Станом на сьогодні у нас: 141825 рефератів та курсових робіт
Правила Тор 100 Придбати абонемент Технічна підтримка
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент



УДК 94(367)Докашенко Г

УДК 94(367)Докашенко Г.П.

ІДЕОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТИ ЯК ЗАСІБ КОНТРОЛЮ ТОТАЛІТАРНОЇ ДЕРЖАВИ (НА МАТЕРІАЛАХ БОЛГАРСЬКОЇ ШКОЛИ КІНЦЯ 40-Х - ПОЧАТКУ 50-Х РОКІВ ХХ СТ.)

У статті аналізуються основні рішення державного й партійного керівництва Болгарії з питань ідейно-виховної роботи у школі в період зі встановлення монополії БКП на владу в 1948 р. і до смерті Сталіна в 1953 р., визначаються її основні напрямки, форми й методи проведення та наслідки.

Ключові слова: Болгарія, партійне і державне керівництво, ідейно-виховна робота, буржуазна ідеологія, марксистсько-ленінські ідеї, культурні інститути західних країн, шкільне життя.

В статье анализируются основные решения государственного и партийного руководства Болгарии по вопросам идейно-воспитательной работы в школах в период с установления монополии БКП на власть в 1948 г. и до смерти Сталина в 1953 г., определяются ее основные направления, формы и методы проведения и последствия.

Ключевые слова: Болгария, партийное и государственное руководство, идейно-воспитательная работа, буржуазная идеология, марксистско-ленинские идеи, культурные институты западных стран, школьная жизнь.

In the article the main decisions of the state and party leadership of Bulgaria about the questions of ideological and educational work in schools in the period since the establishment of the monopoly of power of the BCP in 1948 till the Stalin's death in 1953 are analyzed, the main direction, forms, the methods of realization and consequences of it are determined.

Key words: Bulgaria, a party and state management (manual), ideological - educational work, bourgeois ideology, Marx Lenin ideas, cultural institutes of the western countries, a school life.Основним інструментом управління суспільним і політичним життям тоталітарної держави виступає ідеологія правлячої партії. В країнах з тоталітаризмом лівого спрямування, до яких відносилася і Болгарія в повоєнний період, такою партією була комуністична, а переважаючою ідеологією - марксистсько-ленінська з провідним постулатом про необхідність її активного впровадження у свідомість мас. Освітня сфера не стала виключенням, навпаки через неї найшвидше й найефективніше насаджували ці ідеї в свідомість молоді та й всього населення взагалі, адже школа сьогодні - це суспільство завтра.

Проблеми тоталітаризму вже стали предметом обговорення політологів, істориків, соціологів як в Україні, так і в зарубіжних країнах [1]. В цих роботах розглядаються загальні проблеми цього явища, як-то причини, сутність, ознаки тоталітарного режиму. В останні роки і в Україні, і в Болгарії опубліковані узагальнюючі роботи з історії цих країн повоєнного періоду, в яких неупереджено висвітлюються основні сфери життя тогочасного суспільства, в тому числі й освітянська [2]. На жаль, у вітчизняній історіографії поки відсутні спеціальні роботи, присвячені характеристиці історичних аспектів функціонування школи в умовах тоталітарної держави. В Болгарії такі роботи з'явилися, і хоча вони й не охоплюють весь соціалістичний період і присвячені окремим проблемам шкільного життя, як наприклад, розвитку управлінської системи, їх значення, на наш погляд, полягає в приверненні уваги суспільства до цього питання й постановці низки проблем, що мають безпосереднє значення сьогодні в умовах побудови нової школи [3].

У даній статі автор ставить завдання розглянути основні рішення державного й партійного керівництва Болгарії з питань ідейно- виховної роботи в школі, визначивши її основні напрямки, форми й методи проведення та наслідки. Хронологічні межі охоплюють період від 1948 року, коли можливості альтернативного розвитку Болгарії були вичерпані й встановлена монополія БКП, до 1953 року - року смерті Сталіна, який став початком масштабних акцій із засудження культу особи, що може бути предметом окремої статті.

Місце й роль школи як важливого ланцюга суспільного життя добре розуміли і теоретики, і практики соціалістичного будівництва, а тому й не дивно, що Болгарська комуністична партія (БКП) та Міністерство народної просвіти (МНП) постійно приймали тези і програми комуністичного виховання молоді.

Одним із перших документів були матеріали з питань соціалістичного виховання молоді, підготовлені в освітянському міністерстві у жовтні 1948 року, основною ідеєю яких була теза про необхідність надання виховному процесу в школі соціалістичного за змістом та формою характеру. В матеріалах також сформульовані основні виховні завдання, через які учні досягнуть рівня активних та свідомих соціалістичних будівників.

Першим із цих завдань було формування правильного співвідношення між колективом й особистістю, в якому первинне значення має колектив, а особистість діє лише як частка колективу. Свобода особистості тут отримала визначення дрібнобуржуазної та небезпечної утопії.

Другим завданням стало виховання любові до праці, яка представлялася як прояв трудового ентузіазму, участь в трудових змаганнях типу ударництва та бригадирства (болгарські варіанти соціалістичного змагання), розуміння того, що всі матеріальні та духовні блага є справою робітничого класу.

На наступне місце поставили ставлення до батьківщини, яке визначили як складне почуття, що має своєю сутністю готовність власної жертви в ім'я її безпеки і працю для її всебічного зростання. Поряд із почуттям любові до батьківщини необхідно виховувати почуття любові та вшанування до країн соціалістичного вибору, гордості за причетність Болгарії до їх числа, а також неприйняття капіталістичного способу життя.

Останнім сформульоване завдання формування в учнів високої дисципліни, яка розуміється як свідоме виконання своїх обов'язків з оволодіння основами наук та науковим світоглядом, основними носіями якого в історії стали Маркс, Енгельс, Ленін, Сталін, Дімітров [4].

Наступного місяця з' являється новий документ - розпорядження № 52 МНП від 10 листопада 1948 р., адресоване директорам вчительських інститутів, загальноосвітніх та професійних шкіл про організацію години соціалістичного виховання. Мета цього заходу - виховання молоді в соціалістичному дусі. Години необхідно проводити в формі лекції, тричі на місяць, з них один раз - політичну інформацію. Читати лекції повинні найбільш свідомі й професійно підготовлені викладачі, керівництво цим процесом покладалося на керівників установ. В остаточному вигляді це був систематичний цикл з проблем історичного розвитку людства, завданням якого визначали поглиблення знань з історії, проникнення в закономірності суспільного розвитку, пояснення основних факторів цього розвитку тощо. В документі наведена й програма проведення годин соціалістичного виховання на 1948-1949 навчальний рік з чітким розподілом за класами й курсами, наприклад для старшого класу гімназії визначено десять тем: Жовтнева революція й її історичне значення; побудова соціалізму в Радянському Союзі; класова боротьба в Європі - створення III Інтернаціоналу, причини перемоги фашизму, Г. Дімітров на Лейпцігському процесі; підготовка Другої світової війни, Мюнхенська угода; Друга світова війна, причини гітлерівських перемог, напад на Радянський Союз; Рух Опору в Європі, створення народних фронтів; розгром гітлерівської Німеччини і створення нової демократії; ООН і боротьба Радянського Союзу за мир; загострення класової боротьби в період переходу від капіталізму до соціалізму. Аналогічні теми визначені для семи класів школи, з першого класу прогімназії (прогімназія починалася після завершення початкової школи) і до випускного, тобто цими лекціями були охоплені практично всі школярі [5]. До цього слід додати, що за характером і формою викладення матеріалу, вказаний документ дуже важко назвати рекомендаційним, скоріше можна припуститись думки про наказовий варіант.

Обов'язковість присутня і в іншому документі освітянського міністерства - розпорядженні № 368 від 18 листопада наступного 1949 р. про необхідність єдиної уніформи в шкільному одязі [6].

Успіх ідеологічної роботи в школі багато в чому залежав від керівників навчальних закладів, які самі повинні були мати відповідний високий рівень соціалістичної свідомості. Цей рівень формували й закріплювали як практичними діями, так і на теоретичному рівні на спеціальних курсах. Серед архівних документів освітянського міністерства знаходиться розпорядження № 395 від 9 грудня 1949 року про організацію в лютому наступного року одних із перших десятиденних курсів в Софії для директорів денних та вечірніх гімназій. У програмі курсів - лекції з діалектичного та історичного матеріалізму, історії Жовтневої революції, історії БКП та її сучасного керівного місця в болгарському суспільстві, сучасного міжнародного становища та боротьби СРСР за мир, а далі як додаток лекції на педагогічні теми та поради з практичної організації адміністративної роботи [7]. Професійні проблеми, таким чином, відсували на другий план, віддаючи перевагу ідеологічним питанням.

Новий режим формується в Болгарії за усіма основними ознаками тоталітаризму. За думкою політологів, однією з них є формування «образу ворога» і на цій основі - агресивної політичної свідомості як соціально-психологічного фону для репресій [8]. Формулюючи завдання виховати любов до батьківщини, підкреслювали необхідність любові й поваги до народу і одночасно ненависті до ворогів як внутрішніх, так і зовнішніх. Зовнішніми стали імперіалісти всіх різновидів, стосовно внутрішніх звертає на себе увагу прагнення залучити до політичних акцій і школу, що навряд чи можна вважати необхідним ланцюгом навчального процесу. Так, перші роки соціалістичного будівництва в Болгарії пов'язані з проблемою Пірінської Македонії, що стала причиною болгаро-югославських конфліктів [9]. Керівництво країни постійно висловлювало занепокоєння проявами національних почуттів мешканців Пірінського краю (в адміністративному поділі Благоєвградський округ), вважаючи їх націоналістичними й ворожими. Одним з центрів ідеологічної боротьби навколо цього питання стали освітянські заклади. В архіві ЦК БКП зберігається інформація Софійського окружного партійного комітету від 01.04.1954 р. про виступи 250 студентів педінституту міста Станке Дімітров, що вимагають введення в навчальний план курсів македонської мови та історії Македонії. У відповідь ЦК партії кваліфікував ці виступи як націоналістичний ухил, «тітовщину» і рекомендував провести бесіди із студентами, організувати для них спеціальні лекції, а також перевірити середні школи Благоєвградського округу на предмет наявності в них македонських націоналістичних проявів. Результати перевірки були відносно заспокійливими для партійного керівництва, бо повідомляли про те, що більшість вчителів правильно розуміли політику уряду з македонського питання, але подекуди на побутовому рівні особисті розмови вели і це підстава для посилення виховної роботи [10].

Учнів залучали й до політичних акцій, пов'язаних із пошуком ворогів в самій комуністичній партії. Освітянське міністерство підготувало спеціальні документи у зв'язку з політичним процесом проти Трайчо Костова в 1949 році [11]. Ці документи націлювали керівництво шкіл на проведення бесід з учнями й вчителями з метою роз'яснення «ворожої» діяльності Т. Костова, який характеризувався як старий англійський шпигун з 1942 р., поліцейський агент, дуже небезпечний злочинець, що планував замах на самого Г. Дімітрова. Його засудження визначалося як суворе, але справедливе покарання [12].

Межа


Сторінки: 1 2 3