Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Особливості формування ціни й обсягу виробництва на прикладі різних ринкових моделей

Особливості формування ціни й обсягу виробництва на прикладі різних ринкових моделей

План

1. Чиста конкуренція

2. Попит, граничний і валовий дохід.

3. Максимізація прибутку у короткостроковому періоді. 

4. Максимізація прибутку у довгостроковому періоді. 

5. Чиста монополія

6. Визначення ціни та обсягу виробництва.

Основна мета розділу — розгляд особливостей формування цін і обсягів виробництва в різних ситуаціях, що складаються на ринку. Йдеться про такі чотири ринкові моделі, як: чиста конкуренція, чиста монополія, монополістична конкуренція та олігополія. Ці чотири моделі ринку відрізняються за кількістю підприємств у галузі незалежно від того, чи продукція стандартизована, чи диференційована, і наскільки легко чи важко утворитися новим фірмам у галузі.

Чиста конкуренція

Попит, граничний і валовий дохід.

В умовах чистої конкуренції існує дуже велика кількість фірм, які виробляють однорідну продукцію (наприклад, пшеницю або жито), і кожна із них настільки мала порівняно з усією галуззю, що її виробничі рішення зовсім не впливають на ринкову ціну і Новостворені фірми можуть легко приєднуватися до галузі; якщо передбачають можливість отримання прибутку, а вже діючі підприємства можуть залишатися в справі навіть якщо вони починають втрачати певну частину доходів.

Конкурентна фірма не має цінової політики, тобто здатності регулювати ціну. Фірма може тільки пристосовуватися до ринкової ціни, яку вона повинна розглядати як задану величину,

що визначається ринком. Тобто конкурентний продавець — це швидше той, хто погоджується з ціною, ніж той, хто її диктує.

Важливо відзначити, що крива попиту, з якою стикаються окремі конкурентні підприємства, досконало еластична, що видно із даних табл. 15.1:

Таблиця 15.1. Попит і дохід окремої фірми в умовах чистої конкуренції

Попит, або середній дохід фірми | Дохід

Ціна товару (середній дохід), грн | Величина попиту(продано одиниць) | Валовий дохід, грн | Граничний дохід, грн

1 | 2 | 3 | 4

100 | 0 | 0 | 100

100 | 1 | 100 | 100

100 | 2 | 200 | 100

100 | 3 | 300 | 100

100 | 4 | 400 | 100

100 | 5 | 500 | 100

100 | 6 | 600 | 100

100 | 7 | 700 | 100

100 | 8 | 800 | 100

100 | 9 | 900 | 100

100 | 10 | 1000 | 100

Стовпчики 1 і 2 табл. 15.1 показують криву зовсім еластичного попиту там, де ринкова ціна дорівнює 100 грн. Важливо відзначити, що це стосується лише окремого підприємства, а не всієї галузі. Річ у тому, що окрема фірма не може збільшити ціну, обмежуючи обсяг випуску; не потребує вона і нижчої ціни, щоб збільшити свій обсяг продажу. Якщо єдиний виробник збільшує або зменшує випуск за незмінних обсягів виробництва на всіх інших конкуруючих підприємствах, то це не впливає суттєво на загальний обсяг пропозиції і ринкову ціну. Таким чином, графіки попиту і продажу окремої фірми зовсім еластичні, що показано на рис. 15.1. Це саме той випадок, коли те, що правильно для групи фірм (спадна, менш еластична, ніж зовсім еластична крива попиту), не правильно для окремої (зовсім еластична крива попиту) фірми.

Рис. 15.1. Попит, граничний дохід і валовий дохід підприємства в умовах чистої конкуренції

Важливо підкреслити, що ціна за одиницю продукції підприємства є в той же час кривою середнього доходу. Те, що виступає у стовпчику 1 табл. 15.1 як ціна за одиницю продукції, для покупця є доходом за одиницю продукції, або середнім доходом для продавця. Сказати, що покупець повинен сплатити ціну 100 грн за штуку, — те ж саме, що сказати: дохід від одиниці продукції, або середній дохід, отриманий продавцем, дорівнює 100 грн. Ціна і середній дохід — це одне і те ж, тільки розглянуте з різних поглядів.

За будь-якого рівня продажу валовий дохід можна легко визначити, перемноживши ціну на відповідну кількість продукції, яку фірма може продати. У цьому випадку валовий дохід збільшується на постійну величину — 100 грн — з кожної додаткової одиниці продажу. Ціна кожного проданого виробу додається до валового доходу.

Підприємству важливо визначити додатковий дохід від продажу ще однієї одиниці продукції. Граничний дохід — це доповнення до валового доходу, тобто додатковий дохід, який Є результатом продажу ще однієї одиниці продукції. У табл. 15 Л граничний дохід — то зміна валового доходу, пов'язана з продажем ще однієї одиниці продукції. У стовпчику 3 зазначено, що валовий дохід дорівнює нулю, коли продається нуль одиниць.

Перша продана одиниця продукції збільшує валовий дохід від 0 до 100 грн. Граничний дохід — збільшення валового доходу, яке є результатом продажу першої одиниці продукції, складає, таким чином, 100 грн. Друга продана одиниця збільшує валовий дохід від 100 до 200 грн, тобто граничний дохід знову складає 100 грн. Отже, граничний дохід — постійна величина, оскільки він збільшується на постійну суму з кожною додатково проданою одиницею, яка дорівнює ціні.

В умовах чистої конкуренції ціна товару постійна, і для окремої фірми додаткові одиниці можуть бути продані без зниження ціни продукту. Граничний дохід постійний в умовах чистої конкуренції, бо додаткові одиниці можуть бути продані за постійну ціну.

Крива попиту конкурентної фірми і криві валового і граничного доходів зображені на рис. 15.1. Крива попиту, або середнього доходу, зовсім еластична. Крива граничного доходу співпадає з кривою попиту, тому що ринок — чисто конкурентний, і в результаті ціна продукту постійна для окремого підприємства. Кожна додаткова одиниця продажу збільшує валовий дохід на 100 грн. Він характеризується висхідною лінією, її нахил постійний, тобто це пряма лінія, бо постійний граничний дохід.

Максимізація прибутку у короткостроковому періоді.

Конкурентне підприємство в короткостроковому періоді володіє незмінним устаткуванням і намагається максимізувати свої прибутки або мінімізувати свої втрати, пристосовуючи свій обсяг виробництва через зміни величини змінних ресурсів, які воно використовує. Економічні прибутки, яких прагне підприємство, визначаються як різниця між валовим доходом і валовими витратами.

Визначення рівня виробництва, за якого конкурентне підприємство отримуватиме максимальні прибутки або матиме мінімальні збитки, здійснюється двома способами. Перший — шляхом зіставлення валового доходу з валовими витратами; другий — зіставленням граничного доходу з граничними витратами. Обидва підходи придатні не тільки для чисто конкурентного підприємства, але також і для підприємств, що функціонують в умовах будь-якої із основних ринкових структур. Для полегшення розуміння визначення обсягу виробництва в умовах чистої конкуренції використовуються обидва підходи.

Перед конкурентним виробником за фіксованої ринкової ціни стоять такі три взаємопов'язані питання: Чи потрібно виробляти? Якщо потрібно, то яку кількість продукції? Який прибуток (або збиток) буде отриманий? Кожне підприємство виробляє продукцію тоді, коли це йому приносить прибуток. Тобто підприємство здійснює виробництво в короткостроковому періоді, якщо воно може отримати економічний прибуток або його збитки менші за його постійні витрати.

Що стосується кількості виготовленої продукції, то в короткостроковому періоді підприємство виготовлятиме такий обсяг продукції, за якого воно максимізує прибутки або мінімізує збитки. Що ж до розрахунків прибутків і збитків, то кожне підприємство максимізуватиме свої прибутки через виробництво і мінімізуватиме свої збитки (якщо за будь-якого обсягу виробництва ці збитки перевищуватимуть постійні витрати — випадок закриття) (табл. 15.2).

Припустимо, що ринкова ціна складає 100 грн, тоді, користуючись цією таблицею, можна вирахувати валовий дохід для кожного рівня виробництва, перемноживши кількість на ціну.

Ці дані подані у стовпчику 2. У стовпчику 6 знаходимо прибуток або збитки, з якими підприємство стикатиметься за певного обсягу виробництва, шляхом вирахування валових витрат (стовпчик 5) із валового доходу (стовпчик 2). Тепер маємо всі дані, необхідні для відповіді на поставлені вище три питання.

По-перше, підприємству треба виробляти, оскільки це дасть йому можливість отримувати прибуток. По-друге, найвигідніше виготовляти сім одиниць, бо стовпчик 6 показує, що це саме той обсяг виробництва, за якого сукупний економічний прибуток, буде максимальним і становитиме 60 грн.

Рис. 15.2 графічно порівнює валовий дохід і валові витрати. Валовий дохід позначений прямою лінією, тому що за чистої конкуренції кожна додаткова одиниця продукції збільшує валовий дохід на одну і ту ж величину — її ціну (див. табл. 15.2). Валові витрати зростають із збільшенням виробництва; нарощування обсягу продукції вимагає більшої кількості ресурсів. Але ступінь зростання валових витрат міняється залежно від ефективності підприємства.

Дані про витрати відображають дію закону спадної віддачі, згідно з яким з часом темп зростання валових витрат уповільнюється, оскільки підприємство ефективніше використовує всі свої наявні ресурси. Та поступово валові витрати починають знов зростати внаслідок неефективності через надмірне використання устаткування підприємства.

Порівнюючи валові витрати з валовим доходом на рис. 15.2, помічаємо, що точки критичного обсягу виробництва розташовані десь на рівні чотирьох та 9,8 одиниць продукції, тобто там, де валові витрати зрівнялись би з валовим доходом. Будь-яке виробництво за межами цих точок буде збитковим, а в межах цих точок критичного обсягу виробництво принесе економічний прибуток. Максимальний прибуток буває тоді, коли різниця по вертикалі між графіками валового доходу і валових витрат найбільша. На нашому графіку — це сім одиниць випуску за відповідного максимального прибутку 60 грн.

Припустимо, що витрати залишаються незмінними, в такому разі фірма не отримає економічного прибутку за умови, що ринкова ціна значно нижча 100 грн. Якщо ж валовий дохід перевищує сукупні змінні витрати, фірма здійснюватиме виробництво, бо ці витрати, так само як і певна частина сукупних постійних витрат, можуть бути оплачені з доходу.

Коли підприємство змушене закриватися, то всі сукупні постійні витрати мають бути оплачені підприємством. Якщо при виробництві будь-якого обсягу продукції загальна сума збитків підприємства буде перевищувати або дорівнювати сукупним постійним витратам, тоді підприємство змушене закриватися.

Визначити оптимальні розміри підприємства можна іншим способом, а саме, порівнюючи граничний дохід (стовпчик 7) і граничні витрати (стовпчик 8). Поки зі збільшенням виробництва граничний дохід зростає швидше, ніж граничні витрати, прибуток збільшується, і виробництво можна розширювати далі. Однак, як тільки граничні витрати перевищують граничний дохід, виробництво потрібно скорочувати. Точка оптимального розміру підприємства знаходиться там, де граничні витрати виробництва і граничний дохід рівні між собою. Другий підхід отримання оптимальної точки з допомогою порівняння граничних витрат з граничним доходом, по суті, не відрізняється від першого підходу — аналізу прибутку.

Максимізація прибутку у довгостроковому періоді.

У довгостроковому періоді умови беззбитковості формуються за наявності критичної ринкової ціни, коли ідентичні підприємства тільки покривають свої повні конкурентні витрати. Якщо ринкова ціна нижча за цю критичну довгострокову ціну, то підприємства полишатимуть галузь доти, доки ринкова ціна не стане знову рівноважною. За ціни, яка перевищує довгострокову ціну, у галузі утворюватимуться нові підприємства, що спонукає вже існуючі підприємства знижувати ринкову ціну до рівня довгострокової рівноважної, яка покриває конкурентні витрати. Таким чином, коли в галузі збільшується кількість підприємств з ідентичними витратами (за умови вільного входження і виходу з неї), довгострокова рівноважна умова така: ринкова ціна має дорівнювати граничним витратам, тобто мінімумові середніх витрат. Говорячи про конкурентний ринок у довгостроковому періоді, зауважимо, що окремі фірми і цілі галузі просуваються до стану довгострокового нульового прибутку.

У реальному житті за умов досконалої конкуренції в основному розвивається сільське господарство. Для багатьох обробних галузей промисловості характерне поступове зменшення середніх витрат. За таких умов одне або декілька підприємств розширюватимуть випуск продукції, допоки стануть суттєвою частиною ринку продукції галузі. Тут можливі три варіанти: по-перше, фірма — монополіст, що домінує в галузі; по-друге, декілька великих фірм-продавців — "олігополістів п — спільно домінують у галузі; по-третє, використання певного виду конкуренції, що являє собою відхилення від економічної моделі досконалої конкуренції.

У чисто конкурентній економіці дії виробників, що прагнуть прибутку, призведуть до такого розподілу ресурсів, який максимізуе задоволення потреб споживачів. Якщо у довгостроковому періоді ціна і мінімум середніх витрат однакові, це означає, що конкурентні фірми використовують найефективнішу із відомих технологій і призначають найнижчу ціну з урахуванням своїх витрат виробництва. Рівність ціни і граничних витрат показують, що ресурси розподіляються відповідно до споживчих смаків. Отже, на ринках з чистою конкуренцією у довгостроковому періоді досягається і виробнича ефективність, і розподільна ефективність.

Чиста монополія

Визначення ціни та обсягу виробництва.

Абсолютна, або чиста монополія існує, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, що не має близьких замінників. Поява у галузі конкурентних фірм заблокована, отже, ця фірма являє собою галузь. Як єдиний виробник товару монополіст перебуває в унікальному становищі. Коли монополіст вирішує підвищите ціну продукту, йому нема чого турбуватися про конкурентів, які, знизивши ціну, можуть захопити більшу частину ринку. Монополіст тримає ринок у своїй владі та повністю контролює обсяг випуску продукції, призначеної для продажу.

Але це не означає, що монополіст може призначати ціну, яку він захоче. Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як параметри ринкового попиту, так і свої витрати. Оцінка попиту і витрат є вирішальною у процесі прийняття підприємством економічного рішення. Володіючи такими даними, монополіст повинен прийняти рішення про обсяги виробництва і продажу.

Крива попиту монополіста, як і будь-якого продавця, який діє в умовах недосконалої конкуренції, є спадна, оскільки монополіст мусить знижувати ціну, щоб збільшити продаж. Унаслідок цього граничний дохід монополіста менший за ціну (середній виторг) за кожного обсягу продукції, окрім першого.

Згадайте із розділу 12 (табл. 12.1), що зі зниженням ціни на еластичному відрізку кривої попиту валовий дохід (ВД) зростає спадним темпом. Кожна продана додаткова одиниця продукту приєднуватиме до валового доходу (ВД) свою ціну мінус сума зниження ціни, за якою можна продати всі попередні одиниці продукції. Граничний


Сторінки: 1 2