюючи різні тлумачення, на нашу думку, поняття "служба" можна сформулювати так: служба - це професійна, сумісна діяльність осіб, які працюють за наймом, виконуючи обов'язки, визначені посадою, в межах організаційно - правово врегульованих внутрішніх взаємовідносин, реалізуючі функції управління або створюючи духовні цінності в певному соціально-економічному або гуманітарному секторі, нерозривно пов'язаному з системою інституцій (спеціалізованих підприємств, установ і організацій), тим самим надаючи органу, організації здатність діяти, виконувати доручену справу.

Проте для сутнісного розуміння служби, визначення однієї дифеніції недостатньо. З нашої точки зору, пильної уваги потребують питання її змістовного наповнення, диференціації за видами, місця і ролі служби як соціальної діяльності в системі суспільних відносин.

Метою роботи є визначення змісту, відмінностей, видів, місце та ролі служби в загальному розумінні з метою формування сталого уявлення про службу як базового поняття професіоналізації служби в органах місцевого самоврядування.

Визначене поняття надає можливість і формує необхідність, у першу чергу, з'ясувати відмінності служби від інших видів соціальної діяльності. Природнім є звернення, передусім до процесу праці протягом службової діяльності, оскільки саме він, з точки зору В. Манохіна [13, с. 5], визначає вирішальний фактор їх відмінностей - об'єкт впливу в процесі праці. У пошуках відповіді на питання про об'єкт впливу служби звернімося до роботи В. Манохіна, котрий на підставі детального аналізу процесу праці протягом службової діяльності обґрунтував такий висновок: "Служба як вид трудової соціальної діяльності об'єктом свого впливу має людину, особистість, його основні соціально-біологічні якості, притому вплив цей - безпосередній, а людина - конкретна. Цим служба й відрізняється від .інших видів соціальної діяльності" (переклад авт. - К.С.) [13, с. 7]. Навряд чи тут є необхідність доводити щось інше. Тому приймемо це положення як одне з основних щодо нашого дослідження, але окрім позиції автора з питання двоїстості відносин, що складаються між учасниками в процесі службової діяльності. Учений вважає, що двоїстість відносин містить: по-перше, службові відносини в процесі служби (курсив авт. - К. С.), тобто між особою, яка здійснює службову діяльність (службовцем) та об'єктом впливу - іншою особою; по-друге, неслужбові відносини (загальні для будь-яких учасників трудової діяльності), які виникають не в процесі служби, а з приводу служби (курсив авт. - К.С.) [13, с. 7]. На нашу думку, людина як об'єкт впливу службової діяльності має розглядатися у внутрішньому та зовнішньому вимірі. Внутрішній: людина тут постає як об'єкт впливу "організаційно-правово врегульованих внутрішніх взаємовідносин", за чим зміст службових відносин зводиться до "включення особистого потенціалу кожного службовця як представника певної соціальної групи у постійний і безперервний процес забезпечення ефективності служби" [11, с. 153], тобто перспективною є та служба, що прагне максимально ефективно використовувати свій людський потенціал, створюючи всі умови для найбільш повної віддачі співробітників на роботі й інтенсивному розвитку їхнього потенціалу. Зовнішній - розглядає людину з її потребами, інтересами, мотивами, цінностями, психологічною структурою тощо в мікро-, макро- та інтерсистемі як об'єкт впливу з боку "єдиної суспільної свідомості", яка, з точки зору Г. Канафоцької [9], повинна бути урівноважена повагою до індивідуальних творчих здібностей. На жаль, сьогодні світ охопив егоїзм, при якому людина не бажає входити у співтовариство, встановлювати відносини взаємообміну і взаємовідповідальності між індивідом і співтовариством. Ці обставини мають досить суттєве значення в регулюванні служби як "живої" організації, що сприятиме не лише зростанню матеріального добробуту, а й допоможе людям усвідомити гуманістичні цінності суспільного буття, зрозуміти, що постає нова парадигма цивілізаційних змін, відкриваються можливості для світоглядного прориву, синтезу науки, освіти, мистецтва, культури на основі єдності людського, загальноцивілізаційного та космічного підходів. Таке перетворення сприятиме фундаментальному розширенню горизонту свідомості і відповідальності служби (курсив авт. - К.С.) як соціального організму та його членів-службовців: останні стануть здатними брати на себе відповідальність, керуючись не особистими мотивами, а об'єктивною необхідністю, майбутніми глобальними цілями розвитку людства; а феномен усвідомлення, на думку фахівців, є механізмом розв'язання протиріч професійного становлення особистості [3].

Розгляд змісту служби в загальному плані можна зосередити на двох аспектах. Перший концентрується на облаштуванні служби, яка за своєю суттю є формою організації. Відтак, зміст служби як організації вміщує такі основні питання: 1) реєстр посад, який являє собою перелік найменувань посад служби, класифікованих по рівням управління, групам і функціональним ознакам та на основі якого формується і затверджується штатний розклад відповідно до структури, що закріплюється в статуті організації; 2) чітке встановлення повноважень щодо вирішення конкретних питань або коло обов'язків по виконанню й забезпеченню певних повноважень, які конкретизовано в посадовій інструкції, що складається окремо для кожної посади згідно зіштатним розкладом структурного підрозділу; 3) установлення порядку і способів заміщення посад служби відповідно до Типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад, наприклад, щоб унеможливлювати вступ на службу до органів публічного управління явно некомпетентних кандидатів запроваджено merit system, що ґрунтується лише на інтересі служби, а тому передбачає набір на службу


Сторінки: 1 2 3