Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 314

УДК 314.114:327

Качан О.С.

ДЕМОГРАФІЧНІ ФАКТОРИ В ГЕОПОЛІТИЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ ТА ТЕОРІЯХ

У статті розглянуто відображення демографічних чинників у геополітичних концепціях та теоріях провідних дослідників. Проаналізована зміна ролі факторів демографії в системі складових геополітичної могутності держави у різних епохах.

Ключові слова: геополітика, демографія.

В статье рассмотрены вопросы демографических факторов в геополитических концепциях и теориях ведущих исследователей. Проанализировано изменение роли факторов демографии в системе составляющих геополитическое могущество государства в разных эпохах.

Ключевые слова: геополитика, демография.

The article considers the reflection of demographic factors in geopolitical concepts and theories of leading researchers. The change of role of demographic factors in the system of components of state's geopolitical power is analyzed.

Key words: geopolitics, demography.

Серед чинників, що мають визначальний вплив на функціонування держави, особливе місце належить чинникам демографії. Це підтверджує думка видатного суспільствознавця О. Конта, котрий вважав, що демографія - це доля [15, с. 24]. Саме тому демографічні фактори відіграють вагому роль у низці геополітичних концепцій, моделей та прогнозів провідних наукових і суспільних діячів.

Дослідженню демографічних чинників у геополітиці присвятили увагу низка науковців (переважно іноземних, у вітчизняній науці тема є недостатньо висвітленою): Б. Нічіпорук, Ж.-К. Шене, Р. Джексон, Ж.-Ф. Дюмон та інші. Разом з тим потребує висвітлення комплексний розгляд місця демографічних факторів у геополітичних дослідженнях різних епох.

Метою даної статті є дослідження відображення демографічних факторів у геополітичних концепціях та теоріях провідних науковців, виявлення динаміки значення різних чинників демографії у геополітиці.

Оскільки існують два відмінні підходи до розуміння демографії [19, с. 670] (вузький (формальний), що ґрунтується на дослідженні природного руху населення (народжуваність/смертність), шлюбності/ розлучуваності, територіального та статевовікового розподілу, а також широкий, за якого демографія виступає системою знань про народонаселення, що, окрім вищезазначених, також розглядає, зокрема, питання етнодемографічних пропорцій, рівнів освіченості населення, поширення тих чи інших професій, релігійності, соціальної мобільності тощо), у даній роботі для виділення демографічних факторів керуватимемось останнім підходом, що дозволяє більш комплексно оцінити значення населення та його характеристик у геополітиці.

Демографічні фактори умовно можна поділити на кількісні (чисельність населення) та якісні (до яких належать такі параметри, як віковий розподіл, освіченість, національний характер (підприємливість, ініціативність) тощо). Від зародження геополітики, як науки, до сучасного етапу демографічні фактори досліджувались багатьма науковцями- геополітиками; в процесі появи нових реалій зменшувалась чи збільшувалась їх роль в системі складових геополітичної могутності, а також зміщувались акценти з одних демографічних факторів на інші.

Чинникам демографії значну увагу присвятив «батько» геополітики, представник німецької школи Ф. Ратцель у фундаментальній праці «Антропо- географія», а також у роботах «Політична географія» та «Народознавство», проте ставив її - як і процес еволюції народів - у залежність від даних географічного простору [10, с. 53-55].

Засновник французької школи геополітики В. де ла Блаш, що побудував свої геополітичні теорії на критиці поглядів Ратцеля, вказував, що останній очевидно переоцінив вплив географічного середовища на політику і применшив роль людського чинника [7, с. 134]. Де ла Блаш в першу чергу звертав увагу на якісні демографічні параметри - ініціативність, підприємливість населення, пояснюючи, що саме від людей, що населяють певнии простір, залежить, чи стане даний простір дієвим геополітичним фактором у результаті актуалізації закладеного у простір потенціалу [6, с. 59]. Дослідник вказував, що саме посередництвом людини реалізується географічний детермінізм [7, с. 134].

Адмірал А. Мехен у своїй концепції «морської сили», що мала значний вплив на тогочасних вчених та їх наступників, для аналізу геополітичного статусу держави пропонує брати шість критеріїв, два з яких - кількість населення та, деякою мірою, національний характер - належать до демографічних [10, с. 71].

Автор терміну «геополітика», Р. Челлен, у своїй теоретичній моделі для аналізу геополітичної поведінки держави виділив декілька натуральних атрибутів, одним з яких є (етно-) демополітика - наука про населення даної держави [9, с. 18]. Ключовим фактором демополітики у розумінні науковця є національна гомогенність - при чому не расова, а радше культурна, ціннісна, що базується на відчутті приналежності до одного цілого. На думку дослідника, географічний простір - це лише тіло держави, в той час як душею є її народ, поза життям якого держави не буває [8, с. 41].

Американський представник класичної геополітики Н. Спікмен у працях «Американська стратегія у світовій політиці» та «Географія світу» розвинув критерії, запропоновані Мехеном, довівши їхню кількість до десяти [6, с. 63]. В його шкалі визначення геополітичної могутності держави три пункти можна вважати більш чи менш дотичними демографічної сфери, а саме: об'єм населення, етнічна однорідність та національний дух.

Поява авіації, ядерної зброї та нових засобів її доставки послабила позиції просторово-географічних моделей [4, с. 90], натомість поступово набувають поширення інші - із наголосом на економічних чи військово-технологічних елементах, елемент демографічний (передовсім, чисельність населення) надалі залишається одним з найважливіших у геополітичних моделях та концепціях.

Фактор чисельності населення в епоху індустріальних суспільств періоду Холодної війни, хоч і суттєво поступився у військовому аспекті, не втратив ваги - в економічному. Тогочасний стрімкий промисловий розвиток США та СРСР, як і інших держав, був би неможливий без великого обсягу трудових ресурсів: вони виступали необхідною основою індустріальних економік.

Чільне місце у своїй геополітичній моделі демографії відводить американський дослідник міжнародних відносин часів Холодної війни Ф Хартман, виділяючи її в один із семи фундаментальних факторів поряд із географічним, економічним, науково-технічним та іншими елементами. Для оцінки демографічного потенціалу дослідник пропонує відповісти на такі запитання: «На скільки чисельним є населення?», «Його приріст від'ємний чи додатній?» та «Якою є структура населення?» [18].

Американський геополітик ядерної епохи К.С. Грей разом із просторовими, технологічними та політико-організаційними факторами вказував на необхідність врахування і демографічних процесів для оцінки ваги і впливу країн на міжнародній арені [4, с. 90].

Французький історик та геополітик Ф. Бродель, що належав до «школи анналів», є автором концепції світів-економік та одним із зачинателів геоекономіки, проте у своїх дослідженнях суттєвого значення надавав, зокрема, й демографічним факторам [7, с. 296].

На сучасному етапі, що розпочався із закінченням Холодної війни, зважаючи на різкі демографічні перетворення, яких зазнає світ, низка геополітиків, геостратегів, публіцистів, демографів та істориків по-новому поглянули на значення фактору населення у геополітиці, а також для розвитку і безпеки держави. Особливо чітко роль демографії прослідковується для цивілізаційних концепцій (в рамках протистояння Заходу-Сходу, Півночі-Півдня, християнства- ісламу-конфуціанства тощо).

Іншою характерною рисою сучасних досліджень є набирання ваги інтелектуального аспекту демографічних ресурсів - на фоні триваючого зміщення основної лінії конфліктів з географічної та економічної сфер - у ноосферу і геостратегії із геоекономіки та геополітики - у когнітивну площину, на фоні становлення постіндустріальних суспільств на зміну індустріальним.

Значення фактору чисельності населення продовжує зменшуватись: ефективність виробництва тепер більшою мірою залежить від технічних рішень, ефективність протистоянь - від високо- технологічних озброєнь та кваліфікованого персоналу. Надмірна чисельність населення породжує екологічні, інфраструктурні, продовольчі виклики, загрожує проблемами системи соціального забезпечення. Натомість ключовим питанням поступово стають процеси фрагментації населення держав: етнічної, расової, релігійної, в результаті яких суспільства даних країн набувають принципово нових ознак. Дані трансформації мають прямий стосунок до змін геополітичних.

Ж.-К. Шене, сучасний французький демограф і геополітик, у роботах «Деколонізація Європи», «Демографія і стратегія: Занепад Заходу» акцентує увагу на демографічній стороні сучасної геополітики, підкреслюючи критично важливу роль, яку відіграє демографічний профіль для національної безпеки країни та її ваги у світі - незважаючи на військово-технологічний аспект [13, с. 15]. Співставляючи демографічні показники та зовнішню політику Англії, США, Росії, Франції, Німеччини та інших держав, Шене доходить до висновку, що високий рівень народжуваності у країні і відповідні темпи приросту населення є тим фактором, що зумовлює стремління до імперських завоювань. Саме завдяки високому рівню народжуваності маленька острівна Англія зуміла захопити таку велику кількість володінь у світі, значною мірою демографія допомогла геополітичним успіхам Російської імперії та США [13, с. 14]. Першість останніх, на думку дослідника, зважаючи на достатні демографічні показники, ще деякий час матиме місце на міжнародній арені. Водночас для Європи гостро постає питання мігрантів, національної ідентичності та ісламізації [13, с. 15].

Ж.-Ф. Дюмон, сучасний французький демограф, політолог і геополітик у праці «Демографія і геополітика» виявляє місце демографічної складової у геополітиці, звертаючи увагу як на кількісні, так і на якісні (зокрема, національний та релігійний склад, наявність діаспор) характеристики [7, с. 309-310].

Оглядач-міжнародник The New York Times Т. Фрідман у своїй моделі геополітичних чинників акцентує увагу на інтелектуальному аспекті демографічних ресурсів, а саме на тому, на скільки країна пожинає плоди своїх знань. Як пояснює науковець, ключем до процвітання організації (держави чи компанії) є те, як вона акумулює, спільно використовує знання, а також, яку вона має від них користь. Т. Фрідман для оцінки інтелектуального потенціалу держави пропонує відповісти на запитання, яким є відсоток населення з вищою освітою та який відсоток національного доходу витрачається на зарплатню вчителям [14, с. 248-249].

Ідеолог концепції американської гегемонії З. Бжезінський у «Великій шахівниці», розбираючи геополітичну конфігурацію у світі, вагомими чинниками глобальної дестабілізації і напруження вважає руйнівні наслідки демографічного вибуху, міграції населення, зумовлені скрутою, та радикальну урбанізацію [1, с. 231]. Аналізуючи геополітичне місце актуальних для своєї концепції країн, Бжезінський особливу увагу відводить об'єму населення та його етнічному складу.

А. Неклесса, відомий російський економіст, геополітик та футуролог, що займається проблемами безпеки, геоекономічного аналізу та глобальних трансформацій у своїх дослідженнях, зокрема, торкається демографічної сторони геополітики. На думку вченого, у ХХІ столітті геополітичний світ ділиться вже не на Захід - Схід, а на Північ / Південь - у тому числі і в демографічному аспекті [7, с. 362].

Відомий американський дослідник С. Хантінгтон у праці «Зіткненняя цивілізацій» демографію називає долею історії, а міграції населення - її двигуном [17, с. 192]. Науковець підкреслює значення динамічних, в плані демографії, народів [17, с. 142] і пов'язує демографічні показники із типом політики, яку запроваджують держави [17, с. 223]. Також геополітик стверджує, що саме зміни в демографічному балансі є фундаментальною причиною революційних хвиль XVIII і ХІХ століть [17, с.


Сторінки: 1 2