Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 352

УДК 352.075.2

Шпак Д.О.

ЗБОРИ ГРОМАДЯН ЗА МІСЦЕМ ПРОЖИВАННЯ ЯК ОДНА З ФОРМ ЗДІЙСНЕННЯ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ТЕРИТОРІАЛЬНОЮ ГРОМАДОЮ ТА УЧАСТЬ В НІЙ ФОНДІВ РОЗВИТКУ ГРОМАД

У статті автор подає відповіді на принципово важливі питання для ефективної реалізації громадянами конституційного права на безпосереднє здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою, спираючись на вітчизняний досвід та досвід Польщі. Окремо розглядається участь фондів розвитку громад у реалізації громадянами України зазначеної форми здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою.

Ключові слова: громадянин, громада, збори громадян, місцеве самоврядування, фонди розвитку.

В статье автор дает ответ на принципиально важные вопросы для эффективной реализации гражданами конституционного права на непосредственное осуществление местного самоуправления территориальной общиной, опираясь на отечественный опыт и опыт Польши. Отдельно рассматривается участие фондов развития общин в реализации гражданами Украины указанной формы осуществления местного самоуправления территориальной общиной.

Ключевые слова: гражданин, община, собрание граждан, местное самоуправление, фонды развития.

Based upon national and Polish experience the author of the article provides answers to the questions of extreme importance concerning the effective realization by the citizens of their constitutional right to direct realization of the local self-administration by territorial commune. Special attention is given to the participation of the commune development funds in the realization by the citizens of Ukraine of the specified earlier form of the local self-administration realization by territorial commune.

Key words: citizen, community, meeting of citizens, local government, development funds.

Конституція України (ст. 140) проголошує первинним суб'єктом місцевого самоврядування територіальну громаду як самоорганізовану спільноту громадян, що об'єднані за ознакою постійного проживання з метою задоволення в межах закону своїх колективних потреб і запитів та захисту своїх законних прав та інтересів. У ст. 140 Конституції України встановлено два способи здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою - безпосередній (прямий) і опосередкований способи. Щодо безпосереднього способу здійснення місцевого самоврядування, то Конституція не регламентує й не конкретизує форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою. Більш докладно можливі форми безпосереднього здійснення місцевого самоврядування територіальною громадою, як первинним суб'єктом місцевого самоврядування й основним носієм його функцій і повноважень, визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР. Цей закон дає загальне правове визначення таких форм безпосереднього здійснення місцевого самоврядування, як місцеві референдуми (ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), загальні збори громадян (ст. 8 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), місцеві ініціативи (ст. 9 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»), органи самоорганізації населення (ст. 14 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). Окреме місце в забезпеченні участі громадян і територіальної громади в здійсненні місцевого самоврядування займає статут територіальної громади (ст. 19 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») [1]. Закон не встановлює повного переліку форм участі громадян і територіальних громад у місцевому самоврядуванні. Творчість територіальних громад як у нашій державі, так і за кордоном, дає приклади різноманітних форм участі громадськості в місцевому управлінні, крім указаних у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

В якості мети статті автор надає відповіді на наступні питання: 1) Яким чином узаконюється ініціатор проведення Зборів громадян за місцем проживання? 2) Як визначається підтримка ініціатора членами громади для визнання ініціативи легітимною? 3) Яким чином легалізується ініціатива проведення Зборів і як установлюється перебіг термінів від ініціювання питання проведення Зборів до розгляду їх рішень? 4) Хто і яким чином відповідає за матеріальне та організаційне забезпечення Зборів, охорону порядку тощо? 5) Якими мають бути кроки, необхідні й достатні для підготовки Зборів? 6) Які питання з компетенції територіальної громади належать до компетенції Зборів? 7) Яким чином фонди розвитку громад беруть участь в проведенні Зборів громадян за місцем проживання? Надаючи відповіді на поставлені питання, автор спирається на досвід проведення Зборів громадянами у Польщі за участю фондів розвитку громад та практику проведення Зборів в Україні відповідно до чинного законодавства.

Збори є однією з найтрадиційніших форм участі громадян у справах місцевого самоврядування. Кожна місцева рада має розробити та ухвалити механізми реалізації цього права в конкретній територіальній громаді. Це може бути або окремим розділом, чи главою місцевого Статуту, або Положенням про збори, затвердженим рішенням ради. Ухвалення Положення про збори не тільки дозволить громадянам брати більш активну участь у здійсненні місцевого самоврядування, а й посилить їхню відповідальність за стан справ у територіальній громаді. На жаль, поки що більшість українських міст не має місцевих Положень про збори, так само як і міських Статутів. Тому громада має поцікавитись в депутатів місцевої ради, чому таке Положення не було ухвалене радою за час, що минув із моменту набрання чинності Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» в травні 1997 року. Щоправда, формальним виправданням народних обранців може стати їх пояснення про відсутність відповідного закону, про який ідеться в пункті 3 статті 8. Власне певною мірою цим і пояснюється відсутність у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідей на кілька принципово важливих для її реалізації питань. А саме: 1) Хто може виступати ініціатором скликання зборів? Чи можуть виступити ініціатором неурядові організації територіальної громади - фонди розвитку громад? 2) Які питання з компетенції територіальної громади належать до компетенції зборів? 3) Як формується порядок денний? 4) Як приймаються рішення зборів, і як вони враховуються органами місцевого самоврядування у своїй діяльності?

Сьогодні за відсутності деталізації ст. 8 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» саме депутати місцевої ради мають визначитись, яким чином ця правова норма може реалізовуватися в територіальній громаді, і як установити правила її реалізації таким чином, аби місцеве життя не перетворилося на постійні збори, або щоб збори ніколи не можна було провести, якщо цього не бажатиме міський, селищний, сільський голова. Справді, у деяких українських містах збори громадян за місцем проживання можуть бути скликані лише міським, селищним, сільським головою, та в юридичній літературі зазначається, що збори можуть скликати міський, селищний, сільський голова, виконком чи орган самоорганізації населення [2]. Але автор статті вважає, що закон про місцеве самоврядування не встановив таких обмежень, і тому навіть за умови скликання зборів посадовою особою органу місцевого самоврядування ініціатива проведення зборів може належати й іншим суб'єктам місцевого життя за умови підтримки такої ініціативи самими громадянами. Крім ініціативних груп громадян, суб'єктами права ініціювання зборів можуть виступати також депутати й посадові особи місцевого самоврядування, органи самоорганізації населення та фонди розвитку громад (які в європейських країнах заміщують органи самоорганізації населення в Україні). Розширення або звуження суб'єктів ініціативи, як і компетенції зборів, є питанням місцевої політики й готовності органів місцевого самоврядування та мешканців територіальної громади до реалізації права на загальні збори.

Фонди розвитку громад, як неурядові організації певної територіальної громади, створюються громадянами - які мають виборчі права й проживають у територіальній громаді, мають спільні інтереси - для підвищення якості життя громади, захисту своїх законних прав та інтересів та, окрім іншого, виконують функції ініціаторів, посередників, партнерів та координаторів у вирішенні проблем та підготовці рішень щодо важливих для громади проблем. Як правило, у статутах фондах розвитку громад, для виконання ними своїх завдань й відповідно до чинного законодавства, закріплено право представляти інтереси своїх засновників і членів в органах державного управління та місцевого самоврядування (та перед іншими юридичними і фізичними особами); порушувати клопотання перед органами державного управління та місцевого самоврядування та інше з метою виконання статутних завдань фонду. Отже, за умови підтримки громадянами ініціатива проведення може належати неурядовим організаціям територіальної громади, таким, як фонди розвитку громади. Важливо пам'ятати, що збори проводять на засадах добровільності, гласності, вільного та неупередженого обговорення питань місцевого значення, гарантій прав місцевого самоврядування та законності.

Слід враховувати також принципові відмінності між зборами та іншими формами безпосередньої демократії - громадськими слуханнями й місцевими ініціативами. За всієї зовнішньої схожості між цими формами безпосередньої демократії лише збори зберігають тільки їм властиву особливість: вони водночас є формою ухвалення певних рішень, а також формою громадського контролю та консультативної демократії. Ця форма місцевої демократії повинна бути доступною для реалізації навіть невеликій групі громадян, членам відповідної громади, для яких фонд розвитку громади виступає консультативним центром або посередником - на прикладі діяльності аналогічних фондів у Польщі [3, с. 32].

Розробляючи місцеве Положення про збори та лобіюючи його прийняття через місцевих депутатів, варто пам'ятати, що у Положенні закріплюються норми, що стосуються ініціювання зборів, їхніх повноважень і порядку проведення, ухвалення рішень зборами та порядок їх реалізації. Збори наділяються повноваженнями, які можуть бути більшими або меншими в залежності від волі ради, що ухвалює Положення, а також змінені в разі ухвалення нового законодавства. Це, передусім, консультативні (дорадчі) і контрольні повноваження. Збори мають сприяти більш оптимальному розв' язанню питань місцевого значення, з одного боку, та забезпечувати підпорядкування органів і посадових осіб місцевого самоврядування інтересам територіальної громади, з іншого боку. Поряд із цим збори, у яких беруть участь усі чи більшість мешканців громади, можуть ухвалювати певні рішення, що можуть мати загальнообов'язковий характер, якщо відносяться до компетенції громади, і не порушують права та свободи особи та громадянина, визначені Конституцією України, якщо місцева рада делегує зборам такі повноваження в цьому Положенні [4].

Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення зборів повинні враховуватись органами місцевого самоврядування, це є надзвичайно важливим аргументом на користь такого механізму. Очевидно, що збори не можуть і не повинні бути інструментом лише опозиційних щодо місцевої влади (міського голови чи ради) сил, вони можуть успішно використовуватись й органами місцевого самоврядування для вирішення місцевих проблем, щодо механізмів, у рішеннях яких немає єдиної думки й урахування думки мешканців громади тут є вкрай важливе. Збори мають сприяти активізації участі громадян у місцевому самоврядуванні незалежно від їхніх політичних уподобань.

На території міськради Збори можуть проводитися за такими ознаками й визначеним представництвом: 1) Збори мікрорайону; 2)


Сторінки: 1 2 3