Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Аналіз рентабельності

Аналіз рентабельності

План

1. Коефіцієнти рентабельності виробничого процесу

2. Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

3. Особливості проведення фінансового аналізу

Основним показником ефективності будь-якої фінансової операції є її прибутковість, яку визначають відношенням прибутку, отриманого в результаті проведення операції, до витрат, пов'язаних із ЇЇ проведенням, або до інвестованого в цю операцію капіталу. Ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства також значною мірою визначається її прибутковістю, іншими словами, рівнем прибутку, який отримує підприємство за рік на одну грошову одиницю вкладених у виробництво коштів.

Прибутковість виробничо-господарської діяльності підприємства називають рентабельністю. Як і прибутковість фінансових операцій, рентабельність визначають відношенням прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду (року), до інвестованого у виробничу діяльність капіталу. Оскільки діяльність підприємства визначається сукупністю процесів, пов'язаних з кругооборотом капіталу (залучення коштів, інвестування їх в оборотні та необоротні активи, використання активів у процесі виробництва та реалізації продукції), рентабельність виробничо-господарської діяльності характеризується сукупністю відповідних коефіцієнтів. До основних груп коефіцієнтів рентабельності відносять:*

коефіцієнти рентабельності капіталу;*

коефіцієнти рентабельності виробничого процесу.

Коефіцієнти рентабельності капіталу

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу Квк визначає прибуток, отриманий на одиницю капіталу власників підприємства. Він відображає прибутковість всього капіталу, що належить акціонерам, а не лише інвестованого в акції1:

Значення Квк суттєво залежить від структури капіталу: чим меншою є частка власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів підприємства, тим вищим буде значення коефіцієнта за інших рівних умов. Зростання рентабельності власного капіталу може бути викликане як зростанням розміру прибутку, так і зменшенням частки власного капіталу в ресурсах підприємства, а отже, зростанням ризику структури капіталу. Це означає, що коефіцієнт не є абсолютно інформативним з погляду визначення рентабельності капіталу і його значення необхідно порівнювати зі значеннями аналогічних коефіцієнтів для інших підприємств галузі та аналізувати в комплексі з іншими показниками прибутковості.

Коефіцієнт рентабельності капіталу Квкпа тісно пов'язаний з попереднім, відображує прибутковість інвестицій у дане підприємство для власників простих акцій і визначається таким співвідношенням:

Коефіцієнт рентабельності активів Кра не залежить від структури капіталу і характеризує прибуток, отриманий на одиницю активів підприємства або на одиницю всіх вкладених коштів:

Чим ефективніше використовуються основні та оборотні засоби господарюючого суб'єкта, тим більшими будуть прибуток та рентабельність активів, а отже, рентабельність усього капіталу підприємства.

Можливості підприємства щодо підвищення рентабельності його діяльності можна оцінити, порівнюючи значення коефіцієнтів ефективності з коефіцієнтом Кра. У тому разі, якщо при достатньому рівні рентабельності активів основні засоби підприємства характеризуються низьким рівнем фондовіддачі, а оборотні активи — низьким рівнем оборотності, у підприємства є значні резерви підвищення ефективності виробничо-господарської діяльності.

Коефіцієнт К*рк також характеризує рентабельність усього капіталу підприємства, але є більш точним, ніж попередній, оскільки при його розрахунку із загального підсумку балансу, що визначає як вартість активів, так і обсяг фінансових ресурсів, віднімають поточні зобов'язання:

Коефіцієнт рентабельності основних засобів К показує, який прибуток отримує підприємство на кожну грошову одиницю інвестованих в основні засоби коштів, тобто наскільки ефективними є капіталовкладення підприємства:

При розрахунку цього коефіцієнта може бути використано різну вартість різних складових основних засобів (первісна або залишкова вартість, вартість усіх основних засобів чи тільки виробничих), що буде мати вплив на кінцевий результат. Тому при аналізі та порівнянні коефіцієнта К із подібними йому необхідно знати базу розрахунку коефіцієнта.

Коефіцієнти рентабельності виробничого процесу

Рентабельність продаж характеризують валова, операційна та чиста рентабельність реалізованої продукції.

Коефіцієнт Кври відображає валову маржу, або валову рентабельність, реалізованої продукції. Його визначають за формулою

де чиста виручка від реалізації (див. § 5.3) є виручкою за вирахуванням податку на додану вартість, акцизного збору та інших вирахувань із доходу, а валовий прибуток дорівнює різниці чистої виручки від реалізації та собівартості реалізованої продукції.

Коефіцієнт Корп, що визначає операційну маржу або операційну рентабельність реалізованої продукції, відрізняється від попереднього тим, що при його розрахунку використовують не валовий, а операційний прибуток — величину, яку отримують у результаті віднімання від валового прибутку витрат на збут, адміністративних та інших операційних витрат;

Чисту рентабельність реалізованої продукції Кчрп, або чисту маржу, визначають діленням чистого прибутку, отриманого підприємством протягом звітного періоду, на чисту виручку від реалізації продукції:

Відмінності між чистою та операційною рентабельністю зумовлюються наявністю позаолераційних доходів та витрат, зокрема доходів від іншої реалізації та фінансових витрат. Якщо чиста рентабельність є значно меншою від операційної, то це може означати, що підприємство значною мірою здійснює свою діяльність за рахунок позикових коштів і має значні процентні виплати за банківськими кредитами та іншими позиками. Якщо чиста рентабельність перевищує операційну, це свідчить про вигідну реалізацію необоротних активів або фінансових інвестицій.

При розрахунку коефіцієнтів рентабельності продаж використовують як чисту, так і загальну суму виручки від реалізації продукції. Це впливає на кінцеве значення коефіцієнтів і потребує великої уваги при інтерпретації результатів обчислень.

Коефіцієнти рентабельності продаж показують, наскільки великим є прибуток відносно виручки від реалізації продукції. Коефіцієнти рентабельності операційної діяльності К1род і К2род показують, наскільки великим є операційний прибуток відносно витрат на виробництво та реалізацію продукції:

Чим більші значення цих коефіцієнтів, тим ефективнішою є виробничо-господарська діяльність підприємства. Значна відмінність між значеннями коефіцієнтів є негативною і свідчить про те, що підприємство несе надмірні адміністративні витрати та витрати, пов'язані з реалізацією продукції.

При плануванні нового виробництва коефіцієнти К1род і К2род можуть бути попередньо оцінені фінансовими менеджерами підприємства на основі даних про рівні рентабельності інших підприємств галузі, орієнтовних цін реалізації продукції та операційних витрат. При цьому може бути зроблений висновок про недоцільність впровадження нового виробництва, якщо існуючі на ринку ціни та заплановані витрати на виготовлення продукції не дадуть змоги підприємству забезпечити достатній рівень рентабельності.

Для визначення чинників, які впливають на рентабельність підприємства, використовують так звані факторні моделі, за допомогою яких оцінюють вплив окремих показників на рівень рентабельності капіталу чи виробничого процесу.

Однією з відомих факторних моделей є модель фірми "Du Pont", яка визначає залежність між рентабельністю власного капіталу, рентабельністю продаж, структурою капіталу і ресурсовіддачею. Модель отримано із залежності (6.29) послідовним діленням та множенням виразу на величину виручки від реалізації та середню величину активів підприємства:

де ЧП — чистий прибуток; В — чиста виручка від реалізації продукції; А — середня величина активів підприємства; ВК — середня величина власного капіталу.

Використовуючи залежності (6.36), (6.26) та (6.12), праву частину факторної моделі (6.39) можна подати у вигляді добутку чистої рентабельності реалізованої продукції, коефіцієнта ресурсовіддачі та величини, оберненої коефіцієнту концентрації власного капіталу:

Така факторна модель дає змогу визначити, як окремі показники впливають на рентабельність капіталу і які чинники викликають її зростання чи спад. Так, зростання рентабельності власного капіталу може зумовлюватись збільшенням рентабельності продаж, кращим використанням майна підприємства та збільшенням частки позикового капіталу в ресурсах підприємства. Зниження рентабельності капіталу може бути наслідком неефективного використання необоротних і оборотних активів підприємства, падінням рентабельності виробничої діяльності, а також збільшенням частки власних коштів у загальному обсязі фінансових ресурсів господарюючого суб'єкта.

Розглянемо механізм побудови ще однієї факторної моделі, за допомогою якої визначають показники, які впливають на загальні темпи економічного зростання підприємства.

Економічне зростання будь-якого господарюючого суб'єкта забезпечується збільшенням власних ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, зокрема прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства після виплати дивідендів (капіталізованого прибутку). Коефіцієнт економічного зростання Кез, що показує, якими темпами збільшується власний капітал за рахунок прибутку, визначають співвідношенням

Оскільки різниця в чисельнику визначає капіталізований прибуток, формула (6.41) може бути подана так:

Після послідовного ділення та множення правої частини формули (6.42) на величини чистого прибутку,

виручки та активів отримаємо факторну модель для коефіцієнта економічного зростання:

де КП — капіталізований прибуток; ЧП — чистий прибуток; В — виручка від реалізації; А—активи підприємства; ВК — власний капітал.

Перший співмножник факторної моделі (6.43) характеризує дивідендну політику підприємства, другий — рентабельність продаж, третій — ресурсовіддачу, четвертий — структуру капіталу. Тобто другий і третій співмножники відображають виробничу діяльність підприємства, перший та четвертий — фінансову. Стійке економічне зростання підприємства може бути забезпечено лише сукупністю чинників, а саме ефективною виробничою діяльністю, продуманою дивідендною політикою і оптимальним співвідношенням власних та залучених коштів у фінансових ресурсах підприємства.

Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

Вище було висвітлено поняття та показники, які характеризують окремі аспекти фінансово-господарської діяльності підприємства. Узагальнюючі оцінки фінансово-господарської діяльності здійснюють на основі аналізу даних фінансової звітності із застосуванням сукупності методів та прийомів фінансового аналізу. До основних узагальнюючих оцінок фінансово-господарської діяльності підприємства відносять оцінки його фінансового стану, фінансових результатів, ефективності фінансово-господарської діяльності, а також кредитоспроможності.

Фінансовий стан підприємства характеризують склад і структура його фінансових ресурсів та активів, а також рівень ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості. Основним джерелом інформації для оцінки фінансового стану підприємства є його баланс як у звичайному, так і в агрегованому вигляді.

Методика оцінки фінансового стану передбачає аналіз фінансових ресурсів, активів підприємства, а також аналіз платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості із застосуванням методів та прийомів фінансового аналізу. Як правило, у процесі оцінки фінансового стану одночасно використовують горизонтальний, вертикальний, порівняльний методи аналізу та аналіз за допомогою фінансових коефіцієнтів.

Аналіз фінансових ресурсів починають із визначення основних показників власного капіталу: його величини, розміру статутного, резервного, додаткового, неоплаченого, вилученого капіталу, а також величини нерозподіленого прибутку (збитку). Підлягають визначенню реальна вартість внесків до статутного капіталу, здійснених у вигляді нематеріальних чи матеріальних активів, обсяги та строки заборгованостей учасників за внесками до статутного капіталу; причини наявності чи відсутності додаткового й вилученого капіталу. При аналізі зобов'язань підприємства визначають строки та обсяги:*

довго- та короткострокових зобов'язань;*

зобов'язань фінансового та нефінансового характеру (тобто процентних та безпроцентних);*

банківських і комерційних кредитів;*

позик у вигляді цінних паперів;*

заборгованостей перед постачальниками та покупцями;*

заборгованостей перед бюджетом, позабюджетними фондами, працівниками підприємства тощо.

Особливу увагу звертають на обсяги неповернених вчасно позик, пролонгованих кредитів, прострочених заборгованостей,

У процесі аналізу необоротних активів визначають їх склад, структуру та ступінь зносу. Для основних засобів визначають їх балансову та ринкову вартість, аналізують рівень морального і фізичного зносу, визначають, яка частина основних засобів активно використовується в процесі виробництва, а яка переважно вилучена з господарського обороту, а також які кошти витрачає підприємство на утримання основних засобів у робочому стані. Вартість, рівень морального зносу та ступінь використання у господарській діяльності нематеріальних активів уточнюють із метою виявлення реальної величини чистих та іммобілізованих активів підприємства. За наявності у підприємства інвестиційного портфеля визначають його якість, а саме якою мірою відповідає дохідність портфеля його ризико-вості, ринковим процентним ставкам та дохідності альтернативних інвестицій.

Оборотні активи підприємства групують за рівнем ліквідності з урахуванням стандартних підходів та реальних їх властивостей з тим, щоб точніше визначити рівні ліквідності та платоспроможності підприємства. Так, неякісні сировина, матеріали, комплектуючі, прострочена чи сумнівна до погашення дебіторська заборгованість можуть бути визнані іммобілізованими активами і вилучені з розрахунків при обчисленні коефіцієнтів ліквідності.

Дебіторську заборгованість класифікують за обсягами за окремими дебіторами та за строками існування, а також поділяють на таку, за якою сплачуються (надані комерційні кредити) та не сплачуються проценти, а також таку, що пов'язана і не пов'язана з операційною діяльністю. Це дає змогу більш точно зіставити окремі групи оборотних активів із відповідними їм за строками погашення поточними зобов'язаннями.

Докладний аналіз активів та ресурсів підприємства дає змогу виявити іммобілізовані активи, які практично вилучені з господарського обороту, але відволікають кошти на своє утримання, отримати правильне уявлення про ліквідність, платоспроможність та фінансову стійкість підприємства і, як результат, дати об'єктивну характеристику його фінансовому стану.

Такий аналіз ресурсів та активів підприємства можливий лише за наявності доступу до первинної бухгалтерської документації, тобто при проведенні внутрішнього аналізу, який виконують менеджери підприємства. У процесі аналізу, як правило, використовують балансові та скориговані з урахуванням реальної ліквідності, ризику неповернення та інших чинників величини. Зовнішній аналіз дає менш об'єктивну оцінку фінансового стану підприємства, оскільки ґрунтується на даних річної фінансової звітності (якщо вона оприлюднюється) або на наближених даних та оцінках.

Аналіз фінансових результатів та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються абсолютними та відносними показниками. До основних абсолютних показників відносять прибуток, який отримує підприємство в результаті проведення операційної діяльності, прибуток, отриманий від реалізації необоротних активів і від здійснення фінансових операцій, а також балансовий та чистий прибуток. Залежно від потреб аналізу для розрахунків використовують різні категорії прибутку та доходу, а саме: дохід до сплати процентів та податків, валовий дохід, прибуток до оподаткування, балансовий, чистий, нерозподілений прибуток.

Акціонери та потенційні інвестори насамперед аналізують прибуток, який підлягає розподілу серед акціонерів, і капіталізований прибуток, тобто аналізують прибуток, який вони отримали чи зможуть отримати на вкладені в певне підприємство кошти. Кредитори прагнуть отримати інформацію про розмір доходу, з якого ще не сплачувались проценти за банківськими кредитами та іншими позиками, а також про розмір перевищення цього доходу над процентними виплатами за боргом. Фінансових менеджерів підприємства цікавлять усі питання, пов'язані з процесами формування та розподілу прибутку, і всі складові та категорії прибутку.

Відносними показниками фінансових результатів є коефіцієнти рентабельності капіталу та виробничого процесу, розглянуті вище. Коефіцієнти рентабельності є одними із найважливіших як для акціонерів, так і для партнерів по бізнесу та кредиторів підприємства, оскільки свідчать не тільки про загальну ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства, а й про можливості його подальшого економічного зростання.

Разом з абсолютними показниками коефіцієнти рентабельності та ефективності є основою для проведення аналізу фінансових результатів та ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства. Інформаційним забезпеченням такого аналізу є Звіт про фінансові результати, Баланс, дані облікових регістрів тощо.

Аналіз починають зі з'ясування структури доходів та витрат підприємства, а також основних складових собівартості з метою виявлення витрат,


Сторінки: 1 2