Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 35

УДК 35.08

Державний службовець як суб'єкт інформаційного суспільства

У статті розглядається проблема адаптації сучасного державного службовця в новітньому інформаційному просторі, формування навичок роботи з інформаційним ресурсом у процесі безперервної професійної освіти працівників державної служби в Україні. Автор зазначає, що інтеграція знань в коло інформаційного простору та інформаційна обізнаність є необхідною умовою професійної діяльності державного службовця, а створення дидактичного інформаційного простору допоможе особисто-психологічній орієнтованості формування цілісної системи загальноосвітніх і професійних знань, розвитку професійного потенціалу нової генерації державних службовців.

The article deals a problem of adaptation of the modern state employee in the newest information space, formation of skills of work with an information resource during continuous vocational training of the employees of state service in Ukraine. The author specifies that integration of knowledge into a circle of information space and information awareness is a necessary condition ofprofessional work of the state employee, and creation of didactic information space will help to a personal psychological orientation offormation of complete system genera! educational and a professional knowledge, development of professional potential of new generation of state employees.

В останні 30 років соціологи, філософи, економісти, маркетологи, футурологи, програмісти та державні діячі створили і активно почали впроваджувати новий термін - "інформаційне суспільство". [18, с. 3]. В суспільстві інформаційного типу - інформація, а не праця є системотвірним фактором нової реальності [4, с. 438]. Проблема функціонування інформаційного простору останні роки все більш активно постає перед науковцями та дослідниками з різних галузей суспільних знань. Цьому напрямку не раз присвячувалися статті в таких журналах як "Філософська думка", "Философская и социальная мысль", "Вопросы философии", "Педагогіка", "Педагогіка і психологія", "Вопросы психологии", "Право України", "Соціальний захист", "Актуальные проблемы Европы", "Общественные науки и современность", "Нова політика" та ін.

Проблеми розвитку інформації як матерії та створення сучасного інформаційного суспільства висвітлювались в працях Ажажи В.Г. та Белімова Г.С. [1], Тоффлера О. [20]. Видання наукового посібника Головченко Г.О., Старикова І.М. [5] сприяло висвітленню, аналізу та обґрунтуванню такої нової для педагогіки технології як втілення в процес навчання "дидактичного інформаційного простору (ДІМ)".

У працях Бєлякова К. [2], Лисицького В. [10] обґрунтовується гостра потреба організаційно- правового регулювання державною

інформаційної політики та можливості створення відкритого "електронного уряду" для реалізації потреб державної влади з питань розвитку інформаційного суспільства України.

Соціально-суспільне значення розвитку інформаційного простору висвітлюють такі дослідники як Рейман Л.Д [18], Соболь О. [19], Добко Т. [6], Мельничук О. [11], наголошуючи на вагомому значенні в новому інформаційному соціуму засобів масової інформації та комп'ютерних інтернет-мереж.

Велике значення має дидактичний матеріал, розміщений на інтернет-сайті Чернігівського Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців [7], [15], особисто статті Бойко В.М. [3], які пропонують напрями ефективного застосування в навчанні державних службовців інформаційних технологій.

Автор статті ставить за мету висвітлення перспектив розробки досконалого

інструментарію використання інформаційного ресурсу особисто державними службовцями, який надасть можливості впровадження в програми Центрів перепідготовки та підвищення кваліфікації особистісно орієнтованого навчання.

Всевідомо, що на даному етапі свого розвитку людство вступає в нову епоху або фазу, яку фахівці називають також "вузлом" цивілізації. "Сучасне суспільство переходить від постіндустріального до інформаційного стану" [13].

Концепція інформаційного суспільства є різновидом теорії "постіндустріального суспільства", підґрунтя якої поклали З. Бжезинський, Д. Белл, О. Тоффлер [4, С. 439]. Д. Белл, американський соціолог, фахівець в області суспільної думки, політичних течій і соціального прогнозування, є одним з родоначальників терміну "постіндустріального суспільства". Проте погляди Белла через деякий час стали виглядати технократичними, їм на зміну виступили з критикою прибічники французької соціологічної школи, представники якої запропонували розглядати інформаційне суспільство дещо ширше. Тобто як формування єдиної інформаційної єдності усієї цивілізації людства, в межах якого буде реалізовано доступ кожної людини до всіх інформаційних ресурсів [18, с. 6-7]. Інформаційна цивілізація і на сторінках підручників, і в працях Н.І. Моісєєва трактується як новий історичний стан суспільства [12, с. 82].

За висловом Б. Рассела, англійського філософа, логіка, математика, соціолога, суспільного діяча, "XXI століття буде століттям свідомості", кожна людина буде бачити своєю метою самореалізацію та самовираження особистості. Інформаційне суспільство вимагає, щоб людина підпорядковувалася суспільству культуроцентрично. Футуролог Ж. Еллюль, який розробив концепцію "інформаційно- технічної цивілізації", звертає увагу на всебічний розвиток здібностей людини, тобто на підвищення рівня його культури, освіченості й духовності.

Формування глобального інформаційного суспільства - знакова подія початку нового тисячоліття. Всесвітня мережа Інтернет і пов'язана з цією мережею індустрія інформаційних технологій є своєрідним ключем до цього принципово нового планетарного соціуму. За постіндустріальної доби, що настала, Інтернет та індустрія інформаційних технологій швидко входять і органічно доповнюють практично всі сфери людської діяльності - від приватного життя до державного керування. Під їхнім наростаючим впливом усе нині стає "новим" - суб'єкт планетарних дій, економіка, політика, культура, наука.

Глобальні інформаційні мережі, що багаторазово оперізують планетарну цивілізацію, настільки органічно вплелися в її життя, що виключити їх з неї вже неможливо. В еру інформаційних технологій ми змушені не тільки використовувати їх, але й жити, співробітничати, конкурувати з ними [19, с. 36].

Інформаційна революція, яка радикально змінила інструментальні засади, способи та технології передачі, збереження інформації, кардинально збільшила обсяги інформації, доступної активній частині населення планети. Під наростаючим пресингом цієї революції світ вступає в інформаційне суспільство. Швидкими темпами зростають інформаційні потоки, для обробки яких множаться комп'ютери, створюють інформаційні мережі. З'явився вільний ринок засобів масової інформації, бурхливо розвиваються традиційні та створюються нові інформаційні технології. Всі ці тенденції свідчать про те, що еволюціонуючий планетарний соціум переходить у нову стадію - стадію "інформаційного соціуму".

Найважливішими сферами соціальної активності інформаційного соціуму стають сфера освіти, науково-технологічна сфера, сфера масових комунікацій, інформаційна служба.

Інформаційна технологізація соціального життя сприяла формуванню нової концепції демократії - "комп'ютерної демократії", в якій інформація уособлює владу. Інформація замінила соціальну революцію. Тому владні структури, щоб завоювати свідомість громадськості, повинні вести з нею постійний діалог, налагоджувати гнучку й мобільну політику двосторонніх контактів. Посередником між владою і суспільством виступають "мас-медіа", незалежні засоби масової інформації (особливо електронні). Ще одним соціальним інститутом, що здійснює зв'язок з громадськістю, є система "паблік рилейшнз" (інститут відносин з громадськістю) [4, с. 447].

Виникає категорія "державна інформаційна політика" як складова соціально-економічної політики держави, що визначає основні завдання, цілі, напрями, принципи, форми і методи діяльності держави у інформаційній сфері. Саме інформаційна політика стає основним засобом вираження позиції держави і управління соціальними процесами під час переходу країни в іншу формацію - до інформаційного суспільства [2, с. 16].

Інформація - це одна з трьох основних субстанцій - поряд з енергією і матерією, - що створюють світ, в якому живе людина. Головним у визначенні її особливостей є те, що вона розглядається: не взагалі, а щодо окремої людини або суспільства; це те, що змінює світ, світоглядну систему індивіда [4, с. 450]. Необхідно висвітлити і таку понятійну складову інформації, як "інформаційний ресурс", який є основним об'єктом для подальшого процесу трансформації та переробки.

Аналіз даних тенденцій дозволяє визначити наступні етапи формування та розвитку "інформаційного ресурсу":

накопичення відомостей, даних, статистичних та дидактичних матеріалів для їх подальшої обробки та систематизації;

осмислення накопичених інформаційних структур, які спрямовані на різноманітні сфери суспільства та діяльності, аналіз даних та конструювання теоретичних моделей;

розробка конкретних напрямів та шляхів, інструментарію використання нових інформаційних технологій для удосконалення безперервної професійної освіти.

У ході суспільного розвитку сила та багатство дещо втрачають свій вплив. Дійсну ж владу дістають знання та інформація [20, с. 114]. Політика як одна з головних сфер суспільної діяльності вимагає спеціальних засобів обміну інформаційним ресурсом, встановлення та підтримки постійних зв'язків між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. Це зумовлено самою природою політики як складноорганізованої,

цілеспрямованої суспільної діяльності, як спеціалізованої форми спілкування людей для реалізації групових і соціальних цілей та інтересів, що потребує використання спеціальних засобів масової інформації [22, с. 124].

Сьогодні, як і раніше, засоби масової інформації у тій чи іншій формі виконують низку загальних політичних функцій. Найважливіша з них - інформаційна, що відповідає потребам нового історичного типа суспільства - інформаційного. На підставі відомостей про найбільш значні для громадян та влади події формується громадська думка про діяльність уряду, парламенту, партій та інших політичних інституцій, про економічне, культурне життя суспільства. Це відноситься також і до електронних засобів масової інформації, які в часи використання новітніх інформаційних технологій дещо лідирують у відображенні подій сучасності.

Все це дозволяє пересічним громадянам, а також фахівцям своєї окремої галузі робити певний висновок про політичні події та процеси лише у тому випадку, якщо вона доповнюється освітньою функцією. Остання виявляється у поданні знань, які дозволяють адекватно оцінювати та впорядковувати інформацію, що їх отримують від мас-медіа та з інших джерел, правильно орієнтуватися у складному й суперечливому інформаційному просторі.

О. Тоффлер вбачає в засобах масової інформації паростки нової, вищої та гуманнішої цивілізації, інформаційного суспільства, реальний рух до "гетерогенної, особистісної, антибюрократичної, пошукової, мислячої, творчої держави", здатної розв'язати найгостріші конфлікти сьогодення [22, с. 130].

Нагальним завданням вироблення адекватного сприйняття інформації є необхідність у політичній соціалізації, у процесі якої людина засвоює культурні цінності та орієнтири, які ведуть до формування у неї якостей і властивостей, що дозволяють адаптуватися у певній політичній системі й виконувати певні усталені функції.

Виходячи з зазначеного треба наголосити на особливості формування світогляду та системи знань кожного фахівця нової генерації державних службовців, зорієнтованої на модернізацію управлінської діяльності відповідно до вимог часу [14].

На сучасному етапі інформатизація суспільства, його глобалізація зумовлюють швидке старіння знань. Це не означає, що фахівець їх втрачає, але з часом їх стає недостатньо для ефективного управління технікою та адміністративним персоналом [15]. Нова парадигма інформаційного суспільства потребує висококваліфікованих та

відповідальних кадрів, з відповідним освітнім рівнем і бажанням постійно професійно удосконалюватися.

Тому яскраво постає протиріччя між неупинно зростаючим інформаційним простором, швидко плинучими

інформаційними потоками, новими

інформаційними технологіями та слабо розробленою структурою психолого- педагогічних, методичних, науково

обґрунтованих шляхів та напрямів використання цих наукових досягнень для вирішень конкретних педагогічних та суспільно-значимих


Сторінки: 1 2 3