Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



не будуть особливо наполегливо шукати роботу. Вказані причини ведуть до того, що програми перерозподілу зменшують розмір сукупного національного продукту. Досвід показує, що в багатьох випадках спроби допомогти одній соціальній групі за рахунок іншої приносять обом їм більше шкоди, ніж користі.

Представники класичної економічної школи вважали, що розподіл доходу не підлягає змінюванню. Вони вірили, що будь-які спроби держави підтримати бідних завершуються крахом. Життя, однак, показало, що уряди цивілізованих країн з допомогою податків, трансфертів та інших програм можуть підняти життєвий рівень бідних сімей.

Перехід України до ринкової економіки вимагає зміни підходів до соціальних програм, що склалися в державі, регіоні, трудовому колективі. З'являється зовсім нова сфера економічних стосунків між населенням і державою, населенням і місцевими органами влади або суб'єктами господарювання.

В умовах багатоманітності форм власності, розширення видів індивідуальної трудової діяльності, зміни організаційних структур управління економікою, демократизації самого процесу управління, скорочення і зміни способів та методів державного втручання в господарську діяльність ланок економіки потрібні певні заходи для забезпечення соціальних гарантій населенню з боку держави. Держава має гарантувати кожному громадянинові певний рівень благ і послуг — за рахунок як внесків самого громадянина, так і перерозподілу ресурсів поміж населенням з метою його матеріального забезпечення.

Гарантії держави полягають в тому, що вона, по-перше, створює умови для самозабезпечення життєво необхідними благами та задоволення власних потреб; по-друге, вилучаючи у громадян частину створеного ними національного доходу, повертає їм (незалежно від взятої частини) блага і послуги в формі освіти, дошкільного виховання, охорони здоров'я, соціального страхування і забезпечення, а також підтримки культури; по-третє, за рахунок вилучення у громадян частини національного доходу надає певну кількість благ і послуг тим громадянам, які за фізичним станом не в змозі самі забезпечити себе всім необхідним (пенсії інвалідам з дитинства, утримання будинків для інвалідів і людей похилого віку, надання різних видів допомоги).

Економічне становище України, що склалося впродовж 90-х років XX ст., різко знизило життєвий рівень, на межі виживання опинилися цілі соціальні групи. Причому більш інтенсивно падає рівень життя найменш забезпечених груп населення. Мав місце не тільки спад виробництва, але й глибина розшарування в суспільстві. Якщо порівняти окремі країни, то співвідношення доходів 10 % найбагатшої частини населення до доходів такої ж кількості найбіднішої частини населення становить в Китаї: 7:1, у країнах ЕС — 7:1, в Японії — 4,3:1, а в Україні 12:1.

Для підтримки тих соціальних груп, які опинилися далеко за межею бідності, в Україні (згідно з Законом Президента України від 15.08.2002 року № 637/2001) у соціальній політиці розроблено заходи щодо зменшення масштабів бідності та усунення ц найгостріших проявів. Прийнятий Закон України "Про державні соціальні стандарти і державні гарантії" (№ 2017-ПІ від 05.10.2000 року) визначає систему соціальних стандартів в Україні, яка зорієнтована на показник прожиткового мінімуму. Цей показник береться за основу соціальної політики в галузі соціальної захищеності громадян на середньострокову перспективу. Мінімальна заробітна плата, мінімальна пенсія, неоподатковуваний мінімум, соціальні допомоги й пільги необхідно узгоджувати з цим показником.

Вирішення проблеми бідності та розподілу доходів сприятиме повнішому включенню населення до ринкових умов і дозволить створити середній клас, який матиме цивілізовані умови життя. Становлення середнього класу відбуватиметься за рахунок збільшення стійкого прошарку власників нерухомого майна, земельних ділянок і акцій, прискореного розвитку малого та середнього бізнесу, фермерських господарств, посилення законодавчого захисту інтелектуальної власності та зміцнення на цій основі соціальних позицій та доходів представників науково-технічної інтелігенції, діячів культури й освіти, фахівців середньої ланки управління, фінансистів та менеджерів.


Сторінки: 1 2