Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 821

УДК 821.161.2.09

Філоненко Олександра Геннадпвна, мистецтвознавець, художній критик, викладач історії світової культури та літературної естетики Миколаївського коледжу Преси та Телебачення.

ГЛАМУРНЕ ТІЛО. ПРОВІНЦІЙНА ВЕРСІЯ

У статті аналізується феномен «гламуру» як актуальний соціокультурний код. Робиться спроба дати вичерпне тлумачення терміну «гламур» та розглянути історичні витоки культури гламуру та її місце і значення у сучасному світі. На матеріалі аналізу мас-медіа і літератури, присвяченої питанню, та власних дослідженнях, автор намагається виявити особливості культури гламуру та пов'язаної з нею тілесності на пострадянському культурному просторі на прикладі Росії та України, де український гламур розглядається як специфічна провінційна версія.

The paper analyzes the phenomenon of «glamour» as a topical socio-cultural code. An attempt is made to give a comprehensive commentary on the term of «glamour» and to examine historical origins of the culture of glamour and its place in the modern world. From the analysis of mass-media, the literature on the topic and employing the data from own investigation the author seeks to bring to light the peculiar character of the culture of glamour and associated type of corporeality in the post-soviet cultural space exemplified by Russian and Ukraine, where Ukrainian glamour is viewed as a specific provincial version.Дискурс гламуру на пострадянському просторі, зокрема в Росії та Україні, набув у сучасних мас- медіа та популярній культурі такої інтенсивності, що неминуче починає привертати увагу академічного світу. Здається, що Гламур став тотальним, майже релігійним, споживацьким культом, чи навіть більше - претендує на унаочнення (у буквальному сенсі слова) специфічного Zeitgeist'у епохи «нульових» років нового сторіччя. Російський гламур, як специфічний соціокультурний феномен, уже вивчається на Заході та інтенсивно відрефлексовується у самій Росії, зокрема у літературі і публіцистиці (есе Т. Толстой та Л. Рубінштейна, твори В. Спектра, В. Пєлєвіна, С. Мінаєв, нескінченні серії «гламурного чтива», флагманом якого виступає О. Робські та ін.), кінематографі (яскравий взірець - «Глянець» А. Кончаловського), візуальних мистецтвах (як приклад - творчість О. Кулика, «Синих носов» та АЕС+Ф). В Україні, незважаючи на той факт, що за деякими показниками ми навіть випереджаємо нашого північного сусіда у процесі тотальної «гламуризації» реальності, академічні дослідження цього непересічного соціокультурного феномену тільки розпочинаються.

Сьогодні виникає потреба дійти певної визначеності щодо самого поняття «гламур», проаналізувати його можливі історичні витоки та надати характеристику культури гламуру як взагалі, так і в її вітчизняному - демократизованому - варіанті.

Слово «гламур» (glamour) прийшло до нас з англійської мови, де воно використовується у кількох значеннях. Уперше воно з'являється у російських медіа наприкінці 90-х років ХХ сторіччя, але справжнього поширення набуває у 2000-х [6, с. 15] (Україна традиційно трохи «запізнюється»), позначаючи розкішний стиль життя, у тому числі і нової російської буржуазії, а також пов'язану з ним культуру світу високої моди, глянцевих журналів, шоу-бізнесу та голлівудських зірок, який тут визначається як «гламурний світ» або «світ гламурних особистостей». Таке визначення гламуру лишається легітимним і досі, і воно більш-менш відповідає тому змістові, якого йому звичайно надають на Заході, хоча, коли йдеться про чіткі дефініції, glamour викриває свою мінливу сутність.

Англомовна версія всесвітньої вільної он-лайн енциклопедії Wikipеdia [18] визначає сучасне тлумачення поняття glamour як певної якості, що змушує предмети і людей виглядати по-іншому, не так, як кожного дня - краще та більш бажано, але також такими, якими вони не є насправді, конотуючи тим самим із поняттям штучності та ілюзорності. Обов'язковим є зв'язок зі світом моди та краси, а також володіння певними предметами розкоші, які визначаються як glamours (наприклад коштовний годинник чи ювелірні прикраси) і які допомагають покращити репрезентацію їх володаря у соціумі.

Американська дослідниця сучасної західної культури і гламуру, як її складової, Вірджинія Пострел, констатує, що задля досягнення справжньої гламурності людина повинна бути носієм якості, яку дослідниця визначає як sprezzatura (поняття, що виникло у ХУІ столітті для позначення певного коду поведінки придворної особи) - здатність створювати видимість легкості, здаватися далеким від буденного життя, трохи загадковим і злегка ідеалізованим, але не до ступеню невпізнання [18]. Тобто бути гламурним припускає наявність іншої, відмінної від повсякденності, ідентичності, необхідність мати щось на кшталт особливої соціальної маски, тому що гламурність/негламурність актуалізуються лише у соціумі - через порівняння і протиставлення носіям інших ментальностей. У завершенні статті зазначається, що гламур завжди «external and deliberate» (зовнішній, показний та навмисний, тобто неприродний, штучний). Так західна свідомість, принаймні західна Internet спільнота, визначає для себе феномен гламуру.

Однак за більш чіткими дефініціями краще звернутися до тлумачних словників. Електронна версія словника Collins дає три основних визначення гламуру:

Charm and allure; fascination (тобто чари; чарівність; чарівливість; привабливість).

Fascinating or voluptuous beauty, often dependent on artifice (чарівна та зваблива, але часто облудна, краса).

Archaic: a magic spell; charm (архаїчне значення: магічне заклинання або амулет).

Етимологія слова досить складна і має довгу історію. Воно походить від латинського grammatica, тобто навчання. З латинської мови слово потрапляє у французьку, де воно розпадається на два самостійних поняття: grammaire, яке зберігає оригінальне значення, та grimoire - чаклунська книга, збірка заклинань. Далі, у варіанті grammaire слово потрапляє до Англії, де у XII сторіччі grammaire перетворюється на англійське gramarye, а далі на grammar, зберігаючи свій оригінальний зміст як навчання, знання. [15] Подальше перетворення слова відбувається вже в Шотландії, де воно набуває форми glamour і позначає не тільки наукове знання, але і певні магічні здібності. Словник Collins виводить магічну етимологію гламуру (у першу чергу як магічного заклинання) з оригінального значення цього слова, оскільки у Середньовіччі окультні практики звичайно асоціювалися з вченістю. Про магічне походження гламуру йдеться і у статті в Wikipеdia, де також зазначається, що glamour був специфічним видом чар, які примушували людей бачити речі не такими, як вони є насправді.

Це значення слова здається базовим, вихідним щодо усіх пізніших семантичних нашарувань, адже усі значення поняття гламур можливо врешті-решт звести до поняття про ілюзорність, штучність, неавтентичність, але і певну обізнаність, досвідченість (наївна людина вряд чи зможе бути гламурною). Подібно, до магічних практик гламур претендує на здатність маніпулювати реальністю, перетворювати її задля досягнення певних, зовнішніх відносно неї, цілей, чи, щонайменше, за допомогою ілюзій та певних ефектів впливати на свідомість таким чином, щоб бажане сприймалося як дійсне. Взагалі поняття про glamour, як про специфічну магічну практику або потенцію, пов'язану зі зміною зовнішніх характеристик або створенням ілюзій досить поширене у англомовній літературі фентезі та комп'ютерних і рольових іграх (як яскравий приклад може слугувати рольова гра «Changeling: The Dreaming», у якій glamour є провідною потенцією усіх магічних істот) [І7].

Більш розгорнутою версією структури поняття виступає дефініція гламуру, наведена у словникові Вебстера:

«зникаюча, загадково-хвилююча, але часто ілюзорна привабливість, яка провокує уяву та розпалює смак до незвичайного, несподіваного, яскравого чи екзотичного»;

«дивно-спокуслива атмосфера романтичного чаклунства, що зачаровує, є незбагненним, нездоланно-магнетичним»;

«особиста чарівливість поєднана із надзвичайною фізичною та сексуальною привабливістю» [цит. за З].

На основі цих дефініцій можливо перерахувати певні ознаки гламуру, такі як: примат репрезентації над змістом, видимість (легкості), штучність, неавтентичність, магічність (і обов'язкова наявність «магічних» предметів-glamours), ілюзорність, загадковість, привабливість, розкіш, ефектність, блиск, сексуальність, спокусливість, екзотичність, зміна/ деформація задля досягнення бажаного ідеалу, нестабільність, мінливість.

Цікавим є той факт, що у літературі стосовно питання, гламур розглядається у дуже широкому спектрі значень: від певного, суто жіночого, стилю та типу тілесності (М. Маєрчик [20]) до нової ідеології російського суспільства [З, І2, І9, 2І, 22, 23, 24, 2З], або навіть ідеології світового глобалізованого капіталізму [7]. Однак для цілей даної статті ми визначаємо гламур як певний со- ціокультурний код, що реалізується через специфічну культура гламуру та пов'язану з нею гламурну тілесність.

Додержуючись даної точки зору, було проведено аналіз «глянцевої» преси (такі періодичні видання, як «Vogue», «Glamour», «Cosmopolitan», «Joy», «Time Out», вітчизняний «Наталі»), телебачення (насамперед музично-розважальні канали, такі як MTV) та інших засобів масової комунікації, які культура гламуру використовує як поле актуалізації своїх цінностей. Звідси стає зрозумілим, що найбільш природним середовищем існування гламуру все- таки залишається світ високої моди та світової творчої еліти, насамперед Голівуду та шоу-бізнесу (існує навіть таке поняття як glam-rock, тобто «гламурний рок», представники якого роблять акцент на своєму зовнішньому вигляді й екстравагантній сценічній поведінці), для яких бути гламурними є майже професійною необхідністю. Саме «гламурна магія» робить цих людей сексуально привабливими для мільйонів їх прихильників, адже гламур, як і багато інших магічних практик, експлуатує насамперед сексуальність. Адепт гламуру, подібно до денді XIX сторіччя, стилізує себе і своє життя за принципом «мистецтво для мистецтва», він має не тільки виглядати, але і поводитися певним чином, його життя строго кодифіковане, існує безліч різноманітних «musts» (треба) і «don'ts» (не можна), порушення яких сприймається, подібно до порушення придворного етикету в аристократичній культурі, як прояв поганого смаку і миттєво висвітлюється у мас-медіа (наприклад, гламурна особистість не має права двічі публічно з'явитися у тому й самому вбранні чи навіть одягнути якийсь предмет одягу з тогорічної колекції). У такій ситуації практичність поступається місцем ефектності, а деколи ексцентричності, які досягаються через використання великого набору практик та засобів. Перше, що має бути у гламурної людини - це відповідне тіло. Гламурна тілесність передбачає певний, майже неможливий, ідеал, у досягненні якого принаймні на обкладинках глянцевих журналів допомагають сучасні комп'ютерні технології. На відміну від дендизму XIX - феномену суто чоловічого, носіями гламуру найчастіше сприймаються жінки, але специфічний тип маскулінної (однак все одно сильно «фемінізованої», що створює образ чоловіка як андрогінної істоти) гламурності поступово все більш поширюється. Гламурна людина має бути володарем не тільки певного набору glamours, але й відслідковувати появу нових гламурних атрибутів, бути завжди обізнаною щодо того, що є зараз наймод- нішим, найактуальнішим, і обов' язково найякіснішим. Адже гламурний об'єкт не тільки найкрасивіший і найчарівніший, але і найбільш якісний серед функціонально йому подібних, але негламурних, артефактів, і, таким чином, найбільш коштовний


Сторінки: 1 2 3 4