Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Наслідки дії ринкової системи

Наслідки дії ринкової системи

План

1. Наслідки дії ринкової системи

2. Позитивні та негативні сторони ринку.

Позитивні та негативні сторони ринку.

Позитивні сторони ринку проявляються не тільки у стимулюванні розширеного відтворення на найновішій науково-технічній основі, але й в ефективному розподілі товарів, послуг і ресурсів. Конкурентна ринкова система скеровує ресурси у виробництво тих товарів і послуг, в яких суспільство має нагальну потребу. Вона диктує застосування найефективніших методів комбінування ресурсів для виробництва і сприяє розробці та впровадженню нових, ефективніших технологій виробництва. Тобто "невидима рука" керує особистою вигодою і забезпечує суспільство виробництвом найбільшої кількості необхідних товарів і наявних ресурсів.

Виходить, ринкова економіка забезпечує максимальну економічну ефективність. У чисто ринковій системі ніхто з індивідів або державних органів не займається розв'язанням тріади економічних проблем: Що? Як? Для кого? У системі вільного підприємництва виробники і споживачі просто зустрічаються на ринку і визначають ціни й обсяги виробництва. Це видно на прикладі будь-якого багатомільйонного міста, яке без постійного потоку товарів, що рухається у місто та з міста, було б приречене на голодну смерть. Із багатьох районів країни, а часом і з найвіддаленіших куточків земної кулі не припиняється потік товарів. Таким чином, мільйони жителів цих міст можуть спокійно спати, не остерігаючись можливого краху тих господарських процесів, від яких залежить існування міст. До того ж, уся ця ділова активність не вимагає будь-якого коригування або вказівок згори.

Та якщо уважніше придивитися, то виявиться, що ринкова система — це не система хаосу й анархії. У ній існує певний порядок. Ринкова економіка являє собою відпрацьований механізм для неусвідомленої координації дій людей і фірм через систему цін і ринків. Без централізованого інтелекту він розв'язує проблеми, які сьогодні не можуть розв'язати найпотужніші ЕОМ. Ніхто його не проектує. Він просто розвивається. Як і людське суспільство, він змінюється. Але він розв'язує першорядне завдання будь-якого суспільства — необхідність вижити.

Важливою неекономічною перевагою ринкової системи є та обставина, що вона ґрунтується на ролі особистої свободи. Однією із фундаментальних проблем організації суспільства є координування економічної діяльності багатьох індивідів і підприємств. Вище було показано, що існує декілька способів здійснення такої координації, зокрема централізоване управління і використання заходів примусу або добровільне співробітництво за допомогою ринкової системи.

Досвід показує, що лише ринкова система здатна координувати економічну діяльність без примусу. Ринкова система являє собою свободу підприємництва і вибору. Саме на цьому ґрунті вона і досягає великих успіхів. Підприємців і робітників не переводять із однієї галузі в іншу на підставі урядових директив, щоб забезпечити виконання виробничих завдань, встановлених якимсь всемогутнім урядовим відомством. Навпаки, за ринкової системи вони вільні домагатися збільшення власної вигоди, з урахуванням, звичайно, можливих здобутків і втрат від самої ринкової системи.

Особливістю ринкової організації економічної діяльності є недопущення втручання однієї особи у більшість видів діяльності іншої. Споживач захищений від примусу продавця, оскільки існують інші продавці, у кого він може купити потрібний йому товар. Продавець у свою чергу захищений від примусу з боку споживача, оскільки існують інші споживачі, яким він може продати свій товар. Найманий робітник захищений від примусу з боку роботодавця, оскільки існують інші підприємці, у котрих він може працювати. Ринковий механізм здійснює все це знеособлено, без централізованих органів влади. Таким чином, чисто ринкова економіка сприяє ефективному розподілу ресурсів і особистій свободі.

Конкурентній ринковій економіці притаманні не тільки позитивні сторони, її функціонування має й цілу низку негативних наслідків. Вадою охарактеризованої вище системи цін е те, що насправді конкуренція ніколи не буває досконалою. Фірми не знають, коли зміняться смаки споживачів, тому вони можуть викликати перевиробництво в одній галузі та недовиробництво в іншій. На той час, коли вони дізнаються про це із власного досвіду, становище знову може змінитися. Крім того, у конкурентній системі одні виробники не знають, які методи застосовують інші, і тому витрати виробництва не знижуються до мінімуму. В конкурентній боротьбі, зберігаючи у секреті набуті знання, можна досягти такого ж успіху, як і підтримуючи високий рівень виробництва.

З розвитком ринкової економіки дещо послаблюється конкуренція. Хоча з суспільного погляду конкуренція бажана, вона найбільше докучає індивідуальному виробникові своєю безжалісністю. Вільному, індивідуалістському середовищу в ринковій системі певною мірою властиве те, що підприємці, прагнучи прибутку і поліпшення своїх економічних позицій, намагаються позбутися обмежених пут конкуренції. В умовах ринкової економіки постійно відбувається злиття фірм, мають місце таємні змови компаній, нещадна конкуренція тощо. Усе це сприяє послабленню конкуренції і зменшенню її регулюючого впливу.

На послаблення конкуренції впливає і сам технічний прогрес. Найновіша технологія здебільшого вимагає використання величезної кількості реального капіталу, великих ринків, комплексного централізованого інтегрованого ринку і багатих та надійних джерел сировини. Тобто досягнення максимальної ефективності виробництва на основі застосування нової технології часто вимагає існування невеликого числа порівняно великих фірм, а не великої кількості порівняно малих.

Звуження конкуренції дещо послаблює і ринкову систему як механізм ефективного розподілу ресурсів. Виробники і постачальники ресурсів стають менш залежними від волі споживачів. Суверенітет виробників і власників ресурсів ставить під сумнів і підриває суверенітет споживачів.

Дещо втрачає роль "невидима рука" у поєднанні особистих і суспільних інтересів. До того ж, забезпечений ринковою системою захист від примусу в умовах розвинутої конкуренції ґрунтується на розпорошенні економічної влади. А концентрація економічної влади, якою супроводжується спад конкуренції, дозволяє тим, хто має цю владу, здійснювати заходи примусу.

Не завжди ринкова система забезпечує суспільство тими товарами, які йому найбільше потрібні. З ослабленням конкуренції підривається також і суверенітет споживача, ринкова система втрачає свою здатність розподіляти ресурси відповідно до бажань споживачів.

Ринкова система породжує відчутну соціальну нерівність. Вона дозволяє найздібнішим і найспритнішим підприємцям нагромаджувати величезні багатства; до того ж право спадковості з часом значно посилює цей процес нагромадження. Вказаний процес, крім кількісних і якісних відмінностей у людських ресурсах, які постачаються домогосподарствами, породжує в ринковій економіці надзвичайно нерівний розподіл грошових доходів. У результаті багаті володіють значно більшою кількістю "грошових голосів", ніж бідні. Виходить, що ринкова система виділяє ресурси на виробництво вишуканих предметів розкоші для багатих за рахунок ресурсів на виробництво предметів першої необхідності для бідних.

Ринкова система не завжди може враховувати всі вигоди і витрати, пов'язані з виробництвом і споживанням певних товарів і послуг. Деякі вигоди і витрати виступають стосовно до ринку зовнішніми в тому розумінні, що вони припадають на частку інших економічних агентів, які не є безпосередньо покупцями і продавцями. Такі вигоди і витрати називаються вигодами або витратами переливу.

Іншими словами, не всі види людської діяльності можуть функціонувати на чисто комерційних засадах. Так, попит споживачів, що враховується ринком, виражає лише задоволення, отримане індивідуальними споживачами, які одержують товари і послуги; він не віддзеркалює того факту, що купівля такої послуги, як освіта, приносить вигоду або задоволення всьому суспільству.

Так само і виробники приймають рішення про виготовлення продукції, враховуючи лише ті витрати, які їм диктує ринок, і не зважаючи на зовнішні витрати, тобто витрати, що припадають на частку суспільства в цілому, як, наприклад, різні форми забруднення навколишнього середовища.

Отже, там, де попит і пропозиція не відображають усіх вигод і всіх витрат виробництва, тобто де існують вигоди і витрати переливу, ринкова система не здатна забезпечити такий розподіл ресурсів, який найкращим чином задовольняв би суспільні потреби.

Важливо відзначити, що ринкова система враховує лише індивідуальні потреби. Існує багато потреб у товарах і послугах, виробництво яких не може фінансуватися індивідами через ринкове посередництво. Наприклад, автомагістралі, національна оборона, боротьба з повенями не можуть бути куплені у бажаній кількості сім'ями на індивідуальній основі. Ринковий механізм не здатний враховувати такі суспільні потреби.

Одним із найвідчутніших негативних наслідків функціонування ринку є безробіття. Ринкова система, як показує досвід, не може забезпечити повної зайнятості і стабільного рівня цін. Тому невипадково проблеми безробіття і інфляції, про які детально йтиме мова нижче, постійно турбують не тільки вчених, але й державних діячів.

Хоча в природі чисто ринкової системи не існує, але її аналіз корисний тим, що дає таку картину реальності, яка є нормою, еталоном, з яким можна зіставляти реальну економіку. При цьому важливо відзначити, що між ринковою системою, яка аналізується в теоретичному плані, і дійсною ринковою системою, що нині функціонує в економічно розвинутих країнах, існують істотні відмінності.

У багатьох країнах на ринках продуктів і ресурсів конкуренція ведеться не між безліччю дрібних фірм, які функціонують у системі чисто ринкової економіки, а між декількома великими фірмами. Те саме відбувається і на багатьох ринках робочої сили, де панують великі профспілки. Вступ до ряду високоприбуткових галузей ускладнений патентами, обмеженим доступом до ключових ресурсів, великими перевагами у рівні витрат виробництва, дискримінаційною ціновою стратегією та іншими перепонами.

Виходить, у реальному житті монопольні елементи зумовлюють відхилення від досконалої конкуренції, їхня діяльність може викликати порушення у ціноутворенні, неправильний, марнотратний розподіл ресурсів і виникнення монопольних прибутків, наявності лише декількох суперників ще недостатньо для досконалої конкуренції. Економічне визначення "недосконалого конкурента" таке: це кожний, хто купує або продає будь-який товар у достатній кількості, що впливає на ціну цього товару. Нині все економічне життя являє собою поєднання елементів конкуренції і монополії. Переважаючою формою є не досконала, а недосконала (монопольна) конкуренція. При цьому важливо наблизитись до більш-менш досконалої конкуренції.

Важливою відмінністю між теоретичною моделлю ринкової системи і ринковою системою, що реально функціонує у більшості економічно розвинутих країн, є економічна роль, яку в цих країнах відіграють уряди. На противагу пасивному урядові, що припускалось у теоретичному плані, в реальному житті державний сектор більшості сучасних країн є активним та інтеґральним компонентом економіки. Через свої уряди суспільство вживає, як буде показано у спеціальному розділі, заходи, спрямовані на протидію негативним наслідкам ринку і сприяння повнішому прояву його позитивних сторін.

Підсумки

1. Перед кожною економічною системою виникають такі фундаментальні проблеми: Що? Як? Для кого?

2. У ринковій економіці виробляють лише ті продукти, виробництво і продаж яких забезпечує загальний виторг, достатній для покриття всіх витрат, включаючи і нормальний прибуток. Тому продукти, які не забезпечують нормального прибутку, не виготовляють. Наявність економічного прибутку означає процвітання галузі, є сигналом до її розширення.

3. Незалежність споживача означає, що і підприємства, і постачальники ресурсів скеровують свої зусилля відповідно до потреб споживача.

4. Конкуренція змушує підприємства застосовувати технологію, яка забезпечує найнижчі витрати, а отже, — економічно найефективнішу.

5. Фірми, які прагнуть отримати вищий прибуток, з одного боку, і постачальники факторів виробництва, що домагаються більшої грошової винагороди з них, — з іншого, домовляються між собою про здійснення таких змін у розподілі ресурсів, а отже, і в структурі продукції, яких вимагає суспільство.

6. Ринкова інфраструктура як важливе утворення ринкової економіки містить такі елементи: біржі (товарні, фондові, валютні, праці), брокерські, страхові, аудиторські фірми, торгові доми, торгово-промислові палати, ярмарки, маркетинг, холдингові компанії та ін.

7. Ринок має не тільки позитивні сторони; йому властиві і ціла низка негативних наслідків. З розвитком ринкової системи дещо послаблюється конкуренція, відбувається злиття фірм, таємні змови. Передові технології означають необхідність великомасштабних фірм-виробників. Звуження конкуренції дещо послаблює і ринкову систему як механізм ефективного розподілу ресурсів. Ринкова система породжує відчутну соціальну нерівність. Тому важливу роль в економічно розвинутих країнах з ринковою економікою відіграють уряди.

Терміни і поняття

Фундаментальні проблеми економіки; економічні витрати; нормальний прибуток; економічний прибуток; галузь, що розширюється; галузь, що занепадає; "грошові голоси"; "невидима рука"; орієнтуюча функція ціни; конкуренція; ринкова інфраструктура.

Питання для повторення

1. Поясніть, як ринкова система вирішує фундаментальні проблеми. Чому необхідно вибирати економічне рішення?

2. Особливості розв'язання фундаментальних питань в умовах перехідної економіки України.

3. Назвіть основні причини конкуренції між фірмами.

4. Розкрийте позитивні та негативні сторони ринкової системи. Дайте їм ґрунтовну оцінку.

5. Яка роль відводиться урядові в умовах ринкової економіки?

Частина II. ТЕОРІЯ МАКРОЕКОНОМІКИ

Макроекономіка має справу з аналізом структури і динаміки економічної системи в синтетичних узагальнюючих показниках в основному цінового характеру. Вона виявляє властивості економіки як єдиного цілого, економічного життя в широкому плані. Це вчення про загальний рівень національного обсягу виробництва, зайнятості, безробіття і ціни.

Макроекономіка тісно взаємодіє з мікроекономікою. Остання дає уявлення про рух індивідуальних цін, інших аналогічного рівня величин, наприклад, про те, як ростуть ціни на пшеницю, тоді як ціни на ракети падають. Мікроекономіка має справу зі складною системою зв'язків, що виступають як ринковий механізм. Так само, як не можливо зрозуміти поведінку натовпу без елементарних знань психології, так і не буде плідним аналіз макроруху в економіці без розуміння суті мікромеханізмів пропозиції і попиту.

Вивчення макроекономіки сьогодні надзвичайно важливе з багатьох причин. Макроекономічні явища відіграють центральну роль в успіхах або невдачах будь-якої країни. Держава може впливати на своє економічне становище через економічну політику, зокрема видатки, податки, зміну грошово-кредитних відносин. Дискусії навколо макроекономічних проблем формують окремі розділи в платформах політичних партій та їхніх кандидатів.

Особливе місце в макроекономічному аналізі займає визначення основних цілей нації та інструментів їхньої реалізації. Якщо до основних цілей належать обсяг виробництва, зайнятість, стабільність рівня цін на вільному ринку і платіжний баланс, то до вказаних інструментів — фіскальна політика, грошова політика, політика регулювання доходів і зовнішньоекономічна політика.

Нині основним показником економічного зростання виступає обсяг виробництва. Він свідчить про те, який обсяг продукції країна спроможна виготовляти і як швидко вона може нарощувати випуск прибуткових товарів і послуг. Існує чимало показників, що відображають обсяг виготовленої продукції, але найповнішим і


Сторінки: 1 2