Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 352

УДК 352.07.341.241.5

БАЗОВІ ПРИНЦИПИ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ УПРАВЛІННЯ В КОНТЕКСТІ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ХАРТІЇ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ

У статті розглядаються базові принципи (принцип компліментарності, принцип субсидіарності, принцип демократизму, принцип департаменталізації) розвитку місцевого самоврядування в Україні в контексті Європейської Хартії місцевого самоврядування. Реалізація діючих принципів допомагає створити необхідні правові умови для формування і діяльності органів місцевого самоврядування, які повинні самостійно вирішувати всі питання місцевого значення.

This article is devoted to the main basic principles of the development of local self- government in Ukraine in a context of the European charter of local self-government. The realization of such principles helps to create necessary legal conditions for formation and activity of institutions of local government which should solve all local questions.

Сьогодні всім зрозуміло, що повноцінне місцеве самоврядування є однією з визначальних ознак демократичної, соціальної, правової держави. Тільки через розвинене самоврядування можна найповніше реалізувати ідею здійснення влади безпосередньо народом. Крім того, ефективна реалізація загальнодержавної політики значною мірою залежить від її розуміння, підтримки та повсякденного виконання на місцях перш за все місцевою владою, здатною довести її основні положення до місцевої громади.

Актуальність теми статті полягає в тому, що визначення й закріплення базових принципів розвитку місцевого самоврядування в Україні, урахування європейського досвіду допоможуть збудувати ефективне місцеве самоврядування, яке стане надійною гарантією забезпечення незалежності й цілісності української держави.

Головною метою статті є з'ясування базових принципів діяльності територіальних інститутів управління в контексті європейської хартії місцевого самоврядування, з урахуванням досвіду західних стандартів місцевого самоврядування.

Слід зазначити, що дана тематика інтенсивно розробляється як зарубіжними, так і вітчизняними вченими, зокрема: Н. Бровинською [1], І. Грицяк [2], А. Колісниченко [3], В. Кравченко, М. Пухтинським [4], П. Любченко [5], В. Прошко [6], В. Токовенко [7] й ін.

У статті також були використані й проаналізовані нормативно-правові акти, які регламентують організацію й діяльність органів місцевого самоврядування: Конституція України 1996 р. [8], Європейська Хартія про місцеве самоврядування (ратифікована Верховною Радою 15.07.97) [9], Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. [10].

Сьогодні побудувати в Україні правову, демократичну, незалежну державу й громадянське суспільство можливо лише через розвиток місцевої демократії, через "створення певних організаційно-політичних і правових умов, які б надали можливість сформувати дійові інститути місцевого самоврядування", які б сприяли зміцненню соціальної стабільності в державі [3, с.177].

Вивчаючи розвиток місцевого самоврядування в європейських країнах, міжнародні стандарти місцевої демократії, нормативні акти Ради Європи, яка сприяє розвитку місцевої демократії в східноєвропейських країнах, у тому числі Україні, треба зазначити, що основними принципами формування системи місцевого самоврядування є: принцип компліментарності; принцип субсидіарності; принцип демократизму принцип департаменталізації [11].

Ці принципи є базовими в діяльності інститутів місцевого самоврядування. Їх реалізація на практиці допомагає створити необхідні правові умови для формування й діяльності органів місцевого самоврядування, які є інститутом прямої демократії і в "межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене ніякому іншому органу" [9]. Тому більш докладніше розглянемо основні принципи формування системи місцевого самоврядування, що містяться в Хартії.

Перший принцип - це принцип комплементарності. Він припускає установку на безперервність у структурі влади. Принцип націлює на створення умов рівномірного розподілу владних функцій у розрізі всієї вертикалі управління, тобто рівномірного розподілу влади в структурі управління і виділення владних повноважень як згори, так і знизу. Такий порядок реалізації влади допомагає уникнути дефіциту влади і не залишає місця для прояву нелегальних центрів управління, які б узяли функцію управління соціальною системою на себе [2].

Принцип комплементарності вказує на те, що держава повинна створити систему правових гарантій, які б забезпечували захист прав та інтересів місцевого самоврядування від необгрунтованого втручання в їхню діяльність органів державної влади. У ст. 4 п. 4. Хартії записано "повноваження, якими наділяється місцева влада, як правило, мають бути повними й виключними. Вони не можуть скасуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом" [9]. Система правових гарантій повинна забезпечувати:

організаційну самостійність місцевого самоврядування;

економічну самостійність місцевого самоврядування у вирішенні всіх питань місцевого життя;

реальну рівноправність у взаєминах із державними органами.

Другий принцип - принцип субсидіарності. Принцип субсидіарності -це загальний принцип інституціональної організації влади і управління. Відповідно до цього принципу питання, які можна вирішувати на низових рівнях управління, немає необхідності передавати нагору.

Принцип субсидіарності припускає процедуру розподілу й перерозподілу повноважень між управлінськими рівнями державної влади [4]. Треба зазначити, після прийняття Конституції України цей принцип був запроваджений у Законі "Про місцеве самоврядування в Україні", ухваленому Верховною Радою України 12 червня 1997 року. Тому найвагомішим здобутком цього Закону є розподіл усіх повноважень на власні (самоврядні) та делеговані, тобто державні, що і є однією з головних ознак місцевого самоврядування. Згідно з цим законом були визначені нові взаємостосунки між органами самоврядування та місцевими державними адміністраціями.

Принцип визначає стійку послідовність у виконанні владних повноважень управлінськими органами й порядок у розподілі відповідальності цих органів перед населенням, виходячи з того, що система "питань місцевого значення" повинна будуватися знизу. Іншими словами, передусім необхідно ставити питання, чи зможуть органи місцевого самоврядування успішно вирішити певне завдання, використовуючи адміністративні повноваження, організаційні можливості, компетентні кадри, i тільки при отриманні негативної відповіді ці питання доцільно передавати для вирішення іншим органам [5, с. 8].

Можна погодитися з Н. Бровинською, що згідно з принципом субсидіарності "втручання держави припустиме лише в тому випадку, коли без її допомоги неможливо досягти поставлених цілей" [1, с. 726].

Цей принцип має велике значення в рамках Ради Європи. Його було введено Маастрихтським договором про створення Європейського Союзу в 1992 році (набрав сили 1 листопада 1993 року) (ст. 5) [12, с. 48].

Принцип субсидіарності згідно зі ст. 5 передбачає, що управління здійснюється на, можливо, дещо нижчому рівні, коли це доцільно. При цьому європейський рівень виступає як додатковий стосовно національного (наприклад, фінансування на рівні Європейського Союзу звичайно доповнює, а не заміняє собою ресурси окремих країн).

Таким чином, принцип субсидіарності можна розуміти як політичний принцип керівництва справами Співтовариства і законодавчого обмеження його компетенції. У докладі Координаціон - комітету щодо місцевих і регіональних органів влади зазначається: "Основна ідея, що стоїть за принципом, полягає в тім, що політична влада повинна втручатися тільки в тих межах, за яких суспільство і складові його групи, починаючи від індивідуумів до родини, місцевих громад та інших трохи більших груп, не в змозі задовольнити різні потреби" [13, с. 10].

Такий принцип знайшов своє відбиття в Європейській Хартії про місцеве самоврядування у ст. 3, де записано: "Місцеве самоврядування означає право і спроможність місцевої влади в межах закону здійснювати регулювання та управління суттєвою часткою державних справ, які належать до їхньої компетентності, під свою відповідальність та в інтересах місцевого населення" [9]. Тому що місцеве самоврядування - це гарантоване державою право самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [11].

У зв' язку з тим, що місцеве самоврядування - це рівень політичної участі і вирішення питань, які стосуються безпосередньо громадянина застосування цього принципу передбачає, що рішення приймаються саме на місцях. Але якщо якесь питання на місцях не можна вирішити, то воно має передаватися на вищий рівень влади. При цьому відповідальність органів місцевого самоврядування повинна визначатися з урахуванням їх можливостей.

Особливе значення для принципу субсидіарності має ст. 4 Європейської Хартії про місцеве самоврядування, яка в п. 4 визначає, що "повноваження, якими наділяються органи місцевої влади, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачено законом" [9]. Також при делегуванні повноважень центральними чи регіональними органами (ст. 4 п. 5 Хартії) "місцева влада, у міру можливості, має право пристосовувати свою діяльність до місцевих умов" [9]. Крім того, при плануванні й прийнятті будь-яких рішень, що безпосередньо стосуються органів місцевого самоврядування, центральним органам влади необхідно консультуватися з місцевими органами, наскільки це можливо, роблячи це завчасно й у відповідній формі.

Згідно з цим принципом місцевим органам надається самостійність у схваленні положень, статутів, постанов та актів місцевого права, обов' язкових для виконання всіма, кого вони стосуються.

Також принцип субсидіарності дає право громаді користуватися самостійністю й у вирішенні кадрових питань. Це означає, що не держава направляє персонал на роботу в органи місцевого самоврядування, а громада сама вирішує про те, хто буде виконувати адміністративні функції [14, с. 313]. Стосовно питань управління згідно з принципом субсидіарності - органи місцевого самоврядування самі мають ухвалювати й виконувати різні рішення.

Ще більшого значення цей принцип набуває при вирішенні місцевим самоврядуванням фінансових питань. Мова йде про право вводити і стягувати податки та збори для здійснення необхідних повноважень, у питаннях планування і в складанні перспективних планів забудови та проведенні підготовчих робіт для містобудування. Центральна влада, крім того, не втручається в складання плану використання площ на всій території громади [14, с. 313].

Можна зробити висновок, що проблема розподілу повноважень між місцевими й державними органами влади, наближення, наскільки це можливо, процесу схвалення рішень до громадянина (на це саме звертає увагу В. Токовенко [7]), взаємодія і співробітництво між різними рівнями влади, участь місцевої влади у визначенні власних повноважень, рішення яких припускає реалізація принципу субсидіарності, визначають важливий напрямок розвитку муніципального законодавства в Україні.

Третій принцип - це принцип демократизму. Згідно з цим принципом місцеве населення має брати широку участь в ухваленні рішень місцевого значення. Конституційне правоположення про те, що "...носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ" і "народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування" [8], стало нормативною й методологічною базою для конституювання і правової ідентифікації публічної влади та її інституціолізації на публічну державну і публічну самоврядну (муніципальну) влади.

Це положення визначає місце і роль самоврядування, а також відокремлює


Сторінки: 1 2