Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 314

УДК 314.74(477)

Чорна В.О., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна.

Чорна Вікторія Олександрівна, аспірант кафедри соціології МДГУ імені Петра Могили. Закінчила магістратуру факультету соціології МДГУ ім. Петра Могили. Коло наукових інтересів: проблеми міґраційних процесів та трудової міґрації.

ІНСТРУМЕНТИ РЕҐУЛЮВАННЯ ТРУДОВОЇ МІҐРАЦІЇ

У статті розглянуті інструменти реґулювання трудової міґрації як засіб діяльності, заснований на застосуванні системи методів та інструментів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, що реалізується правомочними державними інститутами з метою впорядкування, підвищення результативності та зниження негативних наслідків трудової міґрації. Інструменти трудової міґрації сприяють стійкому функціонуванню та розвитку економічної системи за рахунок ефективного використання трудового потенціалу країни та раціонального залучення додаткової робочої сили у проблемні сектори економіки у відповідності до соціально- економічних цілей держави.

The instruments of adjusting of labour migration as a mean of activity, based on application of the system of methods and instruments of legislative, executive, supervisory character, that are realized by competent state institutes with the purpose to increase the effectiveness and decline the negative consequences of labour migration are considered in the article. The instruments of labour migration are instrumental in the proof functioning and development of the economic system due to the effective use of labour potential of the country and rational bringing in of additional labour force in the problem sectors of economy in accordance with the socio-economic aims of the state.

Актуальність теми. Посилення світових глоба- лізаційних процесів обумовлює об'єктивний характер міґрації робочої сили, яка стає невід'ємною складовою ринку праці будь-якої країни. Стосовно того, який ефект має трудова міграція - позитивний чи негативний - існує багато точок зору. Все залежить від того, з яких позицій розглядати цей процес: економічної, соціальної, моральної, політичної тощо. Проте з якої б точки зору на цю проблему не дивитися, все зводиться до одного - наскільки контрольованим з боку держави є цей процес. Саме якість державної міґраційної політики, вміння управляти цим процесом і створювати умови для запобігання (пом'якшення) негативних наслідків стають визначальними при забезпеченні розвитку трудового потенціалу країни, формуванні (пере- спрямуванні) міґраційних потоків та підвищенні соціально-економічної віддачі від них.

Стан наукової розробки теми. Вагомий вплив міґрації на економічний та соціальний розвиток, збільшення її обсягів та інтенсивності в Україні обумовлює важливість дослідження міґраційних процесів. В останні роки проблеми міґрації досліджуються вченими М. Долішнім, Т. Драгуновою, Ж. Зайончковською, С. Злупком, В. Євтухом, В. Іонцевим, А. Кірєєвим, Е. Лібановою, О. Малинов- ською, Ю. Олефіром, В. Онікієнком, В. Перевєдєн- цевим, Т. Петровою, С. Пирожковим, О. Позняком, І. Прибитковою, Л. Рибаковським, М. Романюком, О. Хомрою, С. Чеховичем, Л. Шамілевою, Л. Ша- ульською, М. Шульгою. Важливість міґрації в історії людства підкреслювали І. Блюнчлі, О. Ейхельман, Ф. Ліст, Ш.Л. Монтеск'є, Л.Ф.Л. Оппенгейм, А. Тойнбі та інші. Дослідженням причин і наслідків міґрації також присвячені праці відомих зарубіжних учених Дж.С. Беккера, Дж Бориаса, Х.Р. Кларка, А. Лаффера, Д. Массея, Дж. Минцера, Л.А. Саастада, П. Саму- ельсона, С. Сассена, А. Симмонса, А. Портеса, М.П. Тодаро, Дж.Р. Харриса та інших. Наукою накопичено багатий досвід, що дозволяє охарактеризувати основні риси, масштаби міґрації, визначити історичну періодизацію, можливі наслідки міґраційних процесів. Водночас невирішеною залишається задача формування дієвої міграційної політики в Україні, проблема ефективного державного реґулювання процесів трудової міґрації з урахуванням особливостей, передумов, факторів та форм міґрації.

Мета роботи. Метою даної статті є систематизація інструментів міґраційної політики та організаційних основ державного реґулювання зовнішньої трудової міґрації.

Сучасні ринкові перетворення, що відбулися і відбуваються сьогодні в Україні, суттєво впливають на формування та функціонування вітчизняного ринку праці, трудоресурсну ситуацію, а, отже, і на міґраційні процеси та міґраційну активність населення. Особливості реґулювання міґрації робочої сили у ринковому середовищі пов'язані з особливостями формування українського ринку праці, що, з одного боку, вимагає врахування загальних закономірностей організації та реґулювання ринку, а з іншого - специфіку соціально- економічного та політичного розвитку держави. Реіулювання трудових міґраційних потоків в умовах адаптації економіки до ринкових умов є об'єктивною необхідністю.

Під регулюванням (від лат. геіо - приведення у порядок) слід розуміти форму цілеспрямованого управлінського впливу, що зорієнтований на підтримку рівноваги в управлінському об'єкті і на його розвиток шляхом застосування певних методів, інструментів, засобів [2, с. 105].

Ринкове реґулювання передбачає взаємовідносини між покупцями та продавцями на ринках конкретних товарів та послуг на основі механізму конкуренції. Ринок праці є важливою ланкою, інтеґральним елементом ринкової економіки, що знаходиться в органічному функціональному зв'язку з іншими елементами системи.

Ринок праці, як економічна категорія, виражає відносини між власником коштів (покупцем або роботодавцем) та найманим працівником (власником робочої сили) з приводу купівлі-продажу робочої сили. Ринок праці, який є підсистемою у комплексі ринкових відносин, залежить від ступеня зрілості інших ринків, від рівня розвитку всієї економічної системи [5, с. 3]. Він підкоряється ринковим законам. Отже, процеси, що відбуваються та пов'язані з ринком праці, також реґулюються ринковими інструментами, в тому числі і міґраційні пересування робочої сили.

Відносини на ринку реалізуються за допомогою таких інструментів, як гроші, ціни та конкуренція, а їх результати оцінюються у формі прибутку або збитків [3, с. 95].

Виходячи з цього, можна стверджувати, що основними ринковими інструментами, що впливають на міґраційні процеси є:

конкуренція робочої сили;

попит та пропозиція робочої сили на ринку праці;

ціна робочої сили;

трудовий доход найманих працівників;

фінансові можливості роботодавців для покупки кваліфікованої робочої сили;

розвиненість ринкової інфраструктури;

інформація.

За допомогою названих інструментів ринок реґулює і спрямовує міґраційні процеси у певному напрямі. Однією з характерних особливостей ринку, в тому числі й ринку праці, є його стихійність, у результаті чого неминучими є негативні наслідки для економіки та суспільства в цілому. З метою їх зниження або уникнення необхідним є втручання держави. Наприклад, ринок не може забезпечити комплексний розвиток економіки всіх регіонів, а не тільки тих, що характеризуються найбільш сприятливими умовами; раціональний перерозподіл трудових ресурсів; макроекономічну стабільність тощо.

Сьогодні в Україні незадовільні показники та негативні тенденції, що склалися у міґраційній сфері, свідчать, що реґулювання міґраційних процесів відбувається під впливом переважно ринкових чинників, яким не протиставлено державні інструменти реґулювання. Така ситуація вимагає переорієнтації ролі держави в управлінні міґрацією, зокрема трудовою.

Відсутність в Україні державної моделі міґраційної політики обумовлює невизначеність таких її елементів, як мета, принципи, методи та заходи, таких основних понять, як державне реґулювання трудової міґрації, його основних принципів і мети.

Для визначення поняття «державне реґулювання трудової міґрації», по-перше, необхідно уточнити, що означає державне реґулювання економікою. Державне реґулювання економікою - система інститутів та заходів у межах держави, що служить стійкому функціонуванню й розвитку економічної системи країни у відповідності до соціально- економічних цілей, що схвалені суспільством [15, с. 104-115].

Метою державного реґулювання є забезпечення правової бази функціонування ринкової системи, встановлення законних та ефективних взаємовідносин між виробниками, постачальниками та споживачами продукції [7, с. 8].

До основних інструментів державного реґулю- вання економікою відносяться:

фіскальна (пільгова-бюджетна) політика;

грошово-кредитна політика;

соціальна політика і політка реґулювання доходів;

зовнішньоекономічна політика [7, с. 26-27].

До фіскальної політики (тобто бюджетної)

відносять діяльність держави із розпорядження бюджетними коштами. Одна сторона цієї діяльності пов'язана зі збором коштів через систему оподаткування, інша - з їх витратами. Фіскальна політика - важливий інструмент для досягнення макроекономічної стабілізації економіки.

Іншим важливим інструментом реґулювання є грошова політика. Реґулюючи грошову масу, держава може впливати на ціни, інвестиційні процеси та споживання населення, об'єм виробництва та темпи економічного зростання.

Обов'язковим у державному реґулюванні є використання такого інструмента, як соціальна політика. Функцію перерозподілу доходів держава виконує через пільгову систему, а також різноманітні соціальні програми з державної допомоги незаможнім прошаркам населення, реалізує політику у сфері зайнятості тощо. До соціальної політики відноситься діяльність держави у сфері освіти, медицини, культури.

У числі важливих інструментів економічної політики - державне реґулювання зовнішньоекономічної діяльності. Держава здійснює торгове та валютне реґулювання, використовує валютні обмеження, квотування, ліцензування, митні збори, субсидії тощо [7, с. 27-28].

Всі інструменти державного реґулювання тісно взаємозалежні і при прийнятті рішення в одній сфері необхідно враховувати їх вплив на інші.

Державне регулювання трудової міґрації визначається як діяльність, заснована на застосуванні системи методів та інструментів законодавчого, виконавчого, контролюючого характеру, що реалізується правомочними державними інститутами з метою впорядкування, підвищення результативності та зниження негативних наслідків трудової міґрації і сприяє стійкому функціонуванню та розвитку економічної системи за рахунок ефективного використання трудового потенціалу країни та раціонального залучення додаткової робочої сили у проблемні сектори економіки у відповідності до цілей соціально-економічного розвитку держави [6, с. 47-51].

Конструювання концептуальних основ державного реґулювання трудової міґрації потребує визначення його принципів. Принципи - це сукупність правил, на яких ґрунтується система управління міґраційними процесами, які є загальними нормами державної міґраційної' політики, сприяють якості та ефективності її здійснення [6, с. 95].

Основними принципами державного реґулювання трудової міґрації є:

захист прав та свобод людини на основі законності та неухильного дотримання норм міжнародного права;

захист національних інтересів та забезпечення безпеки України;

додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їх взаємна відповідальність;

диференційований підхід до вирішення проблем різних категорій міґрантів;

взаємодія органів законодавчої, виконавчої влади та місцевого управління із громадськими об' єднаннями міґрантів;

раціональний територіальний перерозподіл міґрантів [6, с. 96].

Пріоритетними задачами, що стоять перед державою, при реґулюванні трудової міґрації є:

подолання та попередження стихійного розвитку міґрації;

вироблення та реалізація дієвих важелів та інструментів впливу на міграційні процеси;

підвищення ефективності використання трудового потенціалу як іноземних, так і вітчизняних працюючих-мігрантів.

Водночас протиставлення та співвідношення «ринок - держава» повинно бути виваженим, на основі раціонального поєднання ринкових та державних інструментів регулювання як важливих складових розвитку держави. Масштаби державного регулювання, його конкретні форми і методи повинні бути чітко окреслені і визначені у національній моделі міграційної політики [14, с. 32-39].

Міграційна політика - це система засобів, за допомогою яких держава регулює потоки мігрантів для досягнення цілей, що відповідають інтересам розвитку суспільства [2, с. 270]. Розбудовуючи міграційну політику, Україна повинна керуватися загальновизнаними міжнародними принципами:

право на вільне пересування і вибір місця проживання у своїй країні;

право залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися


Сторінки: 1 2