Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 328 (477)

УДК 328 (477)

КОЛІСНІЧЕНКО А.І., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили, м. Миколаїв, Україна

Громадянське суспільство і законодавча влада в Україні

У статті досліджується механізм взаємодії і взаємовпливу громадянського суспільства і законодавчої влади в українській державі. Аналізуються інститути громадянського суспільства та парламенту, а також шляхи вирішення політико-правових проблем. Виявляється залежність ефективної законотворчості від публічності процесу прийняття законів.

The article deals with the mechanisms of interaction and mutual influence of civil society and legislative branch ofpower of Ukrainian realities. The institutes of civil society and parliament, ways ofpolitical and low problem solutions are represented. The dependence of effective legislation and publicity of law adoption process is analyzed.

Важливою передумовою ефективності трансформаційних процесів у державах Східної Європи, в тому числі і в Україні, є входження їх до європейського політико-правового і економічного простору. Це вимагає активного впровадження в їх громадянське суспільство гуманітарних стандартів і його взаємодію з усіма гілками влади.

Сьогодні важливо відзначити поліпшення взаємовпливу громадянського суспільства на законодавчу владу і на політичну еліту в Україні. Дослідження політичної трансформації в нашій країні свідчить, що у політичній сфері відбулося багато змін, які привели до переходу від однієї якості до іншої. Однак, незважаючи на те, що у політичній сфері ми помічаємо тенденції переходу до демократично орієнтованого суспільства, у соціально- економічному розвитку не вдається досягти істотних зрушень.

Причинами цих проблем є те, що, з одного боку, більшість політичних сил

нашої держави і значна частина громадянського суспільства усвідомили необхідність реформування політичної системи, а з іншого боку, законодавча влада (частина українського парламенту) не повністю усвідомила необхідність закріплення результатів цього реформування в нормах чинного законодавства без порушення основних засад Конституції України. Зрозуміло, що Основний Закон держави не може бути незмінним, особливо в перехідний період формування громадянського суспільства, якщо його зміст не дає можливості розкрити потенціал народовладдя. Помітимо, що основною ідеєю оновлення політичної системи передбачається нова організація державної влади, але її зміст представники політичних сил нашої країни уявляють по- різному.

Перехід до парламентсько-президентської форми правління вимагає значних змін в питаннях формування уряду, проведення президентських і парламентських виборів та представників місцевого самоврядування. У цьому контексті громадянське суспільство повинно активно впливати на закріплення конституційного права громадянина - виборчого права. Воно передбачає систему правових норм, які регулюють порядок формування представницьких та інших виборних громадянами органів місцевого самоврядування.

Конституція України надає громадянам право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати та бути обраними до органів держаної влади, в тому числі і до законодавчого органу. Таким чином, громадянське суспільство має право формувати законодавчу владу, контролювати та впливати на її діяльність, пропонувати різні підходи до розробки механізмів співпраці з гілками влади.

З останній час вітчизняними політологами та соціологами активно аналізується теорія і практика взаємодії і взаємовпливу громадянського суспільства і інститутів парламентаризму в Україні. Структуру, функції і основні напрями зв'язків з іншими гілками влади досліджують такі вчені, як В. Андрущенко, В. Бабкін, О. Гарань, Ф. Кирилюк, М. Михальченко, Ф. Рудич, В. Молій, Б. Кухта та інші дослідники [1].

Порівняльним аналізом світового та вітчизняного досвіду парламентаризму, структурою та функціями інститутів законодавчих органів займаються В. Бобик, С. Рябов, В. Шаповал, О. Шморгун [2].

Дослідженнями законодавчої бази формування парламенту в Україні і створення правового поля взаємодії громадянського суспільства з законодавчим органом влади займаються такі вчені, як В. Тацій, І. Кресіна, Е. Перегуда, В. Мельніченко, В. Яворський, В. Радченко, Н. Селютін та інші [3].

Аналіз праць з проблеми "Громадянське суспільство та законодавча влада" свідчить про те, що вітчизняними вченими накопичено значний різноплановий фактичний матеріал. Однак це є комплекс недосліджених актуальних проблем становлення громадянського суспільства та парламентаризму в Україні і шляхів їх взаємодії і взаємозв' язку в період реалізації політичної реформи в нашій країні.

Автор ставить за мету дослідити основні механізми взаємовпливу і взаємодії законодавчої гілки влади з громадянським суспільством в нових умовах формування парламентсько-президентської форми влади.

Важливо, що українське суспільство, зростаючи як політичний організм, об' єктивно вимагає удосконалення і системи влади. Важливою умовою успіху побудови нової системи влади в тому числі і законодавчого органу влади може бути її суспільна підтримка. Доцільно зауважити, що до тих пір, доки не буде забезпечений механізм взаємодії і відповідальності влади перед народом, перед громадянським суспільством, ми не станемо цивілізованою державою і влада буде працювати для себе, а не для людей. У цьому разі громадяни повинні впливати через своїх представників на Верховну Раду і задавати програму діяльності всій системі влади.

Якщо влада не буде враховувати інтереси громадян, то ті партії, які представлені в Верховній Раді і виконавчих органах, суспільство не підтримає і не буде голосувати на наступних виборах. Для того, щоб усі гілки влади враховували інтереси громадян і їх пропозиції, повинен бути баланс сил і важелів у парламента, президента, уряду і судової влади. Відповідальність парламенту за реалізацію вимог громадянського суспільства повинна бути виписана в Конституції України і законах про основні гілки влади. Важливо законодавчій владі передбачити основні механізми взаємодії з політичними і громадськими організаціями з метою підтримки своїх дій.

У Верховній Раді України не створено передумов формування стійкої парламентської більшості, відсутній правовий механізм її формування. Громадянське суспільство висловлює лише сподівання на чесні, правові підходи до формування законодавчої гілки влади з боку політичних партій і громадських організацій. Нова система виборів до законодавчого органу не передбачає серйозних санкцій за порушення основних принципів виборчого права з боку всіх суб' єктів цього процесу. Вона не враховує механізми ефективного впливу громадянського суспільства на політичні партії, які відповідають за неправдиву інформацію і дезінформацію певної громади суспільства, або частини населення.

У зв'язку з цим законодавчій владі необхідно детально виписати механізми взаємодії з політичними партіями і їх осередками на місцях, зазначити основні шляхи зворотного зв'язку з громадянським суспільством і приділити увагу процесу законотворення.

Публічність процесу законотворення значно сприятиме підвищенню рівня довіри та поваги громадян до законодавчого органу України. зауважимо, що законодавці не завжди враховують один із головних механізмів підготовки законів, а саме - залучення громадськості до підготовки законопроекту, що дозволяє громадянському суспільству усвідомлено виконувати ці закони в майбутньому.

Залучення громадськості у вигляді зацікавлених експертів, аналітичних установ дозволяє законодавчому органу отримати від них значний обсяг спеціальних знань у відповідній галузі, соціальні вимоги певних територіальних громад, без чого неможливо розробити ефективні законодавчі ініціативи.

Вчасно отримані зауваження та вимоги від експертів, громадських організацій сприяють більш ефективній роботі законодавця, вилученню помилок в законотворчій діяльності і дозволить максимально оптимізувати закон і гарантувати повагу до нього в майбутньому.

Важливим механізмом взаємодії парламенту і громадянського суспільства є громадські слухання, які сприяють посиленню формування демократичної ініціативи на низовому рівні та підвищення рівня інформованості лідерів громадських організацій, політичних партій про роль законодавчого органу в демократичній системі державної влади. Обговорення більш ефективного використання наявних механізмів співпраці між парламентом та громадськістю дає можливість виробити нові шляхи взаємодії.

При цьому важливо задіяти всі інститути громадянського суспільства, серед яких є:

розподільчо-регулятивні інститути, які створені громадами;

громадські рухи, добровільні громадські організації, а також політичні партії, які не задіяні в механізмах здійснення влади;

незалежні засоби масової інформації, які обслуговують громадські потреби та інтереси;

вибори та референдуми, коли вони є засобом формування і виявлення громадської думки;

залежні від громадськості елементи судової і правоохоронної системи (суди присяжних, народні міліцейські загони і ін.);

незалежні від держави громадські організації ("третій сектор"). Законодавчій владі важливо

використовувати всі функції громадянського суспільства для своєї ефективної роботи. Значну частину суспільно важливих питань громадські об'єднання розв'язують на рівні місцевого самоврядування. Тим самим вони полегшують виконання державою її функцій, тому що зменшують кількість проблем, які потрібно вирішувати всім гілкам влади. Законодавцю важливо знати ці проблеми і допомагати на законодавчому рівні ефективно їм працювати.

Інститути громадянського суспільства виступають гарантом непорушності особистих прав громадян, формують ті риси особистості, завдяки яким вона стає здатною до ефективних солідарних дій. В цьому разі законодавцю важливо окреслити правове поле захисту особистих прав громадян і виробити механізми впливу на негативні явища, які спотворюють різні суб'єкти суспільного процесу.

Важливо також те, що інститути громадянського суспільства впорядковують протести і вимоги людей і створюють сприятливі умови для функціонування демократичної влади. Завдання законодавчої влади - напрацювати канали зворотної інформації про всі протести і вимоги громадян і своєчасно реагувати на ці проблеми, використовуючи свій вплив на виконавчу гілку влади.

Всім гілкам влади необхідно спиратись на розгалужену мережу громадських організацій. За даними Міністерства юстиції України, на 1 жовтня 2003 року в країні зареєстровано 1352 всеукраїнські громадські організації, 381 міжнародну організацію. Крім того, обласними управліннями юстиції зареєстровано понад 20 тисяч громадських організацій.

Ось чому важливо запроваджувати основні принципи системи демократичного врядування і серед них - відкритість законотворчого процесу, завдяки чому створюються сприятливі умови для участі у цьому процесі багатьох інститутів громадянського суспільства.

Слід зазначити також такі механізми впливу на прийняття рішень законодавчим органом:

вплив профспілок;

психологічний вплив на депутатів та представників виконавчої влади;

міжнародний вплив;

здійснення лобістської діяльності;

участь у проведенні комітетських слухань, засідань комітету;

участь у роботі громадських рад при комітетах;

організація просвітницьких кампаній в ЗМІ і системі політичної та економічної освіти;

проведення науково-практичних конференцій за участю представників законодавчої та виконавчої влади.

При лобіюванні певних інтересів організації і окремі громадяни намагаються впливати на певні рішення влади, на відхилення чи зміну законів у парламенті. При цій дії спирається на підтримку обраних депутатів, різних політичних партій, недержавних установ та підтримку громадськості через ЗМІ.

Громадські організації опосередковано впливають на законотворчий процес через організацію тематичних слухань для парламентарів, через учать своїх представників у роботі парламентських комісій.

На сучасному етапі в Україні немає закону про лобістську діяльність, але є низка правових актів, які є основою для регулювання лобізму в Україні (Конституція України, Закон України "Про об'єднання громадян" та ін.). Але при цьому відзначимо, що негативно впливає на створення прозорого механізму законодавчого лобіювання низький рівень децентралізації влади і громіздкий бюрократичний апарат усіх рівнів.

Важливо зазначити, що


Сторінки: 1 2