Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



Історичний процес і його учасники

Історичний процес і його учасники

План

1. Народ – суб'єкт історичного процесу

2. Соціальні групи, суспільні об'єднання

3. Історичні особливості

4. Різноманіття шляхів і форм суспільного розвитку

Хто творить історію: народ чи великі особистості? Хто належить до еліти? Суспільні об'єднання: який їх вплив на історичний процес? Що таке альтернативи суспільного розвитку?

Вивчаючи історію, ви розглянули шлях людства протягом тисячоріч. Інакше кажучи, ви вивчали історичний процес. Саме слово "процес" означає хід якого-небудь явища, послідовну зміну станів у його розвитку. Що ж таке історичний процес?

Основу, "живу тканину" історичного процесу складають події, тобто ті чи інші минулі або минаючі явища, факти суспільного життя. Саме в історичних подіях утілюється діяльність людей, їхні економічні, соціальні, політичні, культурні зв'язки і відносини.

Кожна історична подія володіє специфічними, тільки їй властивими рисами, і з'ясування цих рис дає можливість повніше, яскравіше уявити ту чи іншу подію і разом з тим збагачує наші знання про історичний процес у цілому.

Отже, історичний процес — це послідовна низка змінюваних одна одну подій, у яких проявилася діяльність багатьох поколінь людей. Усі, хто здійснює цю діяльність, є суб'єктами історичного процесу: індивіди, різні соціальні спільності, їхні організації, великі особистості.

Існує в науці й обмежувальне розуміння суб'єкта історичного процесу. Не заперечуючи того, що історія є результатом діяльності всіх індивідів і їх спільностей, ряд учених думають, що до рівня суб'єкта історичного процесу піднімаються тільки ті і тоді; хто і коли усвідомлює своє місце в суспільстві, керується у своїй діяльності суспільно значимими цілями і бере участь у боротьбі за їхнє здійснення. При цьому відзначається: загальна тенденція полягає в тому, що у свідому історичну творчість утягуються все більш широкі маси людей.

НАРОД – СУБ'ЄКТ ІСТОРИЧНОГО ПРОЦЕСУ

Слово "народ" має кілька значень, у даному випадку ми позначаємо ним усі верстви населення, які беруть участь у вирішенні завдань суспільного розвитку.

Положення про роль народу як суб'єкта історичного процесу вчені трактують по-різному. У марксистській традиції прийнято вважати, що народні маси, до яких відносяться, в першу чергу, трудящі, є найбільш значним суб'єктом історичного процесу, творцем історії, її вирішальною силою. Роль народних мас найбільш яскраво виявляється:

- у діяльності зі створення матеріальних цінностей, у розвитку

продуктивних сил;

- у діяльності, спрямованій на створення культурних цінностей;

- у різних сферах суспільно-політичного життя, зокрема в боротьбі за

ствердження і практичну реалізацію невідчужуваних прав людини, за поліпшення життя людей;

- у діяльності щодо захисту своєї Вітчизни;

- у діяльності, спрямованій на встановлення і закріплення добросусідських

відносин між народами, на зміцнення загального миру на планеті, у боротьбі за утвердження загальнолюдських цінностей. Частина дослідників інакше підходять до характеристики ролі народних мас як суб'єктів історичного процесу, ставлять в основу склад соціальних сил, що прагнуть до удосконалення суспільних відносин. Вони вважають, що поняття "народ" має неоднакове значення у різні історичні епохи, що формула "народ-творець історії" означає широку спільність, яка з'єднує тільки ті верстви і класи, що зацікавлені в поступальному розвитку суспільства. За допомогою поняття "народ", на їхню думку, відокремлюються прогресивні сили суспільства від реакційних. Народ - це насамперед трудящі, вони завжди складають його основну масу. Разом з тим, поняття "народ" охоплює і ті верстви, які, не будучи трудящими, на даному ступені історичного розвитку виражають інтереси поступального руху. Як приклад, наводять звичайно буржуазію, яка у ХVІІ-ХІХ ст. очолювала антифеодальні революції.

У деяких філософських працях підкреслюється відмінність між поняттями "народ" і "маса". Так, російський філософ М.О. Бердяєв писав: "Маса" юрба є "воно", а не "ми". "Ми" припускає існування "я" і "ти". У масі, у юрбі "я" надягає маску, нав'язану йому цією масою і її несвідомими інстинктами й емоціями ". Він відзначав: " Маси живуть переважно інтересами економіки, і це позначається фатальним чином на всій культурі, яка робиться непотрібною розкішшю".

За висловом іспанського філософа X. Ортеги-і-Гассета, масою є безліч людей без особливих достоїнств.

Німецький філософ К. Ясперс підкреслював, що масу варто відрізняти від народу. Народ структурований, усвідомлює себе в життєвих засадах, у своєму мисленні, традиціях. Маса, навпаки, не структурована, не має самосвідомості, вона позбавлена яких-небудь відмітних властивостей, традицій, ґрунту, вона порожня. "Люди в масі, - писав К. Ясперс,- легко можуть утратити розум, віддатися запаморочливій можливості стати просто іншими, піти за ловцем щурів, який скине їх у пекельні безодні. Можуть скластися такі умови, у яких безглузді маси будуть взаємодіяти з тиранами, що маніпулюють ними".

Отже, погляди мислителів на роль народу в історії істотно розрізняються (Згадайте, що ви довідалися про роль народу з курсу історії. Подумайте, яка з наведених точок зору точніше відбиває роль народних мас в історії. Можливо, у вас склалася своя особлива точка зору з цього питання? Як ви могли б її обґрунтувати? Наведіть приклади, коли дії вплинули на хід події).

Для нормальної життєдіяльності народу важлива і наявність особливих верств, яких називають елітою. Це порівняно невелике число осіб, які займають провідне становище в політичному, економічному, культурному житті суспільства, найбільш кваліфіковані фахівці. Передбачається, що ці люди мають інтелектуальну і моральну перевагу над масами, найвище почуття відповідальності. Чи завжди так буває? На думку ряду філософів, еліти відіграють особливу роль в управлінні суспільством, у розвитку культури (Подумайте, якими якостями повинні володіти люди, що керують різними сферами життя суспільства: економічною, політичною, військовою тощо).

Багато хто з тих, хто вважає вирішальною силою в історії народні маси, визнають разом з тим і велику роль політичних і культурних еліт.

СОЦІАЛЬНІ ГРУПИ, СУСПІЛЬНІ ОБ'ЄДНАННЯ

Кожен індивід належить до якої-небудь спільності. Говорячи про учасників історичного процесу, ми звертаємося до таких спільностей, як соціальні групи. Англійський філософ Т. Гоббс (1588-1679) першим дав чітке визначення групи: "Під групою людей я маю на увазі відоме число людей, об'єднаних загальним інтересом або загальною справою". Інтереси можуть розрізнятися за сферою своєї спрямованості: державні, політичні, економічні, духовні; можуть бути реальними і уявними; можуть носити прогресивний, регресивний чи консервативний характер. Конкретні, інтереси є основою об'єднання людей, вони мобілізують їхні загальні дії.

Історично складаються відносно стійкі і довгостроково існуючі групи людей. Вам знайомі класи (раби - рабовласники, феодали - селяни тощо), племена, народності, нації, стани, групи, виділені за релігійною (протестанти, католики тощо), віковою (молодь, люди похилого віку тощо), професійною (шахтарі, вчителі тощо), територіальною (жителі якої-небудь області) ознаками. Загальні інтереси кожної з груп визначаються становищем її членів у виробництві, суспільному, релігійному житті тощо. У різні періоди історії ми бачимо ті чи інші групи як активних учасників подій (згадайте повстання рабів, боротьбу "третього стану" проти монархії, національно-визвольні рухи, релігійні війни, шахтарські страйки й інші факти, що свідчать про активну роль різних груп суспільства в розвитку історичних подій).

Нерідко діяльність соціальних груп пов'язують з поняттям "соціальний характер". Що ж таке соціальний характер? Це, на думку Е. Фромма, сукупність рис, істотне ядро структури характеру більшості членів групи, що склалося в результаті накопиченого ними досвіду, а також умов життя, загальних для даної групи. Різні спільності мають свій особливий соціальний характер, на його основі розвиваються і набувають сили певні ідеї та способи дій.

Для захисту своїх інтересів соціальні групи створюють громадські організації, куди входять найбільш активні члени групи (згадайте середньовічні гільдії, політичні клуби в період Французької революції). У Новий час виникли професійні союзи найманих робітників. їх завданням був захист економічних інтересів трудящих перед капіталістами. Поряд з робочими союзами формуються і підприємницькі організації, покликані координувати дії підприємців. Виникли також сільськогосподарські організації, що виражали інтереси землевласників. Не слід забувати і про таку впливову організацію, як церква.

У сучасній Україні, наприклад, створюються жіночі, ветеранські, молодіжні, дитячі організації, організації інвалідів, творчі союзи, наукові, технічні суспільства, спортивні, фізкультурно-спортивні об'єднання.

Для боротьби за владу в Новий час створюються політичні партії. Для суспільних об'єднань характерна добровільність вступу і виходу з них, рівноправність членів, самостійність і самоврядування.

Таким чином, під суспільними об'єднаннями розуміються формування громадян, засновані на добровільній участі, спільності поглядів і інтересів, самоврядуванні, такі, що переслідують цілі спільної реалізації своїх прав і інтересів.

ІСТОРИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

Поняття історична особистість звичайно відображає зв'язок діяльності політичного керівника з великими історичними подіями, на хід яких він накладає свій індивідуальний відбиток. Діяльність історичних особистостей може бути оцінена з урахуванням особливостей того періоду, коли вона жила, її морального вибору, моральності її вчинків. Оцінка може бути негативною або позитивною, але найчастіше вона буває багатозначною, враховуючою позитивні і негативні сторони діяльності тієї чи іншої особистості.

Науці відоме і поняття "видатна особистість", що характеризує діяльність людей, які стали уособленням корінних прогресивних перетворень. "Велика людина, - писав М. Грушевський, - велика тим, що в неї є особливості, які роблять її найбільш здатною для служіння великим суспільним потребам свого часу... Велика людина є саме зачинателем, тому що вона бачить дальше від інших і хоче сильніше від інших. Вона вирішує наукові завдання, поставлені на чергу попереднім ходом розумового розвитку суспільства; вона вказує на нові суспільні потреби, створені попереднім розвитком суспільних відносин; вона бере на себе ініціативу задоволення цих потреб.

РІЗНОМАНІТТЯ ШЛЯХІВ І ФОРМ СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ

Повернемося до питання про співвідношення закономірності, об'єктивної обумовленості ходу подій і свободи вибору. Якщо ви думкою оглянете хід світової історії, то в розвитку різних країн і народів ви помітите чимало загального. Первісне суспільство скрізь змінилося суспільством, керованим державою. На зміну феодальній роздробленості прийшли централізовані монархії. У багатьох країнах відбулися буржуазні революції. Усі колоніальні імперії впали, і на їхньому місці виникли десятки незалежних держав. Ви самі могли б продовжити перерахування подібних подій і процесів, що відбувалися в різних країнах, на різних континентах. У цій подібності виявляється єдність історичного процесу, певна тотожність порядків, що змінюють один одного, спільність доль різних країн і народів.

Однак у темі "Соціальне пізнання" ми відзначали також унікальність і неповторність історичних подій. Конкретні шляхи розвитку окремих країн і народів різноманітні. Немає народів, країн, держав з однаковою історією. Різноманіття конкретно-історичних процесів викликане і відмінністю природних умов, і специфікою господарства, і своєрідністю духовної культури, і особливостями способу життя, і безліччю інших факторів. Чи значить це, що кожній країні властивий свій власний варіант розвитку і він е єдино можливим? Історичний досвід свідчить про те, що при певних умовах можливі різні варіанти вирішення назрілих проблем, можливий вибір способів, форм, шляхів подальшого розвитку, тобто історична альтернатива. Альтернативні варіанти нерідко пропонують ті чи інші групи суспільства, різні політичні сили.

Згадаємо, що при підготовці селянської реформи, проведеної в Російській імперії в 1861 р., різні суспільні сили пропонували неоднакові форми її здійснення. Одні відстоювали революційний шлях, інші - реформістський. Але серед останніх не було єдності. Пропонувалося кілька варіантів реформ.

У 1917 р. перед Центральною Радою також стояло кілька альтернатив: або повна незалежність від Росії, або автономія у її складі. У кожному випадку вибір був зроблений. Такий вибір відбувається державними діячами, пануючими елітами, народними масами залежно від співвідношення сил і впливу кожного із суб'єктів історії.

Будь-яка країна, будь-який народ у певні моменти історії опиняються перед доленосним вибором, і його історія здійснюється в процесі реалізації цього вибору.

Багатоваріантність шляхів і форм суспільного розвитку небезмежна. Вона включена в рамки певних тенденцій історичного розвитку. Так, наприклад, ми бачили, що ліквідація кріпосного права, що віджило себе, була можлива й у формі революції, і у формі здійснюваних державою реформ. А назріла потреба в прискоренні економічного росту в різних країнах здійснювалася або шляхом залучення нових і нових природних ресурсів, тобто екстенсивним шляхом, або шляхом упровадження нової техніки і технології, підвищення кваліфікації працівників, на основі росту продуктивності праці, тобто інтенсивним шляхом. У різних країнах або одній і тій же країні можуть бути використані рівні варіанти реалізації однотипних змін.

Таким чином, історичний процес, у якому виявляються загальні тенденції єдності різноманітного суспільного розвитку, створює можливість вибору, від якого залежить своєрідність шляхів і форм подальшого руху даної країни. Це говорить про історичну відповідальність тих, хто робить цей вибір.