Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 316

УДК 316.334.22

Фесенко А.М., Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв, Україна.

Фесенко Артур Михайлович, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціології МДГУ ім. Петра Могили. Закінчив Одеський національний університет ім. 1.1. Мечникова за спеціальністю «Історія». Коло наукових інтересів: соціальна політика та управління, політичний менеджмент, виборчі технології, проблеми історії СРСР.

БЕЗРОБІТТЯ ЯК КОМПЛЕКСНА СОЦІАЛЬНА ПРОБЛЕМА

У статті досліджуються концептуальні засади безробіття як деструктивного соціального явища з чисельними негативними для суспільства наслідками.

The article touches on the conceptual problems of unemployment and its social negative consequences.

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин на пострадянському просторі, в тому числі в Україні, радикально змінив природу зайнятості населення, працевлаштування та найму на роботу людей найманої праці. В ринкових умовах зайнятість є функцією ринку праці (ринку робочої сили) як підсистеми ринкової економіки, є похідною від співвідношення попиту, пропозиції і ціни робочої сили. Остання на ринку праці є товаром, предметом купівлі-продажу. Сама ж природа ринкових відносин, навіть в умовах їх державного регулювання, припускає вибірковість залучення робочої сили до використання у виробництві, внаслідок чого її певна частина залишається «відторгнутою» ринком праці, а люди найманої праці - непрацевлашто- ваними, безробітними.

Для пострадянських країн питання безробіття виявилося особливо актуальним через радикальний перехід від радянської моделі повної зайнятості працездатного населення з її потужними соціальними гарантіями для трудящих до моделі ринкової зайнятості з її суворими вимогами до робочої сили та чутливістю до кон'юнктурних змін та циклів. Тим більше, що цей перехід у 90-ті роки XX ст. супроводжувався глибокою економічною кризою, своєрідною деіндустріалізацією з масовим вивільненням працівників, падінням реальної заробітної плати та істотним погіршенням умов праці. Чимало кваліфікованих, кадрових працівників різних сфер господарства не лише залишилися без трудового заробітку, нерідко без будь-яких засобів для існування, але й втратили нормальний соціальний статус.

Масовий, масштабний характер безробіття, загрози його загострення у зв'язку з нестабільністю вітчизняної економіки, зокрема, в умовах новітньої кризи, що почалася восени 2008 року, порушує практичне питання вироблення політики боротьби з безробіттям та подолання його наслідків у контексті управління зайнятістю та соціального захисту населення. Це, в свою чергу, вимагає теоретико-методологічного обґрунтування безробіття як багатовимірного соціального явища, наслідки якого негативно впливають на різні сфери життєдіяльності суспільства та на різні аспекти соціального та особистісного життя людини найманої праці.

Стан наукової розробки теми. Сучасні вітчизняні автори (В. Яценко, Л. Колєшня, О. Пазюк, О. Пономарьова та ін.), аналізуючи ринкові перетворення у сфері зайнятості в Україні, здебільшого досліджують структурні іі динамічні аспекти зайнятості та безробіття [4, 8, 13, 14], залишаючи поза увагою соціальні проблеми, які несе в собі розповсюдження та укорінення безробіття. Певним виключенням з цього є наукова стаття Т.Г. Трофанової «Безробіття як фактор нівелювання економічних та суспільно-виробничих відносин (підводні течії епохи безробіття)», в якій наведено різні прояви деструктивності безробіття [12]. Проте в Україні, здається, немає досліджень, які б розглядали безробіття та його наслідки за допомогою системного підходу.

Мета дослідження. Метою даного дослідження є комплексний аналіз наслідків безробіття як негативного соціального явища у різних сферах та на різних рівнях життєдіяльності суспільства.

Основний матеріал дослідження. На проблемне навантаження безробіття вказують уже базові визначення самого поняття, якими оперує сучасна наука. Так авторський колектив російського вузівського підручника «Соціальна політика» на чолі з М.А. Волгіним пропонує наступні визначення:

а) безробіття - незалежне від волі працівника призупинення трудової діяльності на значний строк з причин неможливості працевлаштуватися, в тому числі, після розірвання попереднього трудового договору з роботодавцем;

б) для людини безробіття проявляється у тому, що вона, всупереч власному бажанню, не може знайти роботу, яка забезпечить їй необхідний дохід [11, с. 239].

У свою чергу, українська дослідниця, авторка вузівського підручника «Економіка праці» А.В. Калина визначає безробіття як категорію, що відбиває економічні відносини щодо вимушеної незайнятості працездатного населення [2, с. 68].

Як бачимо, у запропонованих тлумаченнях підкреслюється, насамперед, вимушеність безробіття, яке відлучає людину від праці й не дозволяє їй задовольнити життєво необхідні потреби. Позбав- ляючи людину можливості працювати і заробляти собі на життя, безробіття брутально порушує не лише право людини на працю, але й право на достатній життєвий рівень для себе та своєї родини, які належать до найважливіших соціальних прав у будь-якому цивілізованому суспільстві, а в Україні закріплені у статтях 43 та 48 Конституції [5].

У цілому ж безробіття варто розглядати як комплексну соціальну проблему, деструктивні наслідки якої вимагають системного аналізу. На нашу думку, основними параметрами аналізу безробіття мають виступати:

Рівень соціальної структури, на яких проявляється безробіття та мають місце його наслідки.

Сфери та аспекти прояву наслідків безробіття.

Диференціація наслідків безробіття у залежності від його типу.

Так безробіття проявляється у двох вимірах - як суспільне явище і як соціальний стан, в якому перебуває непрацевлаштована людина. Таке уявлення дозволяє розглядати наслідки безробіття як на макро-, так і на мікрорівні.

Далі наслідки безробіття мають місце не лише в економічній та трудовій, але й в соціальній і соціокультурній сферах життєдіяльності суспільства, впливають на інститут сім'ї, на природний і міґраційний рух населення. Таким чином, можна виділити наступні аспекти вивчення безробіття та його наслідків: економічний, правовий, соціальний, культурний, екзистенціальний, психологічний, демографічний тощо.

Нарешті, різноманітні наслідки безробіття як на макро-, так і на мікрорівні диференціюються у залежності від його типу. Зокрема, на наш погляд, особливу увагу слід приділяти вивченню наслідкив таких видів безробіття, як застійне (хронічне), циклічне, приховане.

Отже, розглянемо основні деструктивні наслідки безробіття на основі запропонованої методології.

На макрорівні, в економічному плані безробіття варто розглядати як симптом і водночас як фактор кризових явищ у системі суспільного виробництва. Так, наявність безробіття у більш-менш значних масштабах вказує на такі економічні суперечності:

прогалини у системі підготовки кадрів, зокрема, перевантаження ринку праці фахівцями певного профілю або ж недостатній рівень підготовки молодих спеціалістів;

структурні невідповідності в економіці, звідси - структурне безробіття;

зростання кризових явищ, зумовлене падінням виробництва та сукупного попиту на ринку, звідси - циклічне безробіття.

Безробіття не лише симтомізує, але й підсилює кризовий стан економічної сфери. Серед основних макроекономічних проблем, що тягне за собою зростання безробіття, виділяються:

падіння валового внутрішнього продукту в зв'язку з недовиробництвом через невикористання робочої сили (математична закономірність, відкрита американським економістом А. Оукеном);

руйнування робочої сили, як трудових ресурсів, як у плані декваліфікації, демотивації праці («омертвіння робочих рук», як це називав Дж. М. Кейнс), так і у плані демографічного відтворення; у перспективі це загрожує шаленим дефіцітом кадрів на стадії відновлення економічного зростання;

трудові міґрації небажаного характеру, внаслідок яких маси працівників залишають охоплені безробіттям регіони і цілі країни, міґруючи у пошуках роботи й заробітку, що торкається як елітної, так і масової робочої сили;

збіднення населення через втрату трудового заробітку та заморожування заробітної плати працівників, які залишаються на виробництві, що тягне за собою падіння купівельної спроможності населення і, відтак, падіння сукупного попиту на товари, що з часів Кейнса розглядається як головний фактор падіння виробництва й економіки в цілому.

На увагу заслуговують і наслідки, які являють собою безробіття на мікроекономічному рівні, під яким розуміється економічний стан безробітного працівника, його родини, домогосподарства. Це, зокрема:

відсутність заробітку, внаслідок чого стає неможливим задоволення потреб людини, сім'ї;

руйнування трудового потенціалу, насамперед, кваліфікації, навичок, нерідко й мотивації до суспільно-корисної праці як такої.

Отже, з економічної точки зору, безробіття нерозривно пов'язане з падінням виробництва, низькою купівельною спроможністю та руйнуванням трудового потенціалу.

Не менш руйнівні наслідки безробіття про- сліджуються у його соціальному вимірі. Суспільство в умовах зростання безробіття уражено різними соціальними патологіями, які підсилюють одна одну, руйнуючи соціум. Отже, на макросоціальному рівні слід відзначити насамперед:

бідність та маргіналізацію значних груп населення як професійних, так і статтєво- вікових категорій, які залишаються відштовхнутими на узбіччя життя;

зростання соціальних патологій, проявів асоціальної поведінки, внаслідок чого формується криміногенна ситуація;

формування субкультури безробіття як певного способу життя, який може передаватися й у спадок;

міграції небажаного характеру, зокрема, трудові маятникові, незворотні, нелегально- крімінальні (торгівля людьми, вербування військових найманців) тощо.

посилення соціальної напруги, нестабільності та конфліктогенності в суспільстві або регіоні: у світовій практиці досягнення 8-10 % рівня безробіття вважається критичним порогом [7, с. 89].

У цьому плані доречним буде наведення ілюстративних статистичних даних по США, якими оперує професор М.Х. Бреннер. Вони широко відомі серед закордонної наукової громадськості, проте майже невідомі в Україні. Так збільшення безробіття лише на 1 % тягне за собою зростання смертності на 2 %, кількості крадіжок - на 2,8 %, звернень до психіатричних лікарень - на 3,4 %, вбивств - на 3,8 %, самогубств і тюремних ув'язнень - на 4 %, пограбувань - на 5,7 %, заарештованих наркоманів - на 8,7 % [10, с. 337].

Аналіз такої статистики дає уявлення і про те, що безробіття жорстоко б'є по найголовнішому - по людській особистості. Як зауважує відомий російський системний аналітик С.Г. Кара-Мурза, в соціальному плані безробіття не лише є джерелом соціальних негараздів, але й джерелом масових страждань [3, с. 542]. Безробіття руйнує людину як соціально, так і психологічно, морально, культурно, в цілому можна сказати - екзистенціально.

Отже, на мікросоціальному рівні слід вказати на такі наслідки безробіття:

безробіття відбирає в людини соціальні можливості, руйнує плани та перспективи, впевненість у завтрашньому дні, почуття свободи, захищеності, потрібності тощо; пошуки нової роботи нерідко перетворюються на боротьбу за виживання, зазнаючи невдач у якій людина нерідко впадає у ще більшу депресію, апатію, а допомога щодо безробіття та умови її отримання лише підкреслюють статус «відлученого»;

безробіття несе загрозу деградації особистості внаслідок відлучення від праці, трудового колективу як соціального оточення, звичного укладу життя, наслідком чого стає, з одного боку, відчуття відторжіння, непотреби суспільству, безнадійності, примушує людину шукати будь-якого заробітку, випадкового і нестабільного, забуваючи про роботу за спеціальністю; в гіршому випадку людина стає на асоціальний, кримінальний шлях;

безробіття підриває здоров'я людини, насамперед, у психологічному й моральному плані, внаслідок чого людина опиняється у депресивному стані, який сприяє втягуванню в алкогольну чи наркотичну залежність, або ж штовхає до самогубства;

безробіття підриває сімейні стосунки не лише через неможливість


Сторінки: 1 2