Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 070 (477) : 316

УДК 070 (477) : 316. 346. 2 Ліна ЧЕРНЯВСЬКА,

мол. наук. співроб. НБУВ

Аналіз реалізації гендерної політики на базі матеріалів вітчизняних ЗМІ

Досліджуються деякі аспекти відображення гендерних питань в українських ЗМІ. Наголошується на актуальності теми гендерної рівності в процесі інтеграції України у світове співтовариство. Визначено проблемні гендерні зони, що потребують корекції з боку держави.

Протягом останніх років у світі відбулися суттєві зміни в сприйнятті гендерної проблематики, і відповідно змінилися й пріоритетні напрями реалізації політики відносно жінок і чоловіків, ставлячи наголос на необхідності впровадження принципу гендерної рівності у всі сфери політики. Принцип гендерної рівності розглядається сьогодні світовою спільнотою передусім як політичне питання, яке вимагає значно розширеної сфери застосування - не лише в інтересах жінок, а й в інтересах чоловіків і всього суспільства в цілому [1].

Слід зазначити, що Конституція України не тільки відкриває перед жінками широкий спектр можливостей щодо захисту своїх прав і свобод, а і трактує їх значно ширше і більш демократично, ніж міжнародні правові акти. Однак потрібно визнати, що в країні ще не відбулася зміна ідеології відносно проблеми становища жінок і чоловіків у суспільстві відповідно до світових тенденцій розвитку цього питання.

Вагомий вплив на формування гендерних цінностей і закріплення їх у свідомості мають засоби масової інформації. Вивчення їх матеріалів дає змогу встановити, як представляють і характеризують гендерну ситуацію в українському суспільстві працівники ЗМІ. Питанню гендерної специфіки матеріалів ЗМІ присвячені роботи українських дослідників: А. М. Волобуєвої, І. Кіянка, С. Ку шнір,Н. Ф. Остапенко,Н. М. Сидоренко, Т. І. Старченко, Р. І. Федосєєвої та російських науковців: Н. І. Ажгіхіної, О. А. Вороніної, О. М. Здраво- мислової, Г. С. Двіняніної, А. В. Кириліної та ін.

Національні експерти з гендерних питань констатують, що усвідомлення необхідності впровадження державної політики відносно рівності прав і можливостей жінок і чоловіків з позиції сприяння гендерній рівності, а не охоронній концепції поліпшення становища жінок, ще не властиво ні державним структурам, ні громадянському суспільству і обмежено, головним чином, рівнем Міністерства у справах сім'ї, молоді і спорту. Це значною мірою визначає основні проблеми функціонування національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Важлива роль у популяризації гендерних цінностей у суспільстві належить бібліотекам, які є інформаційними, культурними та освітніми закладами з величезними упорядкованими фондами. Перевагою наукових бібліотек у справі досягнення гендерного паритету в суспільстві є те, що оперуюючи великими масивами інформації, вони здатні надавати довідково-консультативні послуги на базі структурованої інформації з метою забезпечення принципу «кожному користувачу - потрібну йому інформацію». Тобто саме бібліотеки можуть стати ефективним посередником між владою - провайдером гендерної політики та громадянами. Це набуває актуальності, оскільки в сьогоднішньому українському суспільстві спостерігається формальний підхід дo занесення гендерних питань у порядок денний вищих органів державної влади, які, здається, акцентують увагу на гендерних питаннях під тиском міжнародних організацій, окрємих жіночих груп, з огляду на необхідність підтримувати певний імідж держави в очах міжнародної спільноти. Можливо, це відбувається тому, що провайдери гендерної політики не завжди можуть переконати суспільство в позитиві своїх ініціатив, до того ж стикаються з труднощами застосування теоретичних положень на практиці. Тож гендерна тема хоч і обговорюється час від часу в пресі, але, здається, особливого впливу на свідомість українського суспільства не має. Бібліотеки можуть підвищити обізнаність широких верств населення в гендерних питаннях.

Ці функції відповідають ідеї інформатизації сучасного суспільства, яку сьогодні, безперечно, пов'язують з бібліотеками.

Моніторинг ЗМІ дає можливість визначити проблемні гендерні зони сучасного українського суспільства, оцінити ступінь прийняття суспільством ідей гендерної рівності і на базі отриманих даних дає змогу ско- ригувати гендерну політику держави.

Так, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», прийнятого 8 вересня 2005 р., рівні права жінок і чоловіків - це відсутність обмежень або привілеїв за ознакою статі, а рівні можливості жінок і чоловіків - рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків. Під поняттям ген- дерна рівність розуміється рівний правовий статус жінок і чоловіків і рівні можливості для його реалізації, що дає можливість представникам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Проте, на думку національних експертів, ухвалення закону про гендерну рівність навряд чи зможе кардинально змінити ситуацію з дискримінацією жінок в Україні, оскільки, по-перше, він не забезпечений реальним механізмом виконання, а по-друге, не передбачає санкцій у разі його порушення. Крім того, після ухвалення закону потрібно вносити додаткові зміни для забезпечення гендерної рівності в цивільний, трудовий і кримінальний кодекси України.

Як свідчить повсякденна практика, гендерний паритет, проголошений Основним законом України, у реальному житті часто порушується, а дискримінація жінок існує, хоча і переважно в латентному вигляді. Зокрема, спостерігаються факти, що свідчать про наявність проявів генде- рної дискримінації при прийнятті на роботу (найчастіше в приватному секторі економіки). Є свідчення, що при укладанні контрактів, особливо приватними підприємцями, роботодавці нерідко беруть з жінок зобов'язання не брати декретну відпустку. При цьому санкції проти роботода- вців-порушників не застосовуються. Факти прихованої дискримінації також часто зустрічаються в ЗМІ, зокрема в гендерно-упередженій рекламі і оголошеннях про прийом на роботу, у стереотипній, дискримінаційній формі т. ін. [2].

Істотною проблемою в Україні залишається диспропорція в доходах жінок і чоловіків. Доходи жінок, зайнятих у державному секторі економіки, на 25 % нижче за доходи чоловіків. У приватному секторі цей розрив набагато більший. Робочий день жінок довший, ніж у чоловіків, унаслідок того, що окрім основної роботи переважно на жінку покладено ведення майже всього домашнього господарства. Незважаючи на те що законодавство забороняє використовувати жіночу працю на шкідливих виробництвах, жінки іноді вимушені працювати на таких виробництвах, нерідко - в антисанітарних умовах. Треба визнати також факт прихованої дискримінації, що корениться в громадській свідомості, консервативних гендерних стереотипах, коли місце і роль жінки пов'язується виключно із сім'єю, а чоловіка - з громадською діяльністю. Для встановлення реальної рівноправності статей у країні, зміни становища і статусу жінки повинні пов'язуватися з зміною становища чоловіка. На думку експертів з гендерних питань, для подолання тих порушень гендерної демократії, які спостерігаються в реальному житті, необхідно провести інвентаризацію чинних законів і підзаконних актів на підставі гендерних експертиз; виробити специфічні антидискримінаційні принципи і правові норми; враховувати гендерний чинник при розгляді кожного законопроекту; створити кваліфікований громадський орган для проведення гендерної експертизи як чинних законів, так і нових законопроектів [3].

Як свідчать дослідження, проблема консервативних гендерних стереотипів є актуальною для сучасної України. Понад усе вона торкається сфери професійної зайнятості. Традиційними залишаються уявлення, що освічена жінка повинна бути насамперед дружиною і матір'ю, а всі інші соціальні ролі - другорядні, що жінка-керівник - це гірше, ніж чоловік на цій посаді, особливо в переважно чоловічих колективах. Тому актуальним сьогодні є формування позитивного ставлення суспільства до жінок-керівників.

Держава докладає зусилля для викорінювання гендерних стереотипів, але на жаль, такі заходи найчастіше пов'язані з підвищенням статусу саме жінок, без підтримки відповідного статусу чоловіків. Наприклад, в Україні існує свято «День матері», але при цьому немає аналогічного свята «День батька», що накладає стереотипи на традиційні ролі чоловіка і жінки. Крім того, реалізація чинного законодавства, спрямованого на досягнення гендерного паритету у всіх сферах життєдіяльності суспільства, передбачає здійснення постійної інформаційно-пропагандистської діяльності спрямованої на формування гендерної культури населення, ускладнена через відсутність у країні випадків покарань за дискримінацію і контролю інформації в ЗМІ на предмет зміцнення ген- дерних стереотипів.

Державні ЗМІ України час від часу проводять інформаційну роботу з питань підвищення соціального статусу жінки в українському суспільстві. У цілому можна сказати, що порівняно з минулими роками їх роль у формуванні гендерної демократії значно зросла. Публікації, радіо- і телепередачі, що спрямовані на формування гендерної культури суспільства, сприяють викорінюванню стереотипних уявлень. Проте, треба визнати, що гендерні проблеми ще часто висвітлюються в межах традиційної тематики - контролю народжуваності, здоров'я, турботи про дітей і побут і т. ін. Крім того, ЗМІ часто ретранслюють гендерні стереотипи, що сприяє їх утвердженню.

Особливістю інформаційних кампаній з гендерних питань останніх років є те, що при їх реалізації активно використовуються різноманітні ресурси електронної мережі Інтернет: веб-сайти, електронні періодичні видання, портали, електронні розсилки, електронні форуми, такі як український жіночий портал, інформаційний електронний бюлетень «Група», інтернет-газети «Сім'я і гендерна рівність» тощо, що сприяють обміну інформацією не лише на регіональному, але і на національному рівні.

Значну роль у подоланні консервативних уявлень про моделі поведінки чоловіків і жінок можуть відігравати жіночі неурядові організації і політичні партії. Але на сьогодні, як показують підрахунки дослідників, лише 0,2 % жіночого населення України бере участь у роботі жіночих об'єднань. Жінки з високим рівнем освіти, які зайняті переважно у сфері розумової праці і усвідомлюють проблеми гендерної нерівності, сімейного насильства, сексизму суспільних відносин, необхідності виховання в жінок самоповаги та власної гідності, становлять авангард жіночого руху. Однак їх зовсім небагато. Переважна більшість у складі жіночих громадських організацій - це ті, хто через соціально-економічні перетворення в країні не знайшли застосування своїм знанням, здібностям у раніше набутій професії і були витіснені з ринку праці. Результати всенаціонального опитування громадян показують, що жіночі організації становлять тільки 4 % від усіх зареєстрованих в Україні громадських організацій, проте з кожним роком зростає їх кількісний склад. Для прикладу, у 1997 р. їх було 575, у 2001 р. - 1222 і на сьогодні ця тенденція залишається без змін [4].

До того ж жіночий рух не має консолідації й системності у виробленні його пріоритетів і цілей, шляхів їх реалізації. Найістотнішим гальмом реалізації ефективної гендерної політики є держава, точніше - явно дискримінаційна, недалекоглядна, сформована багатьма поколіннями система влади в країні на основі безумовного пріоритету в ній чоловічого начала. Звідси відсутність державних програм підтримки жіночих громадських організацій, системного наукового пошуку ідеологічних основ їх розвитку і діяльності. Ідеться про те, що громадські організації рідко притягуються до виконання


Сторінки: 1 2 3





Наступні 7 робіт по вашій темі:

Специфіка використання матеріалів економічної преси в контексті вивчення механізмів забезпечення стабільного економічного розвитку - Стаття - 7 Стр.
Проблема отримання об'єктивних знань про економічні процеси в Україні з джерел ділової періодики - Стаття - 16 Стр.
КІНОПЛАКАТ У ТВОРЧОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ХУДОЖНИКА Т. А. ЛЯЩУКА (за матеріалами зібрання НБУВ) - Стаття - 18 Стр.
Удосконалення методів обробки інформації та використання ЗМІ з метою більш ефективного задоволення інформаційних потреб дистантних користувачів. - Стаття - 9 Стр.
Проблема інформаційних шумів при використанні оперативної інтернет-інформації для підготовки інформаційно-аналітичних матеріалів - Стаття - 10 Стр.
СПЕЦИФИКА КОММУНИКАЦИИ В ИНТЕРНЕТЕ: МОДЕЛИРОВАНИЕ ИЛИ ПРОЕКТИРОВАНИЕ - Стаття - 6 Стр.
СТЕРЕОТИП ЯК МЕХАНІЗМ СПРИЙМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ І СТЕРЕОТИПІЗАЦІЯ ЯК МЕТОД ВПЛИВУ ЗМІ НА МАСОВУ СВІДОМІСТЬ - Стаття - 13 Стр.