Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 94(430+47)"1941/1944"

УДК 94(430+47)"1941/1944"

О. О. Салата

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА НІМЕЧЧИНИ ТА СРСР ЗА ВПЛИВ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ У 1941-1944 РР.

Автор розглядає інформаційну боротьбу між німецьким та радянським керівництвом під час Другої світової війни. Обґрунтовується висновок, що на початковому етапі війни значна частина населення не могла чітко визначитись, кого підтримувати і проти кого боротися, але врешті-решт, відсутність логіки та послідовності в діях окупаційної влади привелЬ до того, що переважна більшість населення України прийняла цю війну як Вітчизняну.

Ключові слова: Друга світова війна, окупація, інформаційна війна, пропаганда

Протягом багатьох віків мистецтво впливу на психічний стан війсковослужбовців та населення противника було надзвичайно важливим і досягло високого рівня.

Під час Першої світової війни механізми та засоби інформаційного протистояння активно використовувалися як США, так і Великобританією.

В результаті надзвичайний план ведення інформаційної війни проти Росії "не військовими засобами" було реалізовано. Він завершився Брестським мирним договором 1918 р. і виходом Росії з війни з Німеччиною.

У той же час, сама Німеччина стала жертвою інформаційно-психологічних операцій противника, який уміло зруйнував міць її тилу. Внаслідок такого інформаційного тиску в Німеччині, як і в Росії, вибухнула революція і вони програли Першу світову війну.

Після закінчення війни багато, хто з європейських, та власне і німецьких політиків зазначали, що Німеччина потерпіла поразку не на полі бою, що "її армія ніколи не була розбита", а поразка стала очевидною тому, що рухнув тил, оскільки значна частина радикально налаштованих політиків і населення стали жертвами іноземної пропаганди. У міжвоєнний період в університетах Європи почалося вивчення ролі інформації у війні, було проведено велику кількість досліджень. Не залишилися осторонь і німецькі вченні. Вони узагальнили накопичені теоретичні знання та досвід в галузі інформаційного протистояння під час війни, об'єднали в єдину теорію, яку їх колега німецький вчений Дж.Ф.Ч. Фуллєр у 1921 р. назвав теорією психологічної війни [1].

Військові вчені одноголосно визнали, що інформаційна війна є складовою частиною військового мистецтва. Один з англійських вчених П.Г. Уорбертон писав: "Сьогодні основним завданням у війні є не знищення збройних сил противника, як це було раніше, а підрив морального стану населення ворожої країни вцілому і до рівня, щоб воно змусило свій уряд піти на мир. Збройні зіткнення армій - це лише один із засобів до досягнення цієї мети" [2].

Велику увагу вивченню проблеми інформаційної війни та інформаційного протистояння між Німеччиною та СРСР приділяли європейські та російські вчені вчені Ласвель Г. [3], Расторгуєв С.П. [4], Панарін І.М. [5] та інші. Вивчаючи феномен впливу інформації на морально-психологічний стан людини чи населення певної країни, вони дійшли висновку, що цей аспект відіграє чи не найголовнішу роль у протистоянні сторін, зокрема під час воєн.

Метою даного дослідження є аналіз процесу підготовки обох сторін, як Німеччини, так і Радянського Союзу до інформаційної війни.

Друга світова війна піддала пекревірці право на життя теоретичних положень про ефективність вміло організованого інформаційно-психологічного впливу на війська та населення противника.

Основними формами інформаційно-психологічного впливу в ході війни були друкована і радіопропа- ганда. В менших маштабах була представлена усна пропаганда і наочна агітація.

У Радянському Союзі органами, які відповідали за дію інформаційно-психологічного впливу на війська та населення противника було Бюро воєнно-политичної пропаганди, а в Німеччині - Міністерство народної освіти та пропаганди.

Напередодні Другої світової війни керівники фашистської Німеччини зробили відповідні висновки з досвіду Першої світової війни і з великою увагою поставились до проблем ведення військової пропаганди. Про це яскраво свідчить оформлення зали з'їзду націонал-соціалістів у Нюрнберзі у 1936 р., який був прикрашений лозунгом: "Пропаганда допомогла нам прийти до влади. Пропаганда допоможе нам утримати владу. Пропаганда допоможе нам завоювати весь світ" [6, с.50].

Одразу ж після приходу до влади у Німеччині Націонал-соціалістичної партії гітлерівське керівництво утворило Міністерство народної освіти та пропаганди на чолі з Йозефом Геббельсом. У самому Вермахті при штабі Верховного головнокомандування у квітні 1939 р. було сформовано відділ пропраганди. Йому підпорядкували спеціальні військові підрозділи - роти припаганди. Відповідно до інструкції №51/39, вони призначалися для вирішення наступних завдань: ведення пропаганди серед німецького населення та військовослужбовців, ведення пропаганди у прифронтовій зоні ("фронтова пропаганда") і ведення пропаганди серед військ противника ("пропаганда на ворога"). Крім того завдання з підготовки і разповсюдження листівок, а також звільнення військовополонених виконували группи, які відповідали за моральний розлад противника зі складу команд та армійських групп "Абвера".

Військовослужбовці рот пропаганди діяли індивідуально або в складі компактних груп на великій від- даленності від інших своїх беспосередніх службовців. Роти пропаганди вели активну психологічну обробку військ противника і населення окупованих територій [7, с.129-130].

"До 22 червня, загалом вже існувало 19 рот пропаганди (12 - в сухопутних військах, 4 - в ВПС, 3 роти у флоті і 6 взводів військових кореспондентів у військах СС). Крім цього, кожна з трьох груп армій ("Північ", "Центр", "Південь") мала по батальйону пропаганди, які займалися виданням газет, веденням радіопропа- ганди, показом кінофільмів..." [8, с.7-8].

Першого великого успіху німецька пропаганда досягла в 1940 р., в період окупації Франції. За декілька місяців до вторгнення у Францію німці почали активно використовувати, так звані "чорні" передавачі, які видавали себе за французькі радіостанції. Через них розповсюджувалися всіляки чутки, піддавався критиці французький уряд, сіялися невпевненність і панічні настрої серед населення та військовослужбовців. Внаслідок такої активної пропаганди ще до наступу німецьких військ морально-бойовий дух французької армії було настільки підірвано, що вона не змогла чинити серйьозний опір противникові [9, с.671].

Після укладення 23 серпня 1939 р. радянсько-німецького Пакту про ненапад в структурі німецької пропаганди по відношенню до СРСР відбулася кардинальна перебудова. Основною метою цієї перебудови була дезінформація радянського керівництва. Відповідно до зазначеної мети, Геббельсом було віддано вказівку утримуватися від відкритих нападок на Радянський Союз. "Противника необхідно тримати в інформаційній дезінформації стосовно планів Німеччини" - заявляв у квітні 1940 р. Геббельс. Міністерство встановило найжорстокішу цензуру на всі матеріали, де була хоч якась інформація про СРСР і вимагало від засобів масової інформації проявляти стриманість у публікаціях про російські досягнення. У секретній інструкції Геббельса від 30 січня 1940 р. говорилося й про доцільність розміщувати в друці будь-які "позитивні матеріали про Росію, ... так як завдяки політиці минулих років читачі налаштовані зовсім по-іншому і неочікуваною зміною напрямку публікацій у пресі були б збиті з глузду" [10, с.152].

Така інформаційна політика принесла неоціненну користь гітлерівському керівництву. Радянський Союз відгукнувся на неї і теж заборонив антифашистську пропаганду. Спроби окремих газет дати обє'ктивну оцінку подіям, що відбувалися у Німеччині піддавалися різкій критиці. Останнім словом у дезінформації країни стало відоме повідомлення ТАСС від 14 червня 1941 р., в якому говорилося про "очевидну безглуздість" масованих в іноземному друці чуток про "близкість війни між СРСР і Німеччиною" і стверджувалося, що "чутки про намагання Німеччини розпочати напад на СРСР позбавлені будь-яких підстав".

Але, незважаючи на небажання до часу йти на конфронтацію з Німеччиною, весною 1941 р. в Москві все ж таки вирішили застосувати деякі завуальовані антинімецькі акції. У березні найвищої в СРСР державної нагороди - сталінської премії були удостоєні творці художнього фільму "Олександр Невський" (1938 р.). Це був перший фільм, який носив яскраво виражену антинімецьку спрямованість. У квітні 1941 р., коли виникла напруга у зв'язку з подіями на Балканах у газеті "Правда" вийшла стаття про творчість С.М. Ейзенштейна, де містилася висока оцінка цієї кінострічки [11, с.265].

У березні 1941 р. ТАСС почав безпосередню підготовку до інформаційної війни проти відомства Геб - бельса. Були зібрані відповідні матеріали (витримки з книги "Майн кампф" Гітлера, статті про нацистський "новий порядок" у Польщі та Югославії та інше.). У складі ТАСС виникла нова редакція пропаганди на чолі з Я.С.Хавінсоном. Перший час вона працювала таємно, офіційно розгорнула свою діяльність лише після 22 червня 1941 р. [11, с.266].

1940 р. став роком надзвичайної активності в пропагандистській діяльності Німеччини щодо СРСР. З кінця року німецькі відомства, що проводили пропагандистську діяльність проти СРСР, почали активну роботу зі збору інформації в інтересах проведення пропагандистських компаній: оброблялися матеріали радянських військових газет прикордонних військових округів та інша періодична література, навіть багатотиражні видання заводів та відомчих журналів. До роботи залучалися ті, хто добре знав політичні, соціально-економічні та культурні особливості народів СРСР і російського, зокрема. Вони готували аналітичні матеріали для органів пропаганди, визначали слабкі сторони радянських військовослужбовців, розкривали проблеми радянського суспільства, розробляли рекомендації з інформаційно-психологічного впливу на особовий склад Червоної армії та населення з врахуванням національно-психологічних особливостей, традицій і культури. Відома всім армійська розвідка "Абвер" здійснювала засилку до СРСР з розвідниками і диверсантами (крім основного завдання вони повинні були розповсюджувати чутки, компроментуючі матеріали про керівництво країни, та командний склад радянської армії) спеціально підготовлених агентів- пропагандистів - колишніх емігрантів та осіб, які вільно володіли російською мовою та мовами інших народів СРСР, а також емісарів-пропагандистів різних націоналістичних організацій. Так, одна із шкіл "Абвер" перших агентів-пропагандистів направила у лютому 1941 р., другу - у травні 1941 р. Отримавши завдання до початку військових дій "підготувати підгрунтя" для психологічних акцій проти РККА та населення, вони почали діяти у прикордонних воєнних округах. Агенти для виконання своїх завдань вербували ображених або незадоволених радянською владою, розповсюджували через них листівки, компроментуючі матеріали, чутки, які сприяли розпалюванню національної ворожнечі та інше [10, с.153].

У кінці того ж 1940 р. відділ пропаганди штабу Головного Командування підготував директиву про застосування пропаганди в операції "Барбаросса". Вона й стала основним документом з організації та ведення психологічної війни проти СРСР. У директиві визначалися цілі пропаганди, її форми і методи, вона була направлена у війська 6 червня 1941 р.

Один з цих методів почав використовуватися з перших місяців війни проти СРСР. Коли в липні 1941 р. стало зрозуміло, що план "блискавичної війни" провалився, і опір ворога не зламано, Геббельс у зверненні до свого штату - працівників Міністерства пропаганди третього рейху сказав, що німецька преса


Сторінки: 1 2 3