Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 323:364

УДК 323:364.662(4+477)

Міхель Д.О.

ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ДОСВІДУ ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ БІДНОСТІ НАСЕЛЕННЯ

В статті розглядаються поняття меж бідності та методів її вимірювання в країнах Європейського Союзу та Україні. Автором розглядається проблема підтримки і збільшення середнього класу в Україні - як основи суспільства й гаранта стабільності.

Ключові слова: бідність, Європейський рік боротьби з бідністю й соціальним відчуженням, якість життя, прибутки, добробут населення, трудовий потенціал країни, середній клас, соціальне розшарування, громадянське суспільство, стандарти Євросоюзу.

В статье рассматриваются понятия пределов бедности и методов ее измерения в странах Европейского Союза и Украине. Автором рассматривается проблема поддержки и увеличения среднего класса в Украине - как основы общества и гаранта стабильности.

Ключевые слова: бедность, Европейский год борьбы с бедностью и социальным отчуждением, качество жизни, прибыль, благосостояние населения, трудовой потенциал страны, средний класс, социальное расслоение, гражданское общество, стандарты Евросоюза.

In the article the concepts of limits of poverty and methods of its measuring are examined in the countries of European Union and Ukraine. An author is examined the problem of support and increase of middle class in Ukraine - as bases of society and guarantor of stability.

Key words: poverty, European year of fight against poverty and social alienation, quality of life, incomes, welfare of population, labour potential of country, middle class, social stratification, civil society, standards of European Union.

2010 рік оголошено в Євросоюзі Європейським роком боротьби з бідністю й соціальним відчуженням. Можливо, на перший погляд це незвично для об'єднання, країни й громадяни якого аж ніяк не вважаються бідними. Навпаки - візиткою Європи є добробут, міцний соціальний захист.

Та звісно, проблеми з цим є. Звичайно, бідність у багатій країні й бідність у державі проблемній - дуже часто різні речі. Проте ті громадяни, що бували у країнах Євросоюзу, знають: у багатьох містах є цілі квартали, де живуть переважно небагаті люди; досить звичним явищем є бездомні. За статистикою, 16 % населення ЄС мають дохід, менший за 60 % від середнього в їхніх країнах. А це для Євросоюзу - межа бідності.

Головна ідея Європейського року боротьби з бідністю й соціальним відчуженням - не відгороджуватися від бідного сусіда, знайомого чи родича, а допомогти йому. Тобто бідність має бути не лише проблемою окремої людини, яка з тих чи інших обставин опинилася у скрутній ситуації, а й усієї громади. Адже набагато краще, коли всі навколо щасливі, задоволені життям й добробутом, аніж коли по сусідству проживає знедолена людина. До речі, така ж філософія покладена в основу Європейської політики сусідства: метою Євросоюзу є допомогти країнам-сусідам добитися європейського рівня добробуту, демократії, економічної свободи.

Навряд чи варто очікувати, що в результаті Європейського року боротьби з бідністю і соціальним відчуженням в Євросоюзі зникнуть бідні. Та й не це є метою. Головне - дати суспільствам країн ЄС імпульс до протидії злидням, більше розуміння їхньої природи, більше співчуття й бажання допомагати. Власне, це зажди було притаманне європейській цивілізації. Але час від часу слід про це нагадувати. Тому ЄС і проголосив 2010-й Роком боротьби з бідністю й соціальним відчуженням.

На думку автора, інтуїтивно всі люди розуміють, що означає бути бідним. Бідність - це злидні й нестатки, це позбавлення можливості вести прийнятий та гідний спосіб життя у суспільстві Але набагато складніше дати обґрунтоване визначення концепту бідності та брати показники, за якими її можна виміряти емпірично. Показники масштабів та поширеності бідності залежить саме від того, як її визначати та вимірювати. Завдання дослідників ускладнюється ще й тим, що країни різняться за своїм економічнім розвитком, і тому недоцільно порівнювати бідність, наприклад, у Західній Європі з бідністю країн Південної Африки.

Втім сьогодні у світовій практиці існує багато розроблених методик вимірювання рівня та межі бідності. Однак що ж таке бідність? Найчастіше поняття бідності зводять до економічних показників, Отже, бідність - це неспроможність людини матеріально забезпечити свої основні потреби, як-то: потреби у їжі, одязі, житлі. Це абсолютна бідність. Широковживаним методом вимірювання абсолютної бідності є встановлення певної межі найчастіше відповідно до мінімально необхідного набору продовольчих та інколи й непродовольчих товарів та послуг.

Поряд з абсолютною бідністю розрізняють відносну бідність, що означає нестачу ресурсів, необхідних для повноцінного харчування та підтримання життєвих стандартів, поширених у певному суспільстві.

Бідність є й політичною проблемою, що підтверджується визначенням Організації Об'єднаних Націй «Бідність - це позбавлення особистості основних шансів та можливостей для розвитку, що включає позбавлення можливості вести довге, продуктивне й здорове життя, набувати знань, мати свободу, гідність, самоповагу та повагу до інших, та мати ресурси, необхідні для пристойного життя... в усьому світі зменшення бідності є не лише загальнолюдською ціллю, а загальнолюдською необхідністю» [1, с. 58].

Співробітник Берлінського наукового центру соціальних досліджень Я. Делей у лаконічній розвідці на сторінках журналу «Социс» висловлює переконання, що якість життя є оптимальною концептуальною рамкою аналізу наслідків членства в ЄС. При цьому він наполягає на необхідності трьохаспектного бачення категорії якості життя: матеріальні умови, загальна якість суспільства, суб'єктивне благополуччя. Наголошується, що хоча спільнота вважається перш за все економічним проектом без планів розвитку добробуту, який стосується всіх і кожного, однак внаслідок різної логіки застосування інтеграційного інструментарію членство в ЄС прямо чи опосередковано впливає на якість життя і отже на шанси вирівнювання [2, с. 67].

Як відзначають фахівці, визначення показника бідності пов'язане з цілим рядом методологічних труднощів. Приміром, за браком даних по деяких галузях і регіонах, а також із суб'єктивністю оцінки цього явища.

Абсолютна бідність визначається шляхом співставлення особистих та сімейних доходів (або витрат) із вартістю конкретного набору товарів та послуг.

Відносна бідність виводиться на основі зіставлення доходів окремої особи з доходами інших осіб та сімей.

Суб'єктивна бідність визначається шляхом співставлення фактичних доходів з очікуваннями і уявленнями конкретної особи.

Взагалі вважається, що однозначного визначення бідності не існує. В різних країнах - різне визначення. Межа бідності в багатих країнах передбачає вищу купівельну спроможність, ніж у бідних країнах, оскільки в них існують вищі стандарти.

Світовий Банк для міжнародних порівнянь використовує показник межі бідності, встановлений на рівні 4 доларів США на людину на добу в країнах Центральної та Східної Європи і колишнього СРСР. Для порівняння: у промислово розвинених країнах використовується межа бідності, котра відповідає межі бідності США і складає 14 доларів на людину на добу [3, с. 100].

У Європейському Союзі офіційну межу бідності визначають як відносну межу прибутків (другий метод за схемою Андбера). Особа вважається бідною, якщо її прибутки не перевищують 60 % середнього доходу у країні. Така методика також має певні недоліки. По-перше, бідність зводиться до рамок розподілення прибутків, а не справжніх доходів. По-друге, вибір самої межі є доволі приблизним - найчастіше наводиться 60 % середнього доходу, але інколи трапляється і 50 %, і 70 %. У результаті змін фіксованої частки прибутків змінюються й показники бідності в країні. По-третє, виникає питання, яке середнє обирати та яким є критерій середнього рівня. Розподіл бідності в окремих країнах Європейського Союзу за встановленою межею на рівні 60 % середнього прибутку, а це нині майже 80 млн громадян країн ЄС. Рівень бідності варіює від найнижчого в Данії (8 %) та Нідерландах (13 %) до найвищого в Португалії (23 %). Великобританія не має офіційної межі бідності, однак за стандартами Євросоюзу відсоток бідних у 1993 року там становив 19 % [4, с. 90]. Таким чином, не лише в світі, а й Європі зокрема, не існує єдиного критерію вимірювання межі бідності. Це спричинено різними підходами до вимірювання межі бідності в кожній окремій країні, що залежить безпосередньо від рівня економічного розвитку країни та діяльності урядів у цьому напрямку. Розробити єдиний критерій вимірювання межі бідності стане можливим лише за умови приблизної економічної рівності країн, що є просто нереальним. І тому дуже важливо розуміти, що межа бідності повинна визначатися кожною країною на офіційному рівні, в залежності від характерних особливостей даної країни.

У жовтні минулого року Євробарометр оприлюднив результати дослідження, присвяченого проблемі бідності та соціального відторгнення.

Вони свідчать, що європейці досить чутливі до цих питань. Наприклад, 73 % опитаних відчувають: бідність у їхній країні є досить розповсюдженою. 89 % виступають за термінові дії, спрямовані на боротьбу з нею. Найтиповішими причинами бідності люди бачать безробіття (52 % опитаних), малі зарплати (49 %), недостатні соціальні виплати й пенсії (29 %) та надмірно високі ціни на пристойне житло (26 %). Але так званими «персональними» причинами вважають недостатню освіту та низьку професійну кваліфікацію (37 %), «успадковану» бідність (25 %), шкідливі звички (23 %).

56 % європейців переконані, що безробіття є найбільшим ризиком бідності, 41 % вважають таким похилий вік, 31 % - низьку освіту та професійну кваліфікацію.

87 % громадян країн ЄС вважають, що бідність зменшує шанси людей повернутися до пристойних умов проживання, 80 % - що вона обмежує доступ до вищої освіти, 74 % - перешкоджає пошуку роботи. Також, на думку респондентів, бідність заважає отримати пристойну базову шкільну освіту, спілкуватися з друзями та знайомими. Відповідальність за боротьбу з бідністю та соціальним відчуженням 53 % європейців покладають на національні уряди. Роль Євросоюзу в цьому 28 % вважають дуже важливою й 46 % - важливою [5, с. 21].

Власне десять років тому лідери країн Євросоюзу взяли політичні зобов' язання щодо суттєвого зменшення бідності до 2010 року. Отже, Європейський рік боротьби з бідністю і соціальним відчуженням є своєрідним завершенням цього періоду подолання проблеми. Але, водночас, і початком нового.

Бідність і соціальне відторгнення стосуються не лише окремих людей, які з цим стикаються, а й суспільства в цілому. Вони шкодять економічному розвитку. Тому Євросоюз наголошує на важливості колективної відповідальності за боротьбу із бідністю, залучення до цього державних органів, громадянського суспільства та бізнесу.

Головний принцип Європейського року боротьби з бідністю та соціальним відчуженням - щоб було почуто голос тих, хто щоденно стикається з цими проблемами.


Сторінки: 1 2 3