Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Історія Миколаївського Адміралтейського собору (1789-1936)

Історія Миколаївського Адміралтейського собору (1789-1936)

В умовах існування незалежної демократичної України історики стали приділяти належну увагу пам'яткам церковної старовини. Тому вивчення історії спорудження Миколаївського Адміралтейського собору та діяльності його священнослужителів є надзвичайно актуальним у наші дні. У науковій історичній літературі це питання практично не розглядалось. Лише в окремих виданнях та газетних публікаціях знаходимо короткі відомості про спорудження собору [1], а чималий документальний матеріал, зосереджений в архівах, до цього часу повністю не використаний. У зв'язку з цим автор даної наукової статті і поставив собі мету коротко висвітлити майже 150-літню історію Адміралтейського собору у Миколаєві.

Під час російсько-турецької війни 1787-1791 рр. виникла гостра потреба в бойових кораблях для Чорноморського флоту. Для цього їх немало зводилося в Таганрозі та Херсоні. Але в ході війни постало питання про будівництво нової верфі, на якій можна було б не тільки споруджувати нові кораблі, але й ремонтувати пошкоджені. Отримавши влітку 1788 р. заміри річки Інгул, князь Г.О.Потьомкін-Таврійський (1739-1791) приймає рішення відкрити на ній верф. Рік по тому, він вирішує перетворити її в місто. Тоді ж Потьомкін надсилає розпорядження знаменитому петербурзькому архітекторові Івану Єгоровичу Старову (1745-1808) про розробку плану будови міста, архітектурного ансамблю в селищі Богоявленськ, церкви Богоявлення Господня, а також Соборної церкви в Миколаєві. Автор багатьох значних і прекрасних архітектурних ансамблів у Росії (Троїцький собор, Таврійський палац у Петербурзі, реконструкція Олександро-Невської лаври та ін.), він створив Миколаївський собор у дусі російського класицизму.

План І.Є.Старова був готовий на початку 1790 р., хоча сам собор був закладений ще в 1789 р. Відразу за цим планом активно почалося будівництво церкви. Треба відмітити, що план Старова в 1791 р. був доопрацьований архітектором Іваном Івановичем Князєвим (бл.1760-1823) - начальником Канцелярії спорудження Миколаєва, під керівництвом якого здійснювалося все проектування і будівництво в місті. У своєму розпорядженні будівельникам він пише: "Для строения ... Соборной церкви в Николаеве...камень тесаной готовить. Камень готовить и строить прежде церковь" [2]. Загальною забудовою міста керував помічник Г.О.Потьомкіна по заснуванню і перетворенню краю - обер-штер-кригскомісар флоту, бригадир і кавалер Михайло Леонтійович Фалєєв (р.н. невідомий - 1792), безпосереднє будівництво Соборної церкви здійснювали архітектор капітан Вікентій Андріанович Ванрезант (бл.1755-після 1808), працював у Миколаєві з вересня 1788 р. по лютий 1793 р., та його помічник капітан Петро Васильович Неєлов (1749-1848), архітектор, здійснював початковий етап спорудження собору в 1790-91 рр. (в кінці 1791 р. його відправили головним архітектором в Богоявленськ).

Доки Потьомкін був живий, будівництво церкви здійснювалося швидкими темпами, чому сприяв і М.Л.Фалєєв, приділяючи цьому багато уваги, не залишаючи без відповіді жодного прохання архітекторів. 9 травня 1791 р. Фалєєв наказував І.Т.Овцину: "Когда

доставлены будут леса из Збуряевска, покорнейше Вас прошу потребное количество на покрышу церкви отпустить господину архитектору Ванрезанту, снабдя его потребным количеством рабочих" [3]. У тому ж році Потьомкін видав Фалєєву ордер: "Доходы с лавок, выстроенных у биржи, с погребов, трактира и кофейной определить изволил на церковь Григория Великия Армении, на жалованье священникам, певчим и на содержание увечным" [4]. Ці та інші документи показують ту поспішність, з якою вони будували церкву, визначаючи їй важливе місце в житті міста.

Дякуючи таким активним діям, будівля храму до літа 1791 р. практично була готова. В травні Неєлов будував підмостки до церкви [5], в цей же час Ванрезант крив дах [6], а вже на початку червня Неєлов здійснював внутрішнє та зовнішнє оздоблення церкви [7], а Ванрезантом споруджувалися куполи та карнизи. Ордер М.Л.Фалєєва інженер-капітану Невєрову від 10 червня 1791 р. оповіщав: "Предписываю Вашему высокоблагородию, употребить всемерное старание выжечь довольное количество кирпича нужного г-ну архитектору Николаевскому, капитану Ванрезанту, на зделание купола и карнизов церковных, с таким распоряжением и вниманием, чтобы не сделать в строении остановки. Богоявленск" [8]. Документ яскраво свідчить про необхідність церкви для міста і особливу увагу до неї місцевої адміністрації.

Потьомкін також квапив: " Приложите всевозможные старания к совершению начатых строений, за что доставите мне случай ходатайствовать о награждении трудов Ваших" [9]. Такі ж ордери отримали не тільки М.Л.Фалєєв, але й В.А.Ванрезант і П.В.Неєлов. До кінця вересня основні будівельні та оздоблювальні роботи в будівлі було закінчено. Почалося художнє оформлення храму. Для цього у вересні 1791 р. у Миколаїв запросили новомиргородського жителя Марка Тесленія, з яким М.Л.Фалєєв уклав контракт на створення для церкви іконостасу [10]. Нагляд за роботами над іконостасом доручили капітану В.А.Ванрезанту, за загальними роботами в соборі уважно слідкував М.Л.Фалєєв. Ордером у Канцелярію спорудження міста від 21 вересня 1791 р. він наказує прискорити будівництво церкви: "Заключенный контракт препровождаю... к деятельному исполнению, предписываю всемерно поспешествовать к скорому сего иконостаса деланию благовременным отпуском всех (материалов), какие понадобятся сему мастеру. Словом сказать, чтобы какой-либо остановки со стороны казенной не было... Наблюдение... предоставить архитектору Николаевскому г-ну капитану Ванрезанту" [11].

Для проведення духовних потреб князь Г.О.Потьомкін-Таврійський ще в 1790 р. звернувся з проханням до Амвросія, архієпископа Катеринославського про направлення до Миколаєва всіма шанованого ієрея Євфімія Савурського (17381813) на місце головного священика міста, майбутнього протоієрея і настоятеля собору: "Преосвященнейший владыко, милостивый государь и архипастырь мой! Находящегося в Кременчуге протопопа Евфимия Савурского, Ваше преосвященство, покорнейше прошу определить в новозаводимый на Ингуле город Николаев, которому и приказать там явиться к господину статскому советнику и кавалеру Фалееву. Пребываю впрочем с истинным почтением и преданностью... покорнейшим слугою князь Потемкин-Таврический. 25 апреля 1790 г. Яссы" [12].

Негайно, після прибуття 1 червня до Миколаєва, Є.Савурський активно взявся за внутрішнє улаштування церкви, пошуків для неї ризниці та іншого церковного оздоблення. 23 червня 1790 р. він відправляє Фалєєву рапорт про своє прибуття, а також пропонує передати похідну церкву 2-го фізейного артилерійського полку в його розпорядження, доки не буде побудовано нової будівлі, та щоб Його Світлість (Г.О.Потьомкін) прислав священнослужительський одяг та інші церковні речі в новоявлену церкву [13].

З дозволу М.Л.Фалєєва Є.Савурський отримав книги та оздоблення тимчасової похідної церкви 2-го фізейного артилерійського полку, а 17 квітня 1791 р. прем'єр-майор Висоцький рапортує Фалєєву про прийом ним полкового церковного майна [14], серед якого були Євангеліє, Апостол, Тріоди, Псалтир, Октоїх, Книга проповідей, Служебник та інша література, шлюбні срібні вінки, ризи, священничеське убрання та ін. [15]. Потьомкін, в свою чергу, заповідає церковне убрання та ризи зі своєї придворної церкви в Яссах. 15 лютого 1792 р. Савурський отримав ордер від Фалєєва на отримання даних речей від наглядача над ними прапорщика Криловського: "Выбранные в Яссах из Ризницы Светлейшего князя Григория Александровича, для церкви здешнего города священные одежды и церковную утварь, прошу Вас милостивый государь мой, принять от привезшего их сюда прапорщика Нежинцова..." [16]. Серед них було багато церковних археологічних рідкостей: Образи Божої Матері в Кіоті, Григорія Великої Вірменії, Олександра Невського; Євангелія - напрестольне на Олександрійському папері, віддруковане в Москві 15 жовтня 1766 р.; інше - також віддруковане в Москві в 1766 р. в срібно-позолоченій оправі чеканної роботи; третє - надруковане в Москві 2 січня 1784 року; напрестольні хрести - осьмиконечний срібно-позолочений хрест чеканної роботи з мощами 13 святих, літа 1623. На хресті є напис: "Повелением Великаго Государя Царя и Великаго князя Михаила Феодоровича всея России и отца его Великаго Государя Светлейшего Патриарха Филарета Никитича Московского и всея России. Сделан сей крест в церковь преподобномученицы Евдокии, в 15 лето Государства его и в 9 лето патриаршества его."; інший хрест, також подарунок князя, - настільний, срібно-визолочений із зображенням розп'яття Спасителя.

Крім вищезазначеного, до цього списку церковних рідкостей можна включити срібно-визолочений потир та 2 Апостоли, один з яких, що мав особливу цінність, був віддрукований в 1679 році [17].

Серед інших речей, які викликають менший інтерес та мають меншу цінність, було кілька книг: Служебник, Псалтир, Часослов; 2 корогви на малиновому атласі, 2 плащаниці, дискос, зірка та багато іншої церковної утварі [18].

На другому році будівництва, для церкви за повелінням Г.О.Потьомкіна, на колишньому Херсонському Адміралтейському ливарному заводі був вилитий дзвін у секунд-майора Асона Петровича Струговщикова майстром Михайлом Крюковим. Вага дзвона дорівнювала 332 пудам та 5 фунтам [19]. Для нього поряд із собором було побудовано дерев' яну дзвіницю.

У той же час роботи над будівлею церкви продовжувались, хоча й більш повільними темпами. Після смерті в 1791 р. князя Г.О.Потьомкіна зацікавленість до міста знизилася і з'явилися проблеми з фінансуванням, але протягом 1792 р. будівництвом Миколаєва взагалі, та Соборної церкви зокрема, ще керував М.Л.Фалєєв. Відчуваючи втрату захисника, він всіляко квапив будівників у спорудженні міста і собору. До вересня 1792 р. храм було вже практично оброблено, в кінці місяця закінчувалась штукатурка стін [20], всередині активно йшли художні роботи - іконостас інкрустувався привезеним із С-Петербурга золотом [21], а секунд-майора Струговщикова квапили з доставкою для церкви речей [22].

Однак 18 листопада 1792 р. "первый гражданин" міста і його перший будівничий Михайло Леонтійович Фалєєв після десятиденної хвороби помер о 6 годині пополудні (в пам'ять про великий внесок у справу будівництва церкви вдячні городяни захоронили його прах поряд із Адміралтейським собором під пам'ятником у вигляді піраміди). Ця несподівана смерть затримала на цілих два роки закінчення робіт над церквою. Фінансування будівництва перейшло до державної скарбниці. М.С.Мордвинов, після свого відвідування Миколаєва у

р., в ордері М.Л.Фалєєву від 22 квітня відмічав: "По личному моему обозрению города Николаева увидел многие строения, которые для Адмиралтейства весьма нужны, неоконченными, рекомендую скорее окончить и церковь отделать [23]". Але навіть рік потому, у 1793 р., згідно з відомостями про проведені роботи (6 квітня

р.) в соборі ще продовжували крити дах та зводити багатий іконостас [24].

У кінці літа 1794 р. церкву було повністю закінчено і 30 вересня вселюдно освячено в ім'я священномученика Григорія Великої Вірменії, ім'я якого носив князь Г.О.Потьомкін. Собор перейшов у відання військового та морського духовенства.

Завітавши інкогніто до Миколаєва у жовтні 1797 р. та


Сторінки: 1 2 3