Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 351

УДК 351.83-053.6(477)

Донченко Т.О.

КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ПОНЯТТЯ ЗАЙНЯТОСТІ МОЛОДІ В УКРАЇНІ

У статті розглядаються основні поняття і терміни, які розкривають проблеми, пов'язані з працевлаштуванням молодих спеціалістів, а також мова йде про організації та установи і державу в цілому як головну рушійну силу з питання працевлаштування молоді.

Ключові слова: молодь, безробіття, зайнятість, державна служба зайнятості, державне регулювання зайнятості, молодіжні центри праці, молоді спеціалісти, працевлаштування.

В статье рассматриваются основные понятия и термины, которые раскрывают проблемы, связанные с трудоустройством молодых специалистов, а также речь идет об организациях, учреждениях и государстве в целом как о главной движущей силе по вопросу трудоустройства молодежи.

Ключевые слова: молодежь, безработица, занятость, государственная служба занятости, государственное регулирование занятости, молодежные центры труда, молодые специалисты, трудоустройство.

The article consists of such parts as terms which enlighten the problem of youth employment in Ukraine also organisations and establishments and the state as the main power in a question of youth employment.

Key words: youth, unemployment, employment, State Employment Serves System, state control of employment, youth work center, young specialists, job market.

Перехід України до ринкових відносин сприяв актуалізації проблем зайнятості населення, які й досі залишаються невирішеними. Сучасна кризова ситуація ще більше посилила цю проблему. Згортання виробництва, проблеми в реалізації продукції негативно вплинули на стан зайнятості населення у країні, а особливо молоді. Тому зайнятість населення зараз набуває особливого характеру та актуальності.

Система державного регулювання зайнятості складається з трьох рівнів: 1) макрорівень (держава); 2) мезорівень (регіон); 3) мікрорівень (галузь, підприємство, домогосподарство) [6, с. 38]. На ринку праці України діють багато установ та організацій різних форм власності та господарювання, які надають послуги у працевлаштуванні населення, в тому числі молодих фахівців - це, насамперед, центри зайнятості державної служби зайнятості, молодіжні агентства та недержавні центри зайнятості, кадрові та рекрутингові агентства, відділи з працевлаштування студентів у навчальних закладах, різноманітні громадські організації, молодіжні центри праці тощо.

Мета статті - проаналізувати основні поняття, терміни, а також діяльність установ, організацій, які пов'язані із проблемами зайнятості молоді в сучасній Україні та сприяють допомозі у їх вирішенні.

Об'єкт - поняття, терміни; установи, організації, які займаються працевлаштуванням молодих спеціалістів.

Предмет - зайнятість молоді.

Джерельну базу статті становлять офіційні видання, Закони України, постанови Кабінету Міністрів України, словники, енциклопедії, наукова література й періодичні видання. Науковці М. Головатий, М. Панасюк, В. Васильченко, Л. Безтілесна, О. Грішанова, Д. Богиня, В. Скуратів- ський, О. Палій зробили свій внесок щодо питань, пов'язаних із зайнятістю населення, в тому числі й молоді.

Перш ніж досліджувати проблему державної політики в галузі зайнятості молодих фахівців в Україні, необхідно дати наукове тлумачення основних категорій, які складають понятійно-категоріальний апарат даного напрямку: молодь, зайнятість, безробіття, Державна служба зайнятості, молодіжний центр праці, державне регулювання зайнятості населення тощо.

Російська соціологічна енциклопедія поняття «молодь» трактує як велику суспільну групу, яка має специфічні соціальні та психологічні риси, наявність яких визначається як віковими особливостями молодих людей, так і тим, що їх соціально-економічний та суспільно-політичний стан, духовний світ, знаходяться у стані формування та становлення [25, с. 421].

Інше джерело розкриває поняття «молодь», як сучасне соціогуманітарне знання, що використовується для визначення сукупності індивідів, які володіють соціопсихічними якостями, що сприяють перманентній активній переоцінці ними будь- яких існуючих у суспільстві цінностей [18, с. 585].

До категорії «молодь» зазвичай відносять (у статистиці, соціології) людей віком 16-30 років. Однак соціальна неоднорідність молоді обумовлює деяких дослідників визначати «верхню» вікову межу молоді залежно від тривалості формування соціально-економічних та професійних якостей різних її груп. Так соціальне та професійне становлення молодого робітника в основному завершується до 25 років, а молодого вченого до - 35 років [15, с. 297].

Тому можна стверджувати, що молодь - окрема соціально-демографічна група, яка вирізняється за сукупністю вікових характеристик, особливостей соціального становища та зумовлених іншими соціально-психологічними чинниками, що визначаються суспільним ладом, культурою, закономірностями соціалізації, вихованням в умовах певного суспільства; у вікових межах від 14-16 до 25-35 років.

Закон України «Про зайнятість населення» (Ст. 1) тлумачить зайнятість як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням особистих та суспільних потреб і таку, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної плати, утримання додаткової допомоги та виплати натурою [1].

Соціологічна енциклопедія за редакцією А. А. Грицанова дає визначення зайнятості як відображення стану функціонування ринку робочої сили в умовах конкретної економічної інфраструктури. До зайнятого населення належать особи, які працюють на державних підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах усіх видів, на приватних підприємствах із колективною формою власності, у фермерських господарствах, а також зайняті підприємницькою діяльністю. Подаються дані про зайнятих осіб, які працюють за основним місцем роботи як повний, так і неповний робочий день у перерахунок на повний, а також перелік осіб, які не належать до зайнятих: особи, які навчаються в працездатному віці, які навчаються з відривом від виробництва; особи, які ведуть домашнє господарство; зареєстровані та незареєстровані безробітні; жінки у відпустках по догляду за дитиною до досягнення дитиною трьох років [18, с. 325].

О.А. Грішанова у словнику термінів «Економіка праці та соціально-трудові відносини» тлумачить зайнятість як діяльність громадян, пов'язану із задоволенням потреб, що не суперечить законодавству і, як правило, приносить заробіток (трудовий дохід) [10, с. 535].

У «Соціальній роботі» під редакцією В.І. Курбатова зайнятість населення - ступінь участі працездатного населення у суспільній праці, діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих і суспільних потреб, які не суперечать законодавству країни і, як правило, приносить заробіток [20, с. 553].

Тобто можна стверджувати, що зайнятість - діяльність громадян, яка пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної плати, утримання додаткової допомоги та виплати натурою. Існують різні види зайнятості: вторинна, глобальна, ефективна, нелегальна, неповна, неповна вимушена, непродуктивна, нерегламентована, нестандартна, неформальна, продуктивна [8, с. 229].

Щодо поняття «безробіття» - це соціальне явище, суть якого полягає в незатребуваності й невикористаності суспільством активної працездатної частини населення [16, с. 43]. Такої ж думки і дослідники М.Ф. Головатий та М.Б. Па- насюк у термінологічному понятійному словнику [23, с. 43].

«Социологическая энциклопедия» за редакцією А.Н. Данилова розкриває це поняття як відображення неспівпадіння пропозиції робочої сили і попиту на неї на ринку праці, їх кількісну та якісну невідповідність [19, с. 27].

Інша «Соціологічна енциклопедія» розкриває сутність даного соціально-економічного явища в тому, що певна частина економічно активного населення, незважаючи на своє бажання і потенційні можливості, не може застосувати свої здібності до праці, знайти роботу [17, с. 42].

В.С. Васильченко у словнику термінів «Державне регулювання зайнятості» дає визначення безробіттю: це незайнятість певної частини економічно-активного населення внаслідок впливу об' єктивних процесів, притаманних ринковій економіці: нерівномірності розвитку продуктивних сил, циклічності розвитку економіки, суперечності характеру НТП, високих темпів модернізації виробництва тощо [8, с. 223].

Безробіття - така соціально-економічна ситуація в суспільстві, за якої частина активних працездатних громадян не може знайти роботу, яку вони здатні виконувати, що обумовлено переважанням пропозиції праці над попитом на неї. Безробітні у визначенні МОП - це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно задовольняють три умови: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних 2 тижнів, а також особи, що навчаються за направленнями служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють [10, с. 229].

Безробітні - громадяни працездатного віку, які з незалежних від них причин не мають заробітку (або інших передбачених чинним законодавством доходів) через відсутність відповідної роботи, зареєстровані у державній службі зайнятості, шукають роботу і бажають працювати [14, с. 40].

Ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» визначає безробітними працездатних громадян працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи [1].

Таким чином, безробітні - це громадяни працездатного віку, які не мають роботи і заробітку, зареєстровані в органах служби зайнятості, шукають роботу і готові до неї приступити. Існує три основні види безробіття: структурне, фрикційне та циклічне.

Як вважають учені, до 40 % національного доходу одержують розвинуті країни внаслідок розвитку ефективної системи освіти [11, с. 43]. Для цього держава, роботодавці й самі наймані працівники повинні здійснювати інвестування в людський капітал. Людський капітал і є сукупністю якостей, які визначають продуктивність і можуть стати джерелом доходу для індивіда, його сім'ї, підприємства і суспільства [9, с. 52]. А саме молодь є найактивнішою, продуктивною категорією населення, якій держава, як головна рушійна сила, повинна сприяти у працевлаштуванні та професійному становленні.

Наступне поняття - Державна служба зайнятості України, котра прийшла на зміну системі бюро з працевлаштування. Її діяльність регламентується Законом України «Про зайнятість населення», прийнятим Верховною Радою України 1 березня 1991 р., з наступними змінами і доповненнями [7, с. 260]. Крім зазначеного Закону, діяльність служби зайнятості України регламентується нормативними актами Кабінету Міністрів України, Верховною Радою України, Міністерством праці та соціальної політики України, указами Президента України та локальними актами Державного центру зайнятості [26, с. 5].

Служби зайнятості почали створюватися в колишньому СРСР (зокрема, і в Україні) ще в 20-х роках. Це були біржі праці, які займалися працевлаштуванням тимчасово незайнятих громадян та сплачували грошову допомогу безробітним. Відтоді служби зайнятості було неодноразово реорганізовано, їхні функції розширювалися або звужувалися.

Сучасна державна служба зайнятості (ДСЗ) створена для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян. ЇЇ діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування [21, с. 126].

Науковець С.Г. Дзюба пропонує надати службі зайнятості статус самостійної позиково-фінансової некомерційної організації, повернення до вже відпрацьованої системи повної незалежності формування та використання коштів ДФСЗН


Сторінки: 1 2 3