Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Предмет і метод економічної теорії

Предмет і метод економічної теорії

План

1. Значення вивчення економічної теорії.

2. Зв'язок економічної теорії з іншими дисциплінами.

3. Методологія економічної теорії

4. Економічні дослідження і політика

Основна мета розділу — вивчення предмета і методу економічної теорії. Його важливість полягає в тому, що в умовах радянської України цей предмет вивчався з класово-партійних позицій, тобто єдиною об'єктивною і науковою вважалася лише марксистсько-ленінська економічна теорія, всі інші економічні школи проголошувались антинауковими, ревізіоністськими, реформістськими, буржуазними, дрібнобуржуазними тощо. Ми розглядаємо основні положення розділу з позиції досягнень сучасної світової економічної науки, яка розвивалась разом з розвитком ринкової економіки і служила теоретичною основою для формування сучасної соціально орієнтованої ринкової системи. Значна увага приділена і питанням методології економічної науки, її взаємозв'язку з економічною політикою, а також процесові розвитку економічної теорії і вкладові в цей процес українських учених.

Предмет економічної теорії

Економічна теорія — суспільна наука. Вона вивчає найважливіші сторони нашого життя, пов'язані з виробництвом, розподілом, обміном і споживанням життєвих благ. У науковій і науково-методичній літературі немає єдиного визначення економічної теорії. Кожен автор намагається дати своє тлумачення предмету цієї науки. У найбільш поширених його визначеннях вказується, що економічна теорія — це суспільна наука про:—

національне багатство і способи його збільшення;—

боротьбу за поліпшення добробуту народу;—

намагання заробити собі на прожиття;—

механізми, що регулюють стосунки між покупцями і продавцями;—

діяльність у сфері виробництва й обміну між людьми;—

види діяльності, пов'язані з обміном і грошовими угодами між людьми;—

поведінку людей у процесі виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ і послуг за умови обмежених ресурсів;—

рух економічного життя — тенденції розвитку цін, виробництва, безробіття;—

вибір способу використання обмежених виробничих ресурсів (землі, праці, устаткування, технічних знань) для виробництва різних товарів і розподілу їх між різними членами суспільства;—

вирішення проблем організації споживання і виробництва;—

гроші, норми відсотка, капітал і багатство;—

виробничі відносини у взаємодії з продуктивними силами і політичною надбудовою;—

економічні закони, що керують виробництвом, розподілом, обміном і споживанням на різних етапах розвитку людського суспільства;—

господарські зв'язки народів, причини експорту та імпорту товарів, впливи зведених митних перешкод на національних кордонах.

Цей перелік досить великий і його можна продовжити ще. Точно описати будь-який предмет декількома рядками, що чітко виділило б його з-поміж суміжних дисциплін і дало б уявлення початківцеві про всі питання, охоплені цим предметом, практично неможливо. Економічна теорія, безперечно, включає всі елементи, вказані як у цих визначеннях, так і в багатьох інших, які могли б значно продовжити вказаний перелік.

У підручнику "Економікс" П. Самюелсона і В. Нордгауза, як і в підручнику з аналогічною назвою Р. Макконнелла і Л. Брю, перевага надається такому визначенню: аналітична економіка — це наука про те, як люди і суспільство вибирають спосіб використання дефіцитних ресурсів (які можуть мати багатоцільове призначення) для того, щоб виготовити різноманітні товари і розподілити їх зараз або в майбутньому для споживання поміж різними індивідами і групами. Це і є предметом економічної теорії.

Значення вивчення економічної теорії.

Хоча економічна теорія — наука скоріше академічна, ніж вузькопрофесійна, її знання необхідне всім членам цивілізованого суспільства. Більшість конкретних проблем повсякденного життя мають важливі економічні аспекти, через виборців суспільство здатне впливати на рішення своїх політичних лідерів, що приймаються з метою розв'язання цих проблем. Нині важливо з'ясувати причини і наслідки дефіциту державного і місцевих бюджетів, а також дефіциту зовнішньоторговельного балансу, інфляції і безробіття та ін.

Економічні знання мають практичне значення і для бізнесу. Розуміння законів функціонування економічної системи допомагає керівникові підприємства краще визначити свою господарсько-фінансову політику. Керівник, що знає причини і наслідки інфляції, може приймати розумніші, порівняно з іншими, господарські рішення в інфляційні періоди. І дійсно, нині все більше і більше економістів входить до складу штатного персоналу великих підприємств, їхні функції передусім полягають у збиранні та аналізі інформації, на підставі якої можна приймати раціональні господарські рішення.

Важливе значення мають економічні знання Також для індивіда як споживача і як працівника. Вони дають йому розуміння того, які рішення про купівлю товарів або наймання на роботу для нього кращі. Як людина повинна вирішувати, що купити і скільки? Як захистити себе від зниження купівельної спроможності гривні, що супроводжує інфляцію? Які професії дефіцитніші і, відповідно, краще оплачуються? Людина, яка розуміє, наприклад, зв'язок між бюджетним і торговельним дефіцитом, з одного боку, і курсами цінних паперів (акцій і облігацій) — з іншого, здатна приймати обґрунтованіші рішення про особисті інвестиції.

Зв'язок економічної теорії з іншими дисциплінами.

Економічна теорія стикається з іншими суспільними науками, зокрема з політологією, соціологією, психологією, антропологією тощо. Предмет вивчення всіх цих дисциплін частково співпадає з економічною теорією. Економічну теорію часом називають політичною економією. Проте за останні півстоліття чимало економістів все частіше почали твердити, що слід намагатися розмежувати економічну науку як таку і політику. Політекономія, вважають вони, має бути наукою, вільною від суб'єктивних оцінок. Окремі економісти все ж таки вважають, що головним напрямком сучасних політекономічних досліджень повинна бути об'єктивність.

Інші доводять, що ці надії безпідставні, оскільки на ділі політичні і соціальні оцінки постійно проникають в економічні дослідження. Деякі дослідники також вважають, що взагалі небажано перетворювати політекономію в об'єктивну науку. Це означало б, що дослідження мають бути байдужими до вивчення економічних проблем. Насправді ж усім наукам притаманні тією чи іншою мірою внутрішні суперечності. Але в такій важливій з позиції політики дисципліні, як політекономія, це проявляється чіткіше.

Той факт, що в Індії корова — священна тварина, може пояснити тільки соціологія. Економічна теорія тісно пов'язана з історією. Чи викликаний голодомор в Україні на початку 30-х років XX ст. — неврожайністю чи політикою геноциду по відношенню до українського селянства? Які фактори зумовили деформацію структури виробництва України?

Економічна теорія особливо тісно пов'язана із статистикою. Державні заклади й організації підприємців публікують величезну кількість різноманітної цифрової інформації. Більша частина наших уявлень про реальні процеси, що проходять у країні, — результат ретельного статистичного аналізу зібраної інформації. Саме в галузі економіки знаходять широке застосування чимало математичних методів статистики і теорії ймовірності.

Свої складні завдання аналітична економія може виконати тільки разом з іншими економічними дисциплінами, такими як економіка промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей, а також такими, як теорія фінансів, кредиту, грошового обігу тощо. Серед усіх економічних дисциплін аналітична економія посідає особливе місце — виступає методологічною основою системи економічних наук.

Методологія економічної теорії

Економісти формулюють економічні закони і принципи, тобто розробляють економічну теорію, яка має виняткове значення для формування економічної політики і розв'язання складних економічних проблем. Економічні методи, що їх використовують дослідники, відображені на рис. 1.1.

Із даних рис. 1.1 видно, що, приступаючи до вивчення будь-якої проблеми чи сектора економіки, економісти повинні застосовувати індуктивний метод, з допомогою якого вони збирають, систематизують і узагальнюють факти. Вони встановлюють також економічні принципи, тобто виводять узагальнення щодо реальної поведінки індивідів та інститутів. Виведення принципів і законів із фактів називається економічною теорією, або економічним аналізом.

Вивчення економічної поведінки економісти можуть здійснювати як шляхом просування від фактів до теорії, так і від теорії до фактів. Це означає, що економісти застосовують і індуктивний, і дедуктивний методи. Під індукцією ми розуміємо виведення принципів із фактів. Тут слід починати з нагромадження фактів, які потім систематизуються та аналізуються таким чином, щоб можна було вивести узагальнення, принципи або закони. Тобто індукція йде від фактів до теорії, від часткового до загального.

Часто економісти розв'язують свої завдання, починаючи з рівня теорії, а потім перевіряють або відкидають таку теорію, звернувшись до фактів. Цей підхід називається дедуктивним методом. Таким чином, економісти можуть опиратися на випадкові спостереження, умоглядні висновки, логіку або інтуїцію, щоб сформулювати попередній, неперевірений принцип, що називається гіпотезою. Достовірність цієї гіпотези потім має бути перевірена систематичним і багаторазовим вивченням відповідних фактів. Тобто дедуктивний метод іде від загального до часткового, від теорії до фактів.

Індукція і дедукція не протистоять одна одній, а є взаємодоповнюючими методами дослідження. Сформульовані дедуктивним методом гіпотези правлять економістові за орієнтир при доборі та систематизації емпіричних даних. У свою чергу, відомі уявлення про факти, про реальний світ є передумовою для формулювання досить змістовних гіпотез.

Завдання економічної теорії, або аналізу, полягає в тому, щоб систематизувати, узагальнити і пояснити факти. Принципи, закони і теорія — кінцевий результат економічного аналізу — вносять порядок і розуміння в набір фактів, пов'язуючи їх, встановлюючи належні взаємозв'язки між ними і виводячи із них певні узагальнення.

В економічній теорії вживаються такі поняття, як "закони", "принципи" і "моделі". Усі ці терміни означають узагальнення, або констатацію, закономірностей в економічній поведінці індивідів та інститутів. Термін "економічний закон" передбачає вищий ступінь точності порівняно з терміном "принцип". Термін "модель" означає спрощену картину реальності, абстрактне узагальнення дійсної поведінки відповідних статистичних даних. В економічній теорії ці три терміни часто вживаються як синоніми. Вибір терміна для позначення будь-якого конкретного узагальнення диктується звичкою або доцільністю. Так, зв'язок між ціною продукту і його кількістю, придбаною споживачами, називається "законом попиту".

У побудові своїх узагальнень економісти часто використовують припущення "за інших однакових умов". Тобто вони допускають, що всі інші змінні, за винятком тих, які вони в цей момент розглядають, залишаються незмінними. Такий метод спрощує процес аналізу шляхом виділення досліджуваного зв'язку.

В економічній теорії широко застосовується метод наукової абстракції, що означає очищення наших уявлень про досліджувані процеси від випадкового, минущого, одиничного і виділення з них міцного, стійкого, типового. Економічний світ реальності надто складний і заплутаний, щоб його можна було зобразити суворо упорядкованим. Економісти будують свої теорії з метою виявлення змісту в хаотичному наборі фактів, який у противному разі вводив би в оману і не приносив би жодної користі, тобто, щоб надати фактам придатнішої, раціональнішої форми. Таким чином, узагальнювати — означає абстрагувати, або навмисно спрощувати; узагальнення в економіці має практичне значення, а тому таке ж значення має й абстракція. Економічна теорія — це модель, спрощена картина або схема будь-якого сектора економіки. Така модель дозволяє краще розуміти дійсність саме тому, що вона не зважає на другорядні деталі дійсності. Добра теорія завжди ґрунтується на фактах і тому вона реалістична. Теорії, що не узгоджуються з фактами, є антинаукові.

Економічна теорія має два різні рівні аналізу, на базі яких дослідник може виводити закони: макроекономічний і мікроекономічний. Рівень макроекономічного аналізу стосується або економіки в цілому, або її складових підрозділів, або агрегованих показників, таких як урядовий сектор, домогосподарства і приватний сектор. Агрегат — це сукупність специфічних економічних одиниць, які розглядаються так, немовби вони складають одне ціле. Вивчаючи агрегати, макроекономіка намагається змалювати загальну картину або накреслити загальну схему структури економіки і зв'язків між великими агрегатами, що складають економіку в цілому. Тут не звертають уваги на конкретні одиниці, що утворюють різні агрегати. Тому не "дивно, що макроекономічні дослідження різних економічних проблем охоплюють аналіз таких величин, як загальний обсяг продукції] загальний рівень зайнятості, загальний обсяг доходу, загальний обсяг видатків, загальний рівень цін тощо. Тобто макроекономіка вивчає не одиничне, а ціле.

Мікроекономічний аналіз має справу з конкретними економічними одиницями, з детальним вивченням поведінки цих одиниць. Тут оперують термінами: окрема галузь, фірма або домогосподарство — і зосереджують увагу на таких величи-нах, як виробництво чи ціна конкретного продукту, чисельність робітників, зайнятих в одній фірмі, виручка або дохід окремої фірми чи окремого домогосподарства, видатки цієї фірми або сім'ї тощо. В мікроекономіці ми вивчаємо вже не ціле, а одиничне.

Виділення понять "макроекономіка" і "мікроекономіка" не треба розуміти так. ніби предмет економічної науки настільки чітко поділений на окремі частини, що будь-яку її тему можна Віднести або до макро-, або до мікро-; чимало тем і розділів економіки входять в обидві ці сфери.

Економічні дослідження і політика

Економічна теорія використовується не тільки для того, щоб описати і пояснити рух виробництва, інфляції, доходів тощо, але й для обґрунтування економічної поведінки. Тут ми спочатку маємо справу з позитивною економікою, а потім з нормативною. Позитивна економіка оперує фактами і вільна від суб'єктивних і оціночних суджень. Вона намагається сформулювати наукові уявлення про економічну поведінку. Нормативна ж економіка уособлює оціночні судження певної групи людей про те, якою має бути економіка або яку конкретну політичну акцію треба рекомендувати, ґрунтуючись на певній економічній теорії або на певних економічних відносинах.

Іншими словами, позитивна економіка вивчає те, що є, тоді як нормативна економіка виражає суб'єктивні уявлення про те, що має бути. Позитивна економіка досліджує фактичний стан економіки; нормативна ж економіка визначає, які конкретні умови чи аспекти економіки бажані або небажані. Якщо у реченні фігурують такі слова, як "має бути" або "слід зробити", можна бути певним, що ми маємо справу з нормативним твердженням.

У більшості випадків суперечки між економістами пов'язані з нормативними підходами, з політикою, побудованою на судженнях. У наш час різні економісти висувають і відстоюють різні теорії або моделі економіки та її складових елементів. Але найбільші розбіжності відображають існування різних думок і оціночних суджень стосовно того, яким має бути наше суспільство.

Правильне обґрунтування економічної політики повинно опиратися на економічні принципи і закони. Щоб ефективно управляти, ми повинні вміти передбачати. Економічні принципи і закони допомагають зробити можливим таке передбачення, тому є основою тверезої економічної політики.

В умовах сформованого цивілізованого суспільства, що ґрунтується на ринкових засадах, визначаються такі традиційні цілі:

1. Економічне зростання. Бажано забезпечити виробництво більшої кількості високоякісних товарів і послуг і на


Сторінки: 1 2