Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 321

УДК 321.01 (477)

Євтушенко О.Н., Лушагіна Т.

КОНЦЕПЦІЯ М. ДРАГОМАНОВА ЩОДО РОЛІ САМОВРЯДНОЇ ГРОМАДИ В СИСТЕМІ ДЕРЖАВНИХ ВІДНОСИН

У статті розглядається концепція громади М. Драгоманова, яка ґрунтується на ліберальній ідеї. В основі його концепції - самоврядні громади, вільна спілка осіб (громадян), об'єднаних для спільної справи, - це форма децентралізації держави і механізм суспільно-політичного ладу, за допомогою якого організація влади будується за принципом «знизу вгору».

Ключові слова: громада, територіальна громада, територіальна організація населення, концепція громади М. Драгоманова, інститут самоврядування, децентралізації влади, федерація.

В статье рассматривается концепция общины М. Драгоманова, которая основывается на либеральной идее. В основе его концепции - самоуправляющиеся общины, свободный союз лиц (граждан), объединенных для общего дела, - это форма децентрализации государства и механизм общественно- политического порядка, с помощью которого организация власти строится по принципу «снизу вверх».

Ключевые слова: община, территориальная община, территориальная организация населения, концепция общины М. Драгоманова, институт самоуправления, децентрализации власти, федерация.

The article the concept of community of M. Dragomanov, which is based on the liberal idea. According to his concept self-governing communities are the form of decentralizations of the state and mechanism of social-political organization, which help to build organization of power be the principle «from down to up».

Key words: community, territorial community, territorial self-organization of community, concept of community of M. Dragomanov, institute of self-governance, decentralizations of power, federation.

Після здобуття незалежності Україна стала на шлях демократичного розвитку, що передбачає побудову демократичної моделі державного управління, основою якої є активна участь громадян у процесі прийняття рішень. Ця процедура вимагає наявності відповідних правових інститутів та механізмів, що могли б дати змогу громадянам не тільки впливати на процес прийняття рішень, а й надавати можливість швидко та ефективно ухвалювати ці рішення.

Важливу роль у цьому процесі відводиться територіальній громаді, жителям села (добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл), селища та міста самостійно вирішувати питання місцевого значення [12]. Закон «Про місцеве самоврядування в Україні» надає територіальним громадам право брати участь у процесі прийняття рішень та висловлювати позицію громадян [8]. Це стає можливим завдяки запровадженню таких механізмів, як загальні збори громадян за місцем проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання. Однак закон не визначив порядку реалізації цих прав, передбачивши, проте, що відповідні процедури будуть визначені у статутах територіальних громад або ж в окремих положеннях місцевих рад [14, с. 5].

Для України протягом усього періоду незалежності проблема ролі громади в прийнятті рішень не втрачає своєї актуальності. Так, наприклад, у більшості населених пунктів України немає ні статутів територіальних громад, ні тим паче спеціальних положень місцевих рад. Однак у тих містах, де є ухвалені статути, механізми громадської участі відрегульовано на користь не громади й громадянина, а органу місцевого самоврядування [14, с. 5]. Це унеможливлює реалізацію прав громадян на участь у вирішенні питань місцевого значення. Як результат, ми отримуємо неефективне управління, загострення соціальних конфліктів та широке розповсюдження радикальних форм громадського волевиявлення, таких як мітинги, пікети, страйки. В даному випадку доречно було б звернути увагу на основні пропозиції М. Драгоманова щодо територіальної організації населення, на запропоновані ним відповідні механізми організації та функціонування територіальних громад, їх роль у розбудові децентралізованої демократичної держави.

Метою статті є з'ясування проблеми формування та функціонування територіальної громади за концепцією М. Драгоманова.

Дана проблема вивчалася через аналіз творів М. Драгоманова [3-7; 15], робіт таких дослідників, як: О. Ващенко [1], Л. Козуб [11], А. Круглашов [13], М. Лациба [14], Н. Шип [17], які вивчали окремі питання проблеми.

Діяльність М. Драгоманова (1841-1895) була помітним явищем в історії української суспільно- політичної думки другої половини ХІХ ст. Його теорія громади формувалася під впливом політичних умов, які склалися в кінці ХІХ - поч. ХХ ст. у Російській та Австро-Угорській імперії [13, с. 3]. Тобто в той період, який «можна охарактеризувати як добу підготовки українських сил до боротьби за незалежність, як добу «соборності» України» [16].

На формування його концепції громади вплинуло виникнення перших дієвих товариств (своєрідних громад), що боролися за інтереси українського народу (наприклад, Кирило-Мефо- діївське товариство), друкованих органів грома- дівців (перший український літературно-мистецький і публіцистично-історичний журнал «Основа»), діяльність культурних інститутів (діяльність українського театру).

Значне місце в творчій спадщині М. Драго- манова відведено питанням місцевого самоврядування, а саме проблемі територіальної організації населення та об' єднання населення в громади. Питання місцевого самоврядування входили до політичних проектів Драгоманова як їх організаційно-адміністративна основа, як базисний рівень діяльності демократичної федеративної держави, підвалини якої складають громади, «вільні спілки вільних людей, об' єднаних для спільної справи» [6; 15, с. 280-283]. На досвіді країн Європи та Північної Америки Драгоманов формулює основні закономірності формування та розвитку територіальних громад як необхідної складової в ефективному функціонуванні системи державних політичних інститутів.

На думку М. Драгоманова, головним критерієм оцінки діяльності держави є служіння суспільному благу. Суть держави полягає не в її формі, а в тих правах і свободах, якими наділені громадяни. Людство втратило первісну свободу й постійно прагне її повернути, але цьому заважає держава, навіть демократична, бо за такої форми депутати стають головуючими над народом і вирішують державні справи, не враховуючи його волю. Тому М. Драгоманов пропонує впровадити врядування, щоб «була воля кожному і вільне громадство й товариство людей й товариств» [4].

Фактично дана ідея Драгоманова повністю втілюється в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначається, що місцеве самоврядування - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України [4]. Тобто право громадян на вільне волевиявлення та створення громад є законодавчо закріпленим, питання виникають тоді, коли постає проблема дієвості місцевого самоврядування та територіальних громад.

Громада у М. Драгоманова є первинною ланкою організації суспільного життя. Стосунки між громадами мають базуватися на федеративних засадах. Федерація утворюється в результаті децентралізації управління державою, що сприяє обмеженню можливого свавілля з її боку, з громад як більш дрібних суспільних об'єднань. У своїй державно-правовій концепції він пропонував парламентську державу з засадами самоуправління, яка впливала б на соціальну та економічну сфери, надавала б ваги просвітництву і законодавству, а ті, в свою чергу, уможливили б реформаційні зрушення [7, с. 37]. Драгоманов виступає за самостійні сильні обласні органи влади, які б мали певну незалежність від центральної влади і діяли на автономних самоврядних засадах. Самоврядування має здійснюватися різними зборами, яким були б підзвітні посадові особи [4].

В сучасній українській політиці питання децентралізації поставало і постає неодноразово. Було запропоновано декілька варіантів адміністративної реформи, яка вже розпочалася і має передбачати розширення повноважень та відповідальності місцевих органів влади. Як бачимо, дана проблема не є нововведенням сьогодення, а сформульована ще в працях Драгоманова.

Драгоманов доходить висновку, що покінчити зі злиденністю і гнобленням можна тільки шляхом організації колективної праці за умови колективної власності на землю та знаряддя праці [4]. Питання власності хоча й має законодавче закріплення та вирішення, але в багатьох випадках виникає багато проблем при практичній реалізації права як на приватну власність на землю, так і на колективну.

Отже, зазначивши основні риси теорії громади Драгоманова, розглянемо її основні напрямки за сферами впливу.

Вплив громади на прийняття політичних рішень. Драгоманов часто ототожнює поняття «громада» та «товариство» з «народом», зазначаючи, що народ (велике товариство) має складатися з невеликих громад, об'єднаних на основі спільного інтересу і прагнення до колективного вирішення проблеми [4].

Дана позиція Драгоманова відображається в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», де зазначається, що територіальну громаду формують жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об' єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр [8]. Тобто об'єднання громадян в даному випадку має відбуватися на основі територіального показника.

Драгоманов застерігає, що територіальні громади будуть ефективними лише в тому випадку, якщо вони будуть об' єктивними, не будуть заангажованими, не матимуть зовнішнього впливу. Він говорить, що люди повинні об'єднуватися в невеликі спілки, товариства, громади, що мають бути вільними від будь-яких впливів, в іншому випадку «які-небудь громади будуть поневолені робити не те, що вони хотять, і не там, де вони сидять» [4].

Для української політики вже звичним є те, що на діяльність територіальних об' єднань здійснює значний вплив місцева влада, що більшою мірою за пропорційною виборчою системою є представником певної політичної сили, відповідно, тут і порушується право громади на вільне волевиявлення.

Формування громади, за теорією Драгоманова, має здійснюватися на основі дотримання прав людини і громадянина. Ніхто не може бути примусово залученим до тієї чи іншої громади: «Громада потрібна людям тільки для того, щоб кожному було найліпше. Значить, і громада тільки тоді буде мила кожному, коли вона не неволить нікого: бути в ній чи не бути. І громада мусить бути спілкою вільних осіб» [4]. Фактично Драгоманов наголошує на тому, що громада буде дієвою лише в тому випадку, коли люди будуть бажати реалізовувати своє право на ініціативу чи захист прав.

Продовжуючи попередню думку, зазначимо, що Драгоманов дає пораду територіальним громадам не зупинятися перед проблемами [4]. Перемогу буде здобуто лише тоді, коли громада перебуватиме в курсі політичних, економічних, соціальних подій, тобто існуватиме реально, а не номінально. Цікавим є те, що дана ідея Драго- манова є досить актуальною для сьогодення, оскільки в більшості випадків велика кількість громадян України практично позбавлена можливості впливати на рішення місцевих рад правовим шляхом, також місцеві ради часто ігнорують вимоги законодавства щодо врахування думки громади.

Драгоманов визначає специфіку відносин між громадою та владою, зазначаючи про потребу надати громадам більш широкі повноваження та можливість активно впливати на прийняття політичних рішень: «Більш налягатиме на те, щоб збільшити власне волю кожної особи в слові й праці, волю кожної людської


Сторінки: 1 2 3