Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Платіжний баланс

Платіжний баланс

План

1. . Суть платіжного балансу

2. Система подвійного запису в платіжному балансі.

3. Класифікація статей платіжного балансу. 

4. Платіжний баланс і національна економіка країни

5. Зовнішня заборгованість.

6. Збалансування зовнішньоекономічних відносин.

7. Наслідки зовнішньоторговельного дефіциту.

8. Валюта і валютні курси

9. Еволюція світової валютної системи.

Основна мета розділу — розкриття змісту платіжного балансу країни, вияснення значення активного та пасивного торговельного балансу, ознайомлення з валютними, або фінансовими, аспектами міжнародної торгівлі та розгляд різних видів систем обмінних курсів валюти, які використовувалися у торгівлі різними країнами.

Суть платіжного балансу

Система подвійного запису в платіжному балансі.

Платіжний баланс — це систематичний звіт про всі економічні операції між країною й іншими країнами за повний проміжок часу, як правило, за рік або за квартал. Він вимірює потоки товарів, послуг та капіталу між країною та рештою світу. Платіжний баланс складається в національній валюті або в іноземній валюті міжнародних розрахунків, наприклад, у доларах США. Він включає всі витрати (як із-за кордону, так і за кордон), пов'язані з торгівлею товарами, туризмом, виплатами відсотка та дивідендів, іноземними позиками та позиками іншим країнам, змінами валютних резервів тощо. Спрощений варіант і статті платіжного балансу відображено у табл. 19.1.

Складаючи платіжний баланс, розрізняють реальні і фінансові потоки. Рух товарів, послуг, матеріальних або інших нефінансових активів називають реальними потоками.

Таблиця 19.1. Платіжний баланс країни: основні компоненти |

Кредит | Дебет | Сальдо

1 | 2 | 3 | 4

1. Рахунок поточних операцій

А Товари і послуги | баланс товарів і послуг

1. Товари | експорт | імпорт | торговельний баланс

2. Послуги | надані | отримані | баланс послуг

Б. Доходи | отримані | сплачені | чистий зовнішній Дохід

1. Оплата праці

2. Доходи від інвестицій

В. Поточні трансферти | чисті поточні трансферти

2. Рахунок капіталу і фінансів

А Рахунок операцій з капіталом

1. Капітальні трансферти | отримані | надані

2. Придбання (продаж) нефінансових активів | продані | придбані

Б. Фінансовий рахунок

1. Прямі інвестиції | чисті прямі іноземні інвестиції

1.1. За кордон | вилучені | здійснені

1.2. В економіку країни | здійснені | вилучені

2. Портфельні інвестиції | чисті портфельні іноземні інвестиції

2.1. Активи | зменшення | збільшення

2.2. Зобов'язання | збільшення | зменшення

Закінчення табл. 19.1

1 | 2 | 3 | 4

3. Інші інвестиції

3.1. Активи | зменшення | збільшення

3.2. Зобов'язання | збільшення | зменшення

4. Резервні активи | зменшення | збільшення | баланс офіційних розрахунків

Помилки та упущення

Баланс | 0

Реальні потоки у грошовому виразі відображають на поточному рахунку. Рух вимог та зобов'язань, що виникають у зв'язку з рухом реальних потоків, називають фінансовими потоками і відображають на рахунку капіталів і фінансів.

Розрахунки платіжного балансу можуть бути додатні і від'ємні. Додатна стаття називається кредит, а від'ємна — дебет. Сальдо — це різниця між дебетом і кредитом. Якщо стаття забезпечує країну додатковою іноземною валютою, як це робить експорт, то вона належить до кредиту. Якщо стаття балансу як імпорт змушує нас використовувати запас валюти, то ця стаття дебету. В рахунках платіжного балансу кожна операція фіксується подвійним записом. Оскільки більшість операцій між економічними агентами пов'язані з еквівалентним обміном цінностями, тобто зустрічними економічними потоками, які врівноважують один одного, то в рахунках відображаються обидва потоки. Один з них реєструється як кредит із додатним знаком, інший як дебет із від'ємним знаком. Тому платіжний баланс — сума дебету і кредиту — дорівнює нулю. Наприклад, якщо вітчизняне підприємство експортувало товари за кордон на суму 20 млн дол. США, то в підрозділі "Кредит" буде зареєстровано експорт, а в підрозділі "Дебет" — збільшення іноземної валюти на ту саму суму: |

Кредит | Дебет

Експорт, млн дол. | 20—

Іноземна валюта, млн дол.— | 20

У платіжному балансі враховуються також односторонні потоки, які не супроводжуються зустрічним потоком цінностей. Це безкоштовне передавання товарів, надання неоплатних послуг, списання боргів. У такому випадку другий запис, що збалансовує одностороннє надходження або відплив цінностей, робиться у спеціальній статті "Трансферти".

Наприклад, країна отримала гуманітарну допомогу на суму 30 млн дол. США. У платіжному балансі буде зроблено такий запис: |

Кредит | Дебет | Сальдо

Імпорт, млн дол.— | 30 | -30

Трансферти, млн дол. | 30 | 30

Баланс | 30 | 30 | 0

Класифікація статей платіжного балансу.

Платіжний баланс містить два основних розділи: "Рахунок поточних one-рацій" та "Рахунок капіталу і фінансів". Рахунок поточних операцій узагальнює статистичні дані про рух товарів, послуг, доходів та поточних трансфертів. Баланс поточних операцій є підсумком торговельного балансу, балансу послуг, чистих доходів та чистих поточних трансферів. Додатне сальдо поточного рахунку свідчить про перевищення національного доходу країни над її витратами. Від'ємне сальдо засвідчує протилежне. Найважливішою статтею поточного рахунку є зовнішня торгівля товарами. Рахунок "Товари" відображає імпорт та експорт товарів. Експорт забезпечує приплив валюти в країну, тому його записують у кредиті зі знаком плюс. Імпорт, навпаки, сприяє відпливу валюти з країни, і тому його записують у дебеті зі знаком мінус. Якщо експорт перевищує імпорт, то виникає надлишок у торговельному балансі, або активний торговельний баланс. Пасивний торговельний баланс означає, що країна споживає товарів більше, ніж виробляє, оскільки імпорт перевищує експорт.

Друга за величиною стаття платіжного балансу — торгівля послугами. Вона включає такі субстатті, як оплата закордонних перевезень, туризм, доходи і видатки від сервісу, будівельні, страхові, фінансові, інформаційні та інші послуги. Хоча за останні десятиріччя у більшості країн світу швидко зростає вартість торгівлі послугами, але вона все ще значно менша, ніж торгівля товарами. Вартість послуг, наданих резидентами нерезидентам, називають експортом послуг і записують у кредиті. Вартість послуг, отриманих резидентами від нерезидентів, називають імпортом послуг і записують у дебеті.

Баланс товарів і послуг країни — це різниця між її експортом товарів і послуг та її імпортом товарів і послуг.

Стаття "Доходи" враховує заробітну плату, одержану за кордоном, та доходи від іноземних фінансових активів (відсотки по кредитах, дивіденди по акціях, відсотки за кредит тощо), які записуються у кредиті цієї статті. Доходи, які сплачені нерезидентам, записують у дебеті статті "Доходи". Сальдо цих доходів називають чистим зовнішнім доходом. Національний дохід країни, яка надає іншим країнам послуги праці або позичає капітал, збільшується, а національний дохід країн, що користуються ним, зменшується.

"Поточні трансферти" — це односторонні перекази державних і приватних одиниць у країну і з неї. Трансферти, одержані резидентами від нерезидентів, відображаються в кредиті, а трансферти, надані нерезидентам, — у дебеті платіжного балансу. До трансфертів належать: сплата податків на дохід та власність; штрафи та санкції; пенсії, що виплачуються громадянам країни, які проживають за кордоном, приватні подарунки тощо. У структурі трансфертів виділяють міжурядові та приватні трансферти.

У другому розділі платіжного балансу відображаються потоки капіталу і фінансів. Це не є рух виключно грошей або грошових позичок. Це рух не тільки коштів, але й будь-яких зобов'язань і вимог, що виникають між економічними агентами різних країн при взаємних розрахунках за товари і послуги, позичанні грошей або товарів, погашенні боргів, сплаті відсотків або інших видів доходу, інвестиціях у нерухоме майно, цінні папери та інші закордонні активи.

Рахунок операцій з капіталом та фінансових операцій об'єднує два самостійні рахунки — операцій з капіталом та фінансовий. Рахунок капіталу враховує капітальні трансферти і придбання (продаж) нефінансових активів. Капітальні трансферти, на відміну від поточних трансфертів, змінюють обсяг капіталу країни. Капітал країни-одержувача зростає, а капітал країни-донора — зменшується. Прикладами капітальних трансфертів є передавання прав власності на основні активи, списання боргів тощо. До капітальних трансфертів відносять також грошові перекази, які збільшують матеріальні або фінансові активи отримувача (строкові депозити, акції, житло, об'єкти виробничого призначення) та ін.

Одержані резидентами капітальні трансферти відображаються у кредиті, оскільки вони зменшують суму їхніх зобов'язань перед нерезидентами. Трансферти, надані нерезидентам, зменшують активи резидентів і відображаються в дебеті.

До нефінансових активів відносять авторські права, патенти, ліцензії, торгові марки. Придбання резидентами нефінансових активів відображається у дебеті, а продаж нерезидентам — у кредиті.

Фінансовий рахунок відображає операції з активами і зобов'язаннями (пасивами) резидентів стосовно нерезидентів. Активи і зобов'язання розділяються на такі чотири групи: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

До прямих інвестицій належать такі інвестиції, коли інвестор володіє десятьма і більше відсотками звичайних акцій акціонерного товариства. Збільшення прямих інвестицій нерезидентів до країни і зменшення прямих інвестицій резидентів за кордоном відображаються в кредиті. Збільшення інвестицій резидентів за кордон і зменшення інвестицій нерезидентів відображаються у дебеті.

Якщо частка інвестицій, якими володіє іноземний інвестор, становить менше 10 % акціонерного капіталу, це називається портфельною інвестицією. До портфельних інвестицій належать також облігації й інші довгострокові цінні папери (державні й корпорацій), інструменти грошового ринку (короткострокові облігації, векселі), фінансові похідні інструменти (валютні ф'ючерси, опціони тощо).

Інші інвестиції охоплюють усі операції з активами і пасивами, які не віднесені ні до прямих, ні до портфельних інвестицій, ні до резервів. Це кредити постачальників, аванси, довгострокові кредити МВФ тощо.

Портфельні та інші інвестиції класифікуються за належністю фінансових інструментів до активів або зобов'язань резидентів стосовно нерезидентів. У кредиті відображається збільшення міжнародних зобов'язань та зменшення іноземних активів резидентів. У дебеті — збільшення іноземних активів і зменшення зобов'язань резидентів перед нерезидентами.

До резервних активів належить активи, що перебувають у власності або під контролем центрального банку країни: готівка й депозити в іноземних валютах, облігації, казначейські векселі та інші ліквідні боргові зобов'язання нерезидентів, де-номіновані в іноземних валютах, монетарне золото, спеціальні права запозичення (СПЗ), резервна позиція країни в МВФ та ін.

СПЗ — це кредити, що надаються країнами-імпортерами та контролюються міжнародною організацією, яка називається Міжнародний валютний фонд (МВФ), з осередком у Вашингтоні. Кожна країна має свою квоту на кредит, що залежить від обсягу її імпорту. СПЗ обмінюється лише між центральними банками та конвертується в інші валюти.

Резервні активи є ліквідними зобов'язаннями зарубіжних центральних банків, державних та недержавних фінансових інституцій іноземних країн. Купівля іноземних активів до резервів центрального банку є, так би мовити, "імпортом зобов'язань нерезидентів", своєрідною портфельною або іншою закордонною інвестицією центрального банку. Тому збільшення офіційних валютних резервів відображається в дебеті, а зменшення — у кредиті. Якщо за підсумком операцій з резервами запас резервних активів протягом звітного періоду збільшується, баланс офіційних розрахунків буде від'ємним. При зменшенні резервів, навпаки, додатним.

Використання валютних резервів має на меті:

1) фінансування дефіциту платіжного балансу;

2) обслуговування зовнішнього боргу;

3) підвищення довіри до національної грошової одиниці;

4) виконання умов кредитування міжнародних фінансових організацій.

Дані про потоки товарів і послуг, купівлю і придбання активів надходять з різних джерел. Так, дані про експортні й імпортні поставки товарів надає митна статистика, а дані про надходження іноземної валюти на рахунки резидентів та здійснені ними платежі реєструє статистика банківська. Тому дані, що надходять з різних джерел, можуть бути неповні і не збігатися. До того ж різниця в часі реєстрації угод та неоднорідність цін також можуть спричинити розбіжності. У платіжному балансі вони реєструються у спеціальній статті "Помилки та упущення". Водночас значна частина зовнішньоекономічних операцій взагалі не реєструється і не відображається в платіжному балансі (контрабанда товарів, незаконні послуги тощо).

Сальдо поточного рахунку і сальдо рахунку капіталу та фінансів без операцій з резервами центрального банку є підсумковим платіжним балансом, або балансом автономних операцій. Він формується в результаті незалежних дій економічних агентів, які здійснюють міжнародні поточні і фінансові угоди на власний розсуд, не беручи до уваги можливі наслідки своєї країни загалом.

Сальдо балансу автономних операцій є основним у структурі балансу і його, власне, називають платіжним балансом. Якщо ця величина має від'ємне значення, то виникає дефіцит платіжного балансу, що означає, що в цьому випадку країна заробила внаслідок всіх торговельних і фінансових операцій менше валюти, ніж витратила. Надлишок підсумкового балансу (балансу автономних операцій) завжди дорівнює загальному припливу коштів (відображається знаком мінус у статті офіційних резервів) і відповідає надлишкові платіжного балансу, а зменшення офіційних резервів (відображається знаком плюс у статті офіційних резервів) відповідає дефіцитові платіжного балансу країни.

Отже, дисбаланси автономних операцій урівноважуються офіційними розрахунками. Коли не брати до уваги статистичні помилки, підсумковий баланс вимірюється сумою приросту офіційних валютних резервів. Він дорівнює балансові офіційних розрахунків з протилежним знаком. Оскільки баланс офіційних розрахунків компенсує дисбаланси автономних операцій, його називають також компенсаційним балансом.

З урахуванням помилок та упущень сальдо всіх рахунків платіжного балансу завжди дорівнює нулю.

Платіжний баланс і національна економіка країни

Зовнішня заборгованість.

Зовнішній борг — це частина державного боргу. Він виникає внаслідок того, що для фінансування дефіциту поточних операцій країна змушена брати позики за кордоном. Сальдо рахунку поточних операцій визначається перш за все балансом товарів і послуг. Торговельний дефіцит може бути наслідком низької конкурентоспроможності виробництва, невисокої якості продукції, невідповідності товарів та послуг попиту або міжнародним стандартам. У деяких випадках він може бути результатом неплатоспроможності підприємств або уряду.

Дефіцит поточних операцій фінансують чистим припливом капіталу в країну. Для цього країна змушена позичати у когось або зменшити свої іноземні активи. Міжнародні позики, як і продаж фінансових активів за кордон, збільшують розмір зовнішнього боргу країни.

Вагомими факторами нарощування зовнішньої заборгованості є також дефіцит державного бюджету, оскільки зовнішні запозичення на міжнародних ринках та іноземні кредити офіційних кредиторів також є джерелами фінансування дефіциту державного бюджету. Фактором, який змушує державу вдаватися до зовнішніх позик, є також втеча капіталу, що веде до дефіциту валютних ресурсів і низького рівня внутрішніх інвестицій.

Доцільність використання зовнішніх позик залежить від їхньої величини, витрат на оплату і від того, як вони застосовуються. Якщо брати позику під низькі


Сторінки: 1 2 3